Ухвала суду № 30639935, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/7182/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Островича С.Е. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача:Кобзія Я.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011

у справі № 2а-1670/2785/11

за позовом Приватного підприємства «Біо-Актив»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Біо-Актив» (надалі - позивач, ПП «Біо-Актив») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцької ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 27.08.2010 № 0006722301/02703 та від 27.08.2010 № 0006712301/0/2704; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Біо-Актів» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач письмових заперечень на касаційну позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.03.2010, за результатами якої 17.08.2010 складено акт № 4166/23-209/30446633 (надалі акт)

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, приписів підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 75 699,00 грн.; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), у результаті чого встановлено заниження товариством податку на додану вартість у розмірі 125 000,00 грн.

На підставі акта позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.08.2010 № 0006722301/0/2703, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 187 500,00 грн., у т.ч. 125 000,00 грн. - основного платежу та 62 500,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; від 27.08.2010 № 0006712301/0/2704, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 111 463,80 грн., у т.ч. 75 699,00 грн. - основного платежу та 35 764,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Державна податкова адміністрація України від 24.03.2011 № 5822/6/25-045 своїм рішенням залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Як встановлено судами, 05.12.2008 між ПП «Біо-Актів» та ПП «ПК-Промбудгарант» укладено договір підряду № 05/12-1, згідно умов якого Замовник (ПП «Біо-Актів») доручив, а Підрядник (ПП «ПК-Промбудгарант») зобов'язався особисто на свій ризик виконати у відповідності до умов договору будівництво АЗС та складу ГСМ, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.

ПП «ПК-Промбудгарант» зареєстровано виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області як юридична особа (ідентифікаційний код 36142073). Перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, має стан "запит на встановлення місцезнаходження (місце проживання)".

Згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України 29.11.2010 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «ПК-Промбудгарант», підстава анулювання свідоцтва є ненадання особою, зареєстрованою як платник податку, декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців.

На момент виконання підрядних робіт ПП «ПК-Промбудгарант» перебувало на обліку як платник податків та мало право на видачу податкових накладних.

Відповідачем до суду надано довідку з ЄДРПОУ, згідно якої ПП «ПК-Промбудгарант» має стан на встановлення місцезнаходження. На час розгляду справи у судах підприємство перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що факт виконання робіт підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку: копіями актів прийому-передачі до договору № 05/12-1 від 05.12.2008, від 28.04.2009 та від 29.05.2009.

Розрахунки за виконані роботи проведено простим векселем ПП «Біо-Актив» № 0849503 від 08.07.2009 на суму 1 109 183,58 грн.

У матеріалах справи наявний акт прийманя-передачі від 08.07.2009, складеного між ПП «Біо-Актив» та ПП «ПК-Промбудгарант».

За результатами виконання умов договору підряду ПП «ПК-Промбудгарант» видав позивачу податкові накладні, на підставі яких останній здійснив формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Під час судового засідання у судах попередніх інстанцій відповідач зазначив, що на момент завершення перевірки заборгованості між підприємствами не існувало.

Крім того, судами встановлено, що 22.06.2009 між ПП «Біо-Актив» та ПП «Промбудкапітал-ХХІ» укладено договір на постачання паливно-мастильних матеріалів, згідно умов якого Продавець (ПП «Промбудкапітал-ХХІ») зобов'язався передати Покупцю (ПП «Біо-Актив») паливно-мастильні матеріали, а Покупець зобов'язався своєчасно прийняти паливно-мастильні матеріали у визначений проміжок часу у майбутньому за попередньо встановленими цінами, визначеними сторонами правочину під час його складання. Покупець оплачує Продавцю вартість паливно-мастильних матеріалів на підставі виставлених рахунків.

ПП «Промбудкапітал-ХХІ» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа.

Відповідачем до суду надано довідку з ЄДРПОУ, згідно якої ПП «Промбудкапітал-ХХІ» має стан «встановлення місцезнаходження». На час розгляду справи у судах підприємство перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України 17.07.2009 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Промбудкапітал-ХХІ» за ініціативою податкової.

На підтвердження факту надання послуг з постачання паливно-мастильних матеріалів ПП «Промбудкапітал-ХХІ» виписало позивачу рахунок № 39 від 26.06.2009 на загальну суму 330 000,00 грн.

Розрахунки за товар проводились у безготівковій формі через розрахунковий рахунок та через касу підприємства під звіт, що підтверджується копіями платіжних доручень та копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів відповідно.

Під час судового засідання у судах попередніх інстанцій відповідач також підтвердив, що на момент завершення перевірки заборгованості між ПП «Промбудкапітал-ХХІ» та ПП «Біо-Актив» не зафіксовано.

Усі перелічені первинні документи: податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, банківські виписки, квитанції до прибуткових касових ордерів були предметом дослідження під час планової виїзної перевірки ПП «Біо-Актив».

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав вважати вищезгадані договори нікчемними, а операції такими, що не мали реального характеру.

На думку судів, відповідачем не доведено, що договори позивача з ПП «Промбудгарант» та ПП «Промбудкапітал-ХХІ» були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Крім того, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів про наявність умислу у ПП «Біо-Актив», ПП «Промбудгарант» та ПП «Промбудкапітал-ХХІ», на укладення правочинів, які би суперечили інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Посилання відповідача на те, що ПП «Промбудгарант» та ПП «Промбудкапітал-ХХІ» не мали найманих працівників, не звітували до податкових органів, не є підтвердженням нікчемності укладених ним угод, оскільки товариство могло використовувати залучені трудові ресурси, а роботи за дорученням позивача (замовника) виконувалися із застосуванням його матеріалів, що передбачалося у договорі підряду.

Незнаходження ПП «Промбудгарант» та ПП «Промбудкапітал-ХХІ» за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру.

А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач виконав вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у повному обсязі, та включив до складу валових витрат суми витрат ПП «Біо-Актив» у грошовій формі, здійснених як компенсація вартості робіт та товарів, які були придбані платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Крім того, суди зазначили, що оскільки на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, то ПП «Біо-Актив» цілком законно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за згаданими операціями.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, судами попередніх інстанцій досліджувались договірні відносини ПП «Біо-Актив» з ПП «Промбудгарант» та ПП «Промбудкапітал-ХХІ».

Вказані відносини полягали у наданні контрагентами позивачу послуг будівельного підряду та поставки паливно-мастильних матеріалів.

Судами підтверджено, що вказані господарюючі суб'єкти на час укладення та виконання згаданих договорів були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус платника податку на додану вартість.

На підтвердження виконання кожного окремого договору позивачем було надано перелік первинних документів, які, на думку позивача, свідчать про реальність здійснених операцій та відсутність у сторін договорів умислу на уникнення від сплати податків, чи заподіяння інтересам держави та суспільства будь-якої шкоди.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки або зафіксованих іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Водночас судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Якщо витребувані судом докази на підтвердження правомірності оскарженого рішення (дій чи бездіяльності) не надані відповідачем-податковим органом, суд не позбавлений права вказати на допущені таким податковим органом порушення процесуальних вимог шляхом постановлення окремої ухвали в порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, виконання умов договору підряду від 05.12.2008 № 05/12-1, укладеного між ПП «Біо-Актів» та ПП «ПК-Промбудгарант» підтверджено копіями: актів прийому-передачі до договору № 05/12-1 від 05.12.2008, від 28.04.2009 та від 29.05.2009; акта прийманя-передачі простого товарного векселя; податкових накладних.

Разом з тим, зазначений перелік первинних документів не може сам по собі свідчити про те, що ПП «ПК-Промбудгарант» виконало умови вказаного договору та здійснило будівництво АЗС та складу ГСМ.

Судам попередніх інстанцій слід було скористатися, визначеним Кодексом адміністративного судочинства України принципом офіційного з'ясування обставин справи та витребувати у сторін договору докази фактичного проведення робіт з будівництва, передбачених договором від 05.12.2008 № 05/12-1, АЗС та складу ГСМ.

Крім того, судам слід було застосувати, вказаний принцип і під час дослідження господарських відносин між ПП «Біо-Актів» та ПП «Промбудкапітал-ХХІ», які виникли на підставі договору на постачання паливно-мастильних матеріалів від 22.06.2009. Адже, постачання паливно-мастильних матеріалів завжди супроводжується рядом заходів пов'язаних з перевіркою якості самих паливно мастильних матеріалів, їх транспортуванням, прийомом та обліком.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні належні первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання вказаних договорів, у відповідності до їх суті, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вважає за можливе підтвердити висновки, викладені судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішення, та приймає рішення про їх скасування з направленням справи до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду справи слід мати на увазі, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно з статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанова та ухвала у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 у справі № 2а-1670/2785/11 скасувати.

Справу № 2а-1670/2785/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Острович С.Е.