Ухвала суду № 3064446, 10.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа в апеляційній інстанції №22-а-8735/08                   Головуючий в першій інстанції- Кротюк О.В.

Справа в першій інстанції №9/2/07                                                    Суддя-доповідач Горбань Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10грудня 2008 року                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                        Горбань Т.І.

Суддів:                                            Бєлової Л.В.

                                                        Попович О.В.                                                          

при секретарі                                             Лисенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду  м. Києва від 18.10.2007 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розчерк пера» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним повідомлення – рішення № 0000342302/від 22.06.2007 року,

В С Т А Н О В И В :

           Позивач  звернувся до суду з позовом  до  Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києвапро визнання недійсним повідомлення – рішення № 0000342302/2 від 22.06.2007 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18.10.2007 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення  Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000342302/0 від 22.06.07 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Розчерк пера» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала   апеляційну скаргу , в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що при розгляді справи судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)        з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)        своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.   2 ст. 71   КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, наяких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта      владних      повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що  позивач укладав відповідну угоду з юридичною особою, яка мала цивільну право- та дієздатність, на підтвердження чого позивачу було надано статутні документи з відміткою державного реєстратора про проведення  державної реєстрації юридичної особи та свідоцтво про державну реєстрації ПП  «Трестекс». Будь-яких публікацій в період часу з 02.04.2004р. по 04.05.2004р. про постановления судового рішення щодо припинення юридичної особи ПП «Трестекс» не було. Відповідне судове рішення   за позовом відповідача від 27.05.2005 року  про визнання недійснимстатутуПП «Трестекс»було  винесено Святошинським районним судом м. Києва 15 вересня 2005 року.        

Укладаючи відповідні правочини з ПП «Трестекс» на підставі зареєстрованих статутних документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію платника   податку   на   додану   вартість   приватного   підприємства   «Трестекс» №36368076   від 11.11.2003  року,  позивач  користувався достовірними  відомостями  про правовий  статус  та   правосуб'єктність  ПП «Трестекс». На час укладання відповідних угод ПП «Трестекс»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36368076 від 11.11.2003 року. На підставі укладених угод, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №36368076 від 11.11.2003 року ПП «Трестекс»надало позивачу відповідні податкові накладні № 99 від 02.04.2004, №113 від 26.04.2004р., №121 від 04.05.2004р.                                                                                                                                                                                           Відповідачем   не   заявлено   про   недійсність   відповідних   податкових   накладних   ПП  «Трестекс».         

Правочини, на виконання податкових зобов'язань з яких позивачу видано ПП «Трестекс»відповідні податкові накладні, судом не були визнані недійсними.                                                      При цьому підставою для визнання недійсним правочинну може бути недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Крім того, недійсність правочинну не пов'язується як Цивільним кодексом України, так і іншими законами України з фактом припиненням юридичної особи за будь-яких форм і підстав такого припинення.

Враховуючи вищезазначене, а також підпункти 7.2.3., 7.2.6, 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту відображені суми в податкових накладних № 99 від 02.04.2004р., №113 від 26.04.2004р., №121 від 04.05.2004р., які зазначені у відповідному акті перевірки №385-23-2-24087827 від 17.05.2007 року, складеному відповідачем.

Крім того, підпунктом 15.1.1. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації,а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Граничний строк подачі податкової декларації позивача за квітень 2004 року - це 20травня 2004 року, а за травень 2004 року -21 червня, так як 20 червня 2004 року припадає на неділю.  Розраховуючи строк давності за декларацією за травень місяць 2004 року, починаючи з наступного дня за останнім строком подання відповідної декларації яким є 21 червня 2004 року по дату  формування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 22 червня 2007 року, видно, що строк давності становить 1096 днів. Тобто останнім днем можливого самостійного визначення  відповідачем податкового зобов'язання позивача є 21 червня 2007 року. Таким чином, суд першої інстанції встановив, що нараховуючи податкове зобов'язання шляхом формування відповідного податкового повідомлення рішення №0000342302/0 від 22 червня 2007 року відповідач порушив вимоги підпункту 15.1.1. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Колегія cуддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так якчастиною 4 статті 87 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

 Статтею 22 Закону України « Про державну реєстрацію  юридичних  осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, про постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи, про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Статтею 18 вищевказаного Закону визначено статус відомостей Єдиного державного реєстру, у відповідності до якого:

- якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін;

-якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Частиною 4 статті 91 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.             Статтею 215 ЦКУ встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. При цьому ЦК України визначається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі  визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що  як поставка товарів, так і поставка послуг -це операції, які здійснюються на підставі договорів.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають з поставки товарів (робіт, послуг) в термін, протягом якого відбувається будь-яка з подій визначена Законом «Про податок на  додану вартість».                

Підпунктом 7.2.3. вищевказаного Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом про ПДВ.                                           

У відповідності до п 7.2.6. Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.                   

Підпункт 7.4.5. визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкові накладні оформлені відповідно до вимог законодавства.Правочини, на виконання податкових зобов'язань з яких позивачу видано ПП «Трестекс»відповідні податкові накладні, судом не були визнані недійсними.                                                       Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності                               суб'єкта      владних      повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

            Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія cуддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача задоволені правомірно.

Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням правил повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі, а також з додержанням норм матеріального та процесуального права.

            Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відмовити,  а постанову Окружного адміністративного суду  м. Києва від 18.10.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

судді:

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа в апеляційній інстанції №22-а-8735/08                   Головуючий в першій інстанції- Кротюк О.В.

Справа в першій інстанції №9/2/07                                                    Суддя-доповідач Горбань Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

10грудня 2008 року                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складіколегії суддів:

Головуючого судді                        Горбань Т.І.

Суддів:                                            Бєлової Л.В.

                                                        Попович О.В.                                                          

при секретарі                                             Лисенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду  м. Києва від 18.10.2007 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розчерк пера» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним повідомлення – рішення № 0000342302/2 від 22.06.2007 року,-

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відмовити,  а постанову Окружного адміністративного суду  м. Києва від 18.10.2007 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

 Головуючий суддя

судді: