Ухвала суду № 30641092, 26.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р.справа № 2а-0870/4502/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Бембінек Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі №2а-0870/4502/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до про Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними і скасувати у повному обсязі винесені Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області стосовно суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №0000241701 від 02.06.2011, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком з доходів від підприємницької діяльності у сумі 16520,40грн. та податкове повідомлення-рішення №0000241701 від 02.06.2011, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 13317,25грн. (т.1, а.с.3-9)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/4502/11 (т.1, а.с. 1).

06 липня 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати протиправними дії ДПІ у Василівському районі Запорізької області стосовно коригування валового доходу, валових витрат та податкових зобов'язань податку з доходів від зайняття підприємницькою діяльністю за 2010 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №73/17/НОМЕР_1 від 17.05.2011 про результати документально планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010; визнати протиправними дії ДПІ стосовно встановлення заниження податку на додану вартість за період з 01.11.2009 по 31.12.2010 на суму 10653,80 грн. ФОП ОСОБА_1, що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №73/17/НОМЕР_1 від 17.05.2011 про результати документально планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010; визнати протиправними дії ДПІ щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПП «Агроторг опт», TOB «Агростиль 2009», ПП «Вега Плюс», що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №73/17/НОМЕР_1 від 17.05.2011 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010. (т.1, а.с.114)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив що висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки про порушення ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг), а саме товар (послуги) по правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України, та про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, позивач вказує, що відповідач невірно дійшов висновку щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 р. у справі № 2а-0870/4502/11 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено в повному обсязі. (суддя -Чернова Ж.М.) (т.3., а.с.24-27)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані документи та пояснення сторін не підтверджують фактичне отримання ФОП ОСОБА_1 товару, його транспортування тощо, тобто свідчать про нездійснення господарських операцій. Суд першої інстанції вказує, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій придбання товарів у відповідних податкових періодах позивач не мав необхідні та належним чином оформлені документи.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно та неточно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення справи по суті, порушено норми матеріального та процесуального права України, не застосовані норми права, що підлягають застосуванню, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року у справі №2а-0870/4502/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. (т.3, а.с.32-36)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач у запереченнях проти позову посилався лише на Акт податкової перевірки позивача та на вирок суду у кримінальній справі №1-627-2009 від 24.11.2009 р. відносно гр. ОСОБА_2, який взагалі не має відношення до суті справи, оскільки винесений ще до того часу, коли позивач розпочав здійснювати господарську діяльність.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідача, колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, просив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі №2а-0870/4502/11залишити без змін.

У судовому засіданні, заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 01 липня 2003 року та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Василівському районі Запорізької області.

Як вбачається з матеріалів справи, з 14 квітня 2011 року по 10 травня 2011 року відповідно до направлення від 14 квітня 2011 року №03-0159-17, виданого Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області та відповідно до Наказу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області від 04 квітня 2011 року №226 посадовою особою відповідача проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, результати якої оформлено Актом № 73/17/НОМЕР_1 від 17 травня 2011 року.

Висновками зазначеного Акту встановлено викривлення даних наданих в декларації за 2009 рік, що призвело до завищення валового доходу в сумі 357675,00грн. та завищення валових витрат в сумі 356988,00грн. та встановлено викривлення даних, наданих в декларації за 2010 рік, що призвело до завищення валового доходу в сумі 3938933,00грн та завищення валових витрат в сумі 4049069,00грн., чим занижено сукупний оподаткований доход за 2010 рік, що призвело до заниження податку з доходів від зайняття підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 16520,40грн. Згідно з пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не виник об'єкт оподаткування по операціям з продажу товарів, придбаним у ПП «Агроторг Опт», TOB «Агростиль 2009», ПП «Веган Плюс», а тому податкові зобов'язання позивача у період з 01.11.2009 по 31.12.2010 в сумі 894317,00грн. заявлено безпідставно. Відповідачем зазначено, що порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 10653,80грн. На підставі пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні підстави для виникнення податкового кредиту, а тому податковий кредит, задекларований позивачем за період з 01.08.2010 по 30.09.2010 від ПП «Агроторг Опт», ТОВ «Агростиль 2009», ПП «Веган Плюс» в сумі 872718,00грн. заявлено безпідставно.

Як вбачається з акту перевірки за перевіряємий період позивач перебував у взаємовідносинах з ПП «Агроторг Опт», ТОВ «Агростиль 2009», ПП «Веган Плюс» та відповідачем зроблено висновок про недійсність цивільно-правових правочинів. Підставою для такого висновку є: відносно ПП «Агроторг-Опт» - вирок Василівського районного суду Запорізької області від 24.11.2009 року стосовно директора підприємства; відносно ТОВ «Агростиль 2009» - акт перевірки від 08.04.2011 року №881/23-2/36652520 ДПІ у м.Енергодар, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам - покупцям, в розумінні ст.3 Закону України №334/94-ВР та ст.3 Закону України №168/97-ВР; відносно ПП «Веган Плюс» - акт перевірки №109/2300/36936813 від 13.12.2010, в якому встановлено, що декларації з податку на прибуток та додаток К1 до органів ДПС не надавалися, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні, не має власних чи орендованих складських приміщень, відсутній технічний персонал, транспортні засоби.

Зазначені обставини стали підставою для висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

02 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області на підставі акту перевірки №73/17/НОМЕР_1 від 17 травня 2011 року, у зв'язку з порушенням позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 13317,25 грн., з яких 10653,80 грн. за основним платежем та 2663,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також 02 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у Василівському районі Запорізької області на підставі акту перевірки №73/17/НОМЕР_1 від 17 травня 2011 року, у зв'язку з порушенням позивачем ст.13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової адміністрації України від 21.04.1993 року №12 та «а», «в» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» прийнято податкове повідомлення-рішення №0000231701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 16520,40 грн., з яких 16520,40 грн. за основним платежем.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 Цивільного кодексу України, яка встановлює умови дійсності правочинів.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, відповідачу не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі правочини, а вчинені таким платником господарські операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, що встановлено ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків.

Отже, факт придбання є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту. Саме собою існування договору не означає, що факт руху активів мав місце. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Відповідно, предметом аналізу повинна бути не відповідність укладених особами цивільно-правових правочинів нормам цивільного чи господарського права, а реальність здійснення господарських операцій.

У разі, якщо фактичні дії учасників господарської операції не збігаються із даними їх податкового обліку, податкові бази мають визначатися, виходячи з фактичних дій учасників цієї операції та спричинених такими діями змін активів, зобов'язань чи власного капіталу кожного платника податків.

Надані позивачем документи не підтверджують фактичне отримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 товару, його транспортування тощо, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно нездійснення господарських операцій.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій придбання товарів у відповідних податкових періодах не мав необхідні та належним чином оформлені документи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо коригування валового доходу, валових витрат та податкових зобов'язань податку з доходів від заняття підприємницькою діяльністю; щодо встановлення заниження податку на додану вартість; щодо визнання нікчемними правочинів, що знайшли своє відображення та зафіксовані в акті перевірки від 17.05.2011 №73/17/НОМЕР_1.

У відповідності до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 актом є службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово- господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Виходячи з викладеного, акт перевірки за своєю суттю, змістом та формою не є рішенням суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів особи або покладання на нього певних обов'язків. Актом перевірки встановлюється лише факт порушення. Викладені у акті перевірки обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідних заходів.

Таким чином акт перевірки стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання та є носієм доказової інформації, тобто певних фактичних обставин і є думкою - позицією перевіряючого.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 26 липня 2011 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.ст.160,195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі №2а-0870/4502/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 14 грудня 2012 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна