Ухвала суду № 3064401, 16.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4881/08 р. Головуючий у першій інстанції: Євсіков О.О.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,

при секретарі: Трибой І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Укргазреконсирукція» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, а податкових повідомлень-рішень нечинними, -

В С Т А Н О В И Л А:

ЗАТ «Укргазреконсирукція» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки позивача, складання акту перевірки, а також процедури прийняття податкових повідомлень-рішень; визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.02.2007 року: № 0000112306/0, яким визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 49635,00 грн., в тому числі 33090,00 грн. основний платіж та 16545,00 грн. штрафні санкції; № 0000122306/0, яким позивачу зменшено суму податкового відшкодування з ПДВ за лютий березень 2006 року на 94011,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000112306/0 та № 0000122306/0 від 09.02.2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову, якою в позові відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову лише в частині визнання нечинними рішень податкової інспекції.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ЗАТ «Укргазреконструкція» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період лютий, березень 2006 року, про що складено Акт позапланової виїзної документальної перевірки № 55/1-23-06-32588436 від 02.02.2007 року.

Зокрема, в даному акті зазначено про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого виявлено заниження сум податкового зобов'язання по датку на додану вартість у 2006 році на суму 33090,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2006 року - 12120 грн., лютий 2006 року - 20970 грн.

На підставі висновку акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000112306/0 від 09.02.2007 року, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 49635,00 грн., в тому числі 33090,00 грн. - основний платіж та 16545,00 грн. - штрафні санкції;№ 0000122306/0 від 09.02.2007 року, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відповідно до пп.7.2.3. п.7.2.. пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий - березень 2006 року на 94011,00 грн.

Зменшення сум бюджетного відшкодування та донарахування податку на додану вартість здійснено в зв'язку з:

- не підтвердженням податкового кредиту позивача копіями податкових накладених від ТОВ «Промбуддеталь»;

- неможливістю провести зустрічну перевірку ТОВ «Промбуддеталь» (на надіслано запит контролюючому органу, на який не отримано відповіді), а тому відповідачем зроблено висновок, що податкові накладні, виписані останнім, які наявні у ЗАТ «Укргазреконструкція», не можуть бути підставою для формування податкового кредиту;

- оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2006 року у справі № 2-2345\2006 визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Квантбудгруп» з дати державної реєстрації та внесення до реєстру, з чого відповідачем зроблено висновок, що податкові накладні, виписані останнім, які наявні у ЗАТ «Укргазреконструкція», також являються недійсними і формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість є неправомірним.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та ТОВ «Промбуддеталь» укладені: договір підряду № СМ-М-4 від 01.03.2005 року, договір підряду № СМ-ЖИ-15 від 29.08.2005 року, договір підряду № СМ-ЖИ-12 від 18.08.2005 року.До кожного з них складені додатки - договірна ціна, локальний кошторис.

За вказаними договорами, підрядник (ТОВ «Промбуддеталь») виконує на свій ризик, власними та залученими силами і способами передбачені договорами роботи і здає їх замовникові (ЗАТ «Укргазреконструкція»), а також усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкту недоліки, викликані неякісним виконанням робіт. В свою чергу, позивач за договорами зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах договору.

За фактом виконання робіт за вказаними договорами між підрядником та замовником складено акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Позивачем надано копії платіжних доручень, що підтверджують сплату шляхом безготівкового перерахування на користь ТОВ «Промбуддеталь» грошових сум за виконані за договорами роботи, в тому числі і ПДВ.

На виконані роботи ТОВ «Промбуддеталь» виписало позивачу податкові накладні № 7 від 05.01.2006 на загальну суму 198611,00 грн., № 13 від 10.01.2006 року на загальну суму 319337.00 грн. та № 16 від 10.01.2006 року на загальну суму 146466,00 грн.

Між позивачем та ТОВ «Квантбудгруп» також було укладено договір купівлі-продажу № 42-Ф від 10.11.2005 року, відповідно до якого продавець (ТОВ «Квантбудгруп») передав у власність покупця (ЗАТ «Укргазреконструкція») товар належної якості в асортименті, кількості та ціні, що визначаються специфікаціями-додатками до договору. Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах договору.

Факт передачі товару по договору засвідчується актом прийому-передачі товару № 1 від 11.11.2005 року на загальну суму 382449,98 грн., та актом прийому-передачі товару № 2 від 01.12.2005 року на загальну суму 23876,00 грн., які підписані сторонами даного договору.

Слід відмітити, що матеріали справи також місять копії платіжних доручень, що підтверджують сплату шляхом безготівкового перерахування на користь ТОВ «Квантбудгруп» зазначених грошових сум за поставлений по договору товар, в тому числі ПДВ.

На вартість поставленого товару ТОВ «Квантбудгруп» виписали позивачу податкові накладні № 15 від 11.11.2005 року на загальну суму 382449,98 грн. та № 171 від 01.12.2005 року на загальну суму 23876,00 грн..

Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону)).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону).

В акті перевірки, податкові накладні на суму ПДВ - 143646,00 грн., виписані на адресу позивача, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону. Дана обставина не заперечується відповідачем.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладене вище дає підстави судовій колегії прийти до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

На момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Цей факт відповідачем не заперечується.

Виходячи з вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону, свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2006 у справі № 2-2345\2006 визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Квантбудгруп» з дати державної реєстрації та внесення до реєстру. В частині відносин позивача з ТОВ «Квантбудгруп» дане рішення було скасовано ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.01.2007 у справі № 2-2345/06 за нововиявленими обставинами та ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.02.2007 закрито провадження по справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року у справі № 8-3/07 (№2-2345/2006) ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від08.02.2007 року у справі № 8-3/07 (№2-2345/2006) залишена без змін.

Слід зауважити, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в основу акту позапланової виїзної документальної перевірки № 55/1-23-06-32588436 від 02.02.2007 року покладено рішення, яке на даний час скасовано, а провадження по справі закрито. Тобто обставина, що визначена в акті перевірки як підстава для визначення позивачу податкових зобов'язань на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Квантбудгруп», є відсутньою.

Крім того, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» для виникнення права на податковий кредит передбачає не лише обов'язковість наявності податкової накладної у покупця, але й містить умову, щоб податкова накладна засвідчувала факт придбання платником податку товару (роботи, послуги), оскільки в даному випадку мали місце факти виконання робіт (контрагент ТОВ «Промбуддеталь») та придбання товару (контрагент ТОВ «Квантбудгруп»), що не заперечувались сторонами. Дана обставина знайшла своє підтвердження в договорах, довідках про визначення вартості, специфікаціях, актах виконаних робіт, актах прийому-передачі товару, розрахункових документах, тощо. Угоди в судовому порядку недійсними не визнавались.

Судова колегія також вважає за необхідне відмітити, податкові накладні, виписані ТОВ «Промбуддеталь», які наявні у позивача не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Як вже зазначалося вище такою підставою може бути лише відсутність податкової накладної.

Апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що належних доказів недекларування податкових зобов'язань з ПДВ чи наявності у ТОВ «Промбуддеталь» податкового боргу з податку на додану вартість за операціями з позивачем, що виникли внаслідок виконання вказаних господарських операцій, відповідачем як суду першої, так і апеляційної інстанцій не надано.

Згідно п. п. «а», «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У відповідності до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 року, на підставі акту перевірки, визначеного п.п. 1.5, 1.6 Порядку, уповноваженою особою податкової служби виноситься рішення про донарахування суми податку, яка повинна бути сплачена особою, відносно якої встановлене податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції.

Таким чином, з аналізу зазначених норм податкового законодавства випливає, що порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування ТОВ «Промбуддеталь» податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність у нього податкового боргу, що виник за результатами виконання зазначеної господарської операції. Дана обставна свідчить про те, що відповідачем не доведено факту порушення ТОВ «Промбуддеталь» положень податкового законодавств, зокрема щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за результатами виконання вищевказаного господарського зобов'язання.

Штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства (п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Виходячи з положень п.п. 17.1.3 п. 17.1 зазначеної вище статті, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи те, що сума недоплати позивачем (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість за розглянутим епізодом відсутня, то застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 16545,00 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Встановлено, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі та з урахуванням належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промбуддеталь» та ТОВ «Квантбудгруп», зареєстрованих платниками ПДВ.

За таких підстав, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Укргазреконсирукція» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, а податкових повідомлень-рішень нечинними, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: