Ухвала суду № 3064400, 23.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

  Справа: №22-а-4882/08                                            Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О.

                                                                                                    Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

  У Х В А Л А

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

23 грудня 2008 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                          Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                                Маслія В.І., Бараненка І.І.,

при секретарі:                                                                   Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 24.07.2007 року у справі за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень, -

                                                     В С Т А Н О В И Л А:

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціалізованого призначення «Укрспецекспорт» звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001001540/0 від 03.11.2006 р., № 0001001540/1 від 15.12.2006 р., № 0001001540/2 від 03.03.2007 р., № 0001001540/3 від 10.05.2007 р., якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 р. на суму 222839,70 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.07.2007 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

           Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

            Як вбачається з матеріалів справи, в період  11.10.2006 р. по 20.10.2006 р. відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2004 р. в частині правомірності формування податкового кредиту  при придбанні продукції у ТОВ «Укрпромелектронекспорт» у жовтні 2004 року на підставі укладеного договору  купівлі-продажу.

На підставі зазначеної перевірки СДПІ у м. Києві було складено акт № 704/15-40/21655998 від 26.10.2006 р., в якому зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2004 р. на 222839,70 грн..

На підставі вищезазначеного акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.11.2006 р. № 0001001540/0,  від 15.12.2006 р. № 0001001540/1, від 03.03.2007 р. № 0001001540/2, від 10.05.2007 р. № 0001001540/3 якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 р. на суму 222839,70 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 222839,70 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 111419,85 грн. на підставі того, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки була вже відшкодована позивачу.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

В оскаржуваній постанові Господарський суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 4,5 Наказу Державної податкової адміністрації «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ» від 12.11.2002 р. № 538, належна до відшкодування сума ПДВ у розмірі 100 тис. грн. та більше відшкодовується суб’єктам підприємницької діяльності юридичним особам лише за умови проведення обов’язкової документальної перевірки платника податку. У ході проведення документальної перевірки заявленого до відшкодування ПДВ проводяться зустрічні перевірки основних постачальників.

На підставі зустрічних перевірок СДПІ у м. Києві було встановлено, що одним із постачальників продукції відвантаженої ТОВ «Укрпромелектронекспорт» було ТОВ «Оптіма-Люкс».

В акті перевірки також зазначено, що постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 року було визнано недійсним статут ТОВ «Оптіма-Люкс» та свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ.

За таких підстав, оскільки ТОВ «Оптіма-Люкс» не являється платником ПДВ, відповідач визначив, що у позивача відсутнє право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних.

Відтак, в акті перевірки було зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, яка була заявлена у податкові декларації за жовтень 2004 р. на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «Укрпромелектронекспорт».

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2004 р. між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» і ТОВ «Укрпромелектронекспорт» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Укрпромелектронекспорт» зобов’язалося передати у власність Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» товар на суму 2323851,56 грн., в тому числі ПДВ – 387308,59 грн., а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити товар.

Позивач та ТОВ «Укрпромелектронекспорт» належним чином виконали взяті на себе зобов’язання по даному договору. Так, на виконання п. 5.1 позивач сплатив продавцю суму авансового платежу у розмірі 697696,09 грн. та 1000000,00 грн. Загальна сума сплачених позивачем коштів становить 2323851,56 грн., в тому числі ПДВ – 387308,59 грн.

З акту прийому-передачі товарів від 14.10.2004 року виходить, що продавець поставив товар позивачу на всю передбачену договором суму (2323851,56 грн., в т.ч. ПДВ – 387308,59 грн.).

ТОВ «Укрпромелектронекспорт» зареєстрований як платник ПДВ у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», має відповідне свідоцтво платника ПДВ та має індивідуальний податковий номер.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) витрати Позивача на придбання товару за Договором відносяться до валових витрат виробництва та обігу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, є датою виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна є звітним податковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ).

14.10.2004 ТОВ «Укрпромелектронекспорт» виписав та передав Позивачу податкову накладну № 21 від 14.10.2004 на суму 2323 851,56 грн., в т.ч. ПДВ – 387 308,59 грн.

Таким чином, отримана позивачем від продавця податкова накладна № 21 від 14.10.2004, що підтверджує витрати Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» по сплаті ПДВ є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит у сумі сплаченого ПДВ у розмірі 387 308,59 грн. за жовтень 2004 р. Тобто, на цю суму позивач як платник ПДВ мав право зменшити податкове зобов'язання з ПДВ звітного періоду (жовтень 2004 р.).

Відповідно до положень підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

 За таких підстав, за наслідками звітного періоду (жовтень 2004 р.) позивач своєчасно подав податковому органу податкову декларацію, в якій відобразив залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню шляхом повного зарахування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ.

На підтвердження суми ПДВ, заявленої ДК «Укрспецекспорт» до відшкодування з бюджету у жовтні 2004 р. та перевірки включення ПДВ до податкових зобов’язань продавця СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було направлено керівнику ТОВ «Укрпромелектронекспорт» лист № 13473/10/15-411 про надання документів та пояснень щодо взаємовідносин з ДК «Укрспецекспорт».

На підставі наданих ТОВ «Укрпромелектронекспорт» документів СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була здійснена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Укрпромелектронекспорт» з питань взаємовідносин з ДК «Укрспецекспорт» за жовтень 2004 року. Даною перевіркою було встановлено, що ПДВ в сумі 387308,59 грн. був включений ТОВ «Укрпромелектронекспорт» до податкових зобов’язань за жовтень 2004 року. Тобто суму ПДВ в розмірі 387308,59 грн. з податкової накладної № 17 від 14.10.2004 року виписаною ТОВ «Укрпромелектронекспорт» позивачем була віднесена до складу податкового кредиту за жовтень 2004 року.

Одним з постачальників продукції відвантаженої ТОВ «Укрпромелектронекспорт» в адресу ДК «Укрспецекспорт» було ТОВ «Оптіма-Люкс».

ТОВ "Укрпромелектронекспорт" за результатами господарських відносин з ТОВ «Оптіма-Люкс» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 222 839,70 грн.

Оскільки відповідно до постанови Солом’янського районного суду м. Києва визнано недійсними статут та свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Оптіма-Люкс», ДПІ у Солом’янському районі м. Києва відповідно до положення про реєстрацію платників податку на додану вартість було складено акт № 10 від 15.08.2006 року про анулювання реєстрації ТОВ «Оптіма-Люкс» як платника ПДВ з 08.12.2003 року.

Проте суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги постанову Солом’янського районного суду м. Києва та акт анулювання свідоцтва, оскільки Апеляційним судом м. Києва зазначена постанова скасована, та постановлена нова, якою відмовлено у позові про визнання установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Оптіма-Люкс». Зазначена постанова Апеляційного суду м. Києва від 29.01.2007 року набрала законної сили.

Відповідно до п. «а», «б» пп.. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Крім того, згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001, на підставі акта перевірки, визначеного пп. 1.5, 1.6 Порядку, уповноваженою особою податкової служби виноситься рішення про донарахування суми податку, яка повинна бути сплачена особою, відносно якої встановлене податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції, тобто вказаним податковим рішенням встановлюється і саме податкове правопорушення, і санкції за його здійснення. З аналізу вказаних норм податкового законодавства випливає, що порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування ТОВ «Оптіма-Люкс» податкових зобов’язань, податкові повідомлення, вимоги, що підтверджують наявність у нього податкового боргу, який виник за результатами виконання господарської операції.

Суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що відповідачем не доведено факту порушення ТОВ «Оптіма-Люкс» положень податкового законодавства, зокрема щодо формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за результатами виконання господарського зобов’язання. Навіть якщо фактичні обставини господарської діяльності та звітування перед податковими органами ТОВ "Оптіма-Люкс" і свідчили б про порушення податкового законодавства зазначеним підприємством при продажу ним товару безпосереднім постачальникам позивача по ланцюгах, то відповідно до вимог Законів України «Про систему оподаткування» (ст. 11), «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами» (п. 4.1, 4.2 ст. 4), «Про податок на додану вартість» (п. 1.6 ст. 1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7) відповідальність за порушення чинного законодавства за непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту за такими операціями документами, визначеними чинним законодавством як обов'язкові на підтвердження відповідних обставин, повинно нести підприємство, яке безпосередньо мало відносини з ТОВ "Оптіма-Люкс".

За таких підстав, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що позивачем виконані та дотримані всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, як вже було зазначено раніше, в період з 11.10.2006 р. до 20.10.2006 р. майже після двох років з моменту подання податкової  декларації за жовтень 2004 р. до податкового органу, відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка ДП «Укрспецекспорт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Апеляційна інстанція не приймає до уваги посилання відповідача на пп.. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних.. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Декларація, на підставі якої проводилась перевірка була подана відповідачу у листопаді 2004 року, за таких підстав судова колегія зазначає, що перевірка ДП «Укрспецекспорт» була проведена з порушенням строків.

Щодо визначення позивачу до сплати суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 222839,70 грн. та застосування до нього штрафних санкцій, апеляційна інстанція зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до зазначеного Закону.

Податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим законом (п. 1.2 ст. 1 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань» платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами).

Згідно з пп.. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Ппро податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 222 839,70 грн. фактично став п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, відповідно до якого у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

На час затвердження цієї Інструкції єдиним нормативним актом, що давав таку правову кваліфікацію зазначених фактів і правовідносин, був Указ Президента України № 857/98 від 37.08.1998 р. „Про деякі зміни в оподаткуванні", який відповідно до п. 4 перехідних положень Конституції України мав силу Закону.

П. 17 зазначеного Указу було встановлено, що у разі коли за наслідками перевірки заявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим, вищезазначений Указ втратив чинність відповідно до п. 4 розділу XV Конституції України.

За таких підстав, колегія судів приходить до висновку, що на момент прийняття відповідачем спірного рішення були відсутні Закони, які б встановлювали правову кваліфікацію відповідних фактів і правовідносин, яку містив п. 17 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» та п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Таким чином, у відповідача не було підстав застосовувати до позивача заходи юридичної відповідальності, а саме визначати до сплати податкове зобов’язання за основним платежем в сумі 222839,70 грн. та штрафні санкції в розмірі 111419,85 грн.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

             Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих рішень на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

              Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.        

За таких підстав, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 24.07.2007 року у справі за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги  Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - відмовити.

           Постанову Господарського суду м. Києва від 24.07.2007 року– залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                Судді: