Ухвала суду № 3064765, 15.01.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                             Суддя 1 інстанції – Качуріна Л.С.

                                                                                                                                             Суддя – доповідач – Ханова Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2009 року                                                                              справа № 2-а-1642/08/1270

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Старосуда М.І.                        

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Колотович Д.О. - за дов. від 08.01.2009 р.

Прахова Н.І. - за дов. від 08.01.2009 р. від першого відповідача:

від другого відповідача:Буркова О.М. - за дов. від 14.01.2009 р.

Ізварін Т.Г. - за дов. від 14.01.2009 р.

Гурський І.М. – за дов. від 14.01.2009 р.  

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛенінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського

окружного адміністративного судувід 1 вересня 2008 року

по адміністративній справі№ 2-а-1642/08/1270 (суддя Качуріна Л.С.)

за позовомМалого приватного підприємства виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс»

 до1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську  

2) Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

                  про

скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2007 року № 0000322360/0

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2008 року (арк. справи 46-49 том 2) задоволений позов Малого приватного підприємства виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, в наслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000322360/0 від 12 листопада 2007 р., прийняте першим відповідачем відносно позивача, про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 234916 грн., у тому числі по періодах: за липень 2007 року у сумі 181882 грн. та за серпень 2007 року у сумі 53034 грн., з мотивів їх протиправності.                  

В апеляційній скарзі (арк. справи 54-56 том 2) та під час апеляційного розгляду справи перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Другий відповідач у судове засідання не прибув, надав клопотання щодо розгляду справи без його участі, яке задоволене судом.

Представники позивача під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляють, і просять постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем проведена виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період червень-серпень 2007 року, за результатами якої складено акт від 5 листопада 2007 року № 1498/23-6/21799042 (арк. справи 184-202 том 1, надалі акт перевірки).

В ході перевірки встановлені порушення, зокрема, порушення підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у липня 2007 року на суму 181882 грн., у серпня 2007 року на суму 53034 грн. На момент апеляційного перегляду правомірність заявленого до відшкодування сум податку за серпень підтверджена податковим органом актом перевірки від 5 листопада 2007 року (том 1 арк. справи 181-202). Спірним між сторонами є зменшення бюджетного відшкодування за серпень 2007 року.

За наслідками зазначеного акту перевірки першим відповідачем згідно з підпунктами „б”, „в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) (надалі – Закон № 2181)  прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000322360/0 від 12 листопада 2007 року про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальній сумі 234916 грн. по деклараціям за липень та серпень 2007 року, у сумах 181882 грн. та 53034 грн. відповідно (арк. справи 180 том 1).

Підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідачем визначені норми підпункту 7.7.2  пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість».

Суть спору полягає у правильності визначення позивачем бюджетного відшкодування за липень та серпень 2007 року, яке на думку податкового органу завищене на 234916 грн.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно–правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 11 Закону України „Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України „Про податок на додану вартість» ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону,  підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Підпункт 7.7.1 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Різне розуміння підпункту „а” між сторонами є проблемою даного спору.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

- наявність від’ємного значення звітного податкового періоду;

- зарахування від’ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

- фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

- здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

- включення залишку від’ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріалами справи підтверджується всі умови формування бюджетного відшкодування, як зазначалось вище спору між сторонами щодо формування бюджетного відшкодування за липень 2007 року не існує, існує спір виключно за серпень 2007 року,  який пов’язаний з фактичною сплатою податкового кредиту попереднього податкового періоду.

Фактична сплата податку на додану вартість, який увійшов до складу розрахунку сум бюджетного відшкодування липня та серпня 2007 року підтверджується матеріалами справи про що зазначено у акті перевірки (договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення). Тобто, позивачем фактично сплачені суми податку на додану вартість, у попередньому звітному податковому періоді, які відображені у податкових деклараціях та заявлені до відшкодування за липень, серпень 2007 року у розмірі 234916,00 грн. у тому числі по періодах: за липень 2007 року у сумі 181882,00 грн. та за серпень 2007 року у сумі 53034,00 грн.

Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем (позивачем по справі) товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) визначена у додатку №3 (рядок 3). Факт сплати податку на додану вартість у зазначеній сумі саме не заперечується сторонами.  Податковий орган вважає, що не вся сплачена сума відображується у рядку 3 додатка 3 до податкової декларації з податку на додану вартість .

На думку податкового органу сума,  яка мала бути відображена позивачем  відхиляється на 53034 грн., внаслідок того, що до складу сплаченого у липні 2007 року податку на додану вартість віднесені зазначена сума, яка припадає на суму здійсненої попередньої оплати, по факту здійснення якої у липні позивач не сформував податковий кредит саме цього звітного місячного податкового періоду.

Колегія судів вважає, що різний підхід до визначення суми бюджетного відшкодування у сторін виник внаслідок невідповідності приписів абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування визначених рядком 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений та затверджений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції 9 липня 1997 року за № 250/2054), (надалі - Порядок).

Зазначена невідповідність полягає у наступному. Наведеним рядком передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як вищенаведеним абзацом «а» визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином, якщо законом визначена сума сплаченого податку без прив’язки до податкового кредиту попереднього податкового періоду, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

Виходячи з принципу законності, викладеному у пункті 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України колегія судів застосовує приписи абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України та погоджує зазначене застосування судом першої інстанції, та не приймає посилання відповідача на приписи частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія судів зазначає, що податковий орган безпідставно розповсюдив правила формування податкового кредиту на правила визначення сплаченої суми. Саме помилковість застосування норм призвела до хибного висновку податкового органу.

Колегія суддів приймає посилання відповідача на те, що відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення як одне із обов’язкових умов та зазначає, що дана умова має місце у спірних відносинах.    

Колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що норми абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмежують суму бюджетного відшкодування сумою податку фактично сплаченою платником податку у вартості товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Колегія судів також зазначає, що сума бюджетного відшкодування (гранична сума) є частиною від’ємного значення, яке склалося у попередньому періоді.

Доводи податкового органу суперечать правилам податкового обліку наведеним аналізом норм Закону України «Про податок на додану вартість», та порядком формування показників декларацій, є безпідставним посилання відповідача на включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 53034 грн., яка сплачена за товар у попередні податкові періоди.   

Безпідставність висновків податкового органу щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування  доводить неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення. 

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

Колегія суддів вважає, що зазначена норма пов'язує можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ із Державного бюджету України з фактичною сплатою податку контрагентом платника в ціні придбаних товарів у податковому періоді, що передує звітному незалежно від того, коли фактично були отримані товари: в цьому, попередньому чи другому звітному податковому періоді та коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальником. Головна умова, щоб сплата ПДВ була здійснена у періоді,  що передує звітному.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи досліджені у повному обсязі та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2008 року у справі № 2-а-1642/08/1270  – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2008 року у справі № 2-а-1642/08/1270 – залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 січня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      Т.П. Бадахова

                                                                                                                  М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя                                                    Р.Ф. Ханова