Ухвала суду № 30639928, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року м. Київ К/9991/51800/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Лосєв А.М. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 року

у справі № 2а-1670/6692/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Вікор»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Вікор» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Комерційне підприємство «Вікор») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001662301 від 15 липня 2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001792301 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 169 374,42 грн. основного платежу та 42 343,61 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001561702 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 9 750,00 грн. основного платежу та 2 435,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині - в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Комерційне підприємство «Вікор», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Комерційне підприємство «Вікор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.08.2009 року по 31.01.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2009 року по 31.01.2011 року перевірку, за результатами якої складено акт від 07.07.2011 року № 5725/23-1/36601041.

В акті перевірки зазначено, позивачем порушено:

- п.п. 8.1.2 п.8.1 та п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «КП «Вікор» занижено податок на прибуток за 2010-2011 роки на загальну суму 31 757,70 грн.;

- п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 422 732,18 грн.;

- п.п. 4.2.1 п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 4.3.21 п. 4.3 ст. 4, ст. 12, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 11 782,50 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2011 року № 0001662301, яким ТОВ «КП «Вікор» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37 051,65 грн., з яких 31 757,70 грн. - за основним платежем, 5 293,95 грн. - штрафні санкції; № 0001792301, яким ТОВ «КП «Вікор» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 528 415,23 грн., з яких 422 732,18 грн. - за основним платежем, 105 683,05 грн. - штрафні санкції, та № 0001561702, яким ТОВ «КП «Вікор» визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 728,13 грн., з яких 11 782,50 грн. - за основним платежем, 2945,63 грн. - штрафні санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Комерційне підприємство «Вікор» та ПП «Бетта ДК» було укладено договір № 7 від 05.01.2010 року (далі - договір) на поставку товару (будівельні матеріали), номенклатура, ціна і кількість якого вказані у специфікаціях.

Фактичне виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортних накладними, рахунками - фактур тощо.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договір укладений між ТОВ «Комерційне підприємство «Вікор» та ПП «Бетта ДК» був сторонами виконаний належним чином, позивач прийняв товар та повністю його оплатив.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було утримано податок з доходів фізичних осіб із суми доходів працівників підприємства у вигляді коштів, що надавались як: допомога на поховання родича, нецільова матеріальна допомога, кошти за готельні послуги (на проживання працівника).

18.06.2010 року видано кошти в сумі 1000 грн. ОСОБА_5 допомога на поховання родича за рахунок прибутку підприємства. Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 150 грн.;

24.06.2010 року видано нецільову матеріальну допомогу ОСОБА_6 в сумі 5300 грн., ОСОБА_7 в сумі 5300 грн. за рахунок прибутку підприємства. Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1590 грн.

ТОВ «Комерційне підприємство «Вікор» перераховано кошти на рахунок ФОП ОСОБА_8 в загальній сумі 1950 грн. за готельні послуги - проживання ОСОБА_9, згідно рахунків № 110 від 25.02.2010 року - 650 грн., № 202 від 26.04.2010 року - 650 грн., № 112 від 28.05.2010 року - 650 грн., за рахунок прибутку підприємства. Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 292,50 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції щодо правомірності дій відповідача при винесенні податкового повідомлення - рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2032,50 грн. - за основним платежем та 510,13 грн. - штрафні санкції.

Також, з матеріалів справи вбачається, що статутний Фонд ТОВ «Комерційне підприємство «Вікор» сформовано в сумі 65 000 грн. за рахунок внеску засновника - фізичної особи майном (офісні меблі, комп'ютерна техніка, мобільні телефони), згідно з протоколом загальних зборів засновників № 1 від 19.08.2009 року.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. «в» п. 1.3 ст. 1 цього Закону).

Згідно п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак