Ухвала суду № 30639862, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2013 р. м. Київ К/9991/56299/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Вербицької О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року

по справі №2а-3662/10/1670

за позовом Приватного підприємства «Нафто-Кретор» (надалі - ПП «Нафто-Кретор»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0003982301/0/2418 від 04.08.2009р., №0003982301/1/3337 від 26.10.2009р., №0003982301/2/4128 від 29.12.2009р., №0003982301/3/954 від 30.03.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та №0003952301/0/2419 від 04.08.2009р., №0003952301/1/3338 від 26.10.2009р., №0003952301/2/953 від 29.12.2009р., №0003952301/3/953 від 30.03.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0003982301/0/2418 від 04.08.2009р., №0003982301/1/3337 від 26.10.2009р., №0003982301/2/4128 від 29.12.2009р., №0003982301/3/954 від 30.03.2010р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 167,10грн., в тому числі основний платіж - 41667,00грн. та штрафні санкції - 12500,10грн.; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №0003952301/0/2419 від 04.08.2009р., №0003952301/1/3338 від 26.10.2009р., №0003952301/2/953 від 29.12.2009р., №0003952301/3/953 від 30.03.2010р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 999,50грн., в тому числі основний платіж - 33333,00грн. та штрафні санкції - 16666,50грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0003982301/1/3337 від 26.10.2009р., №0003982301/2/4128 від 29.12.2009р., №0003982301/3/954 від 30.03.2010р. та №0003952301/1/3338 від 26.10.2009р., №0003952301/2/953 від 29.12.2009р., №0003952301/3/953 від 30.03.2010р., прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №0003982301/1/3337 від 26.10.2009р., №0003982301/2/4128 від 29.12.2009р., №0003982301/3/954 від 30.03.2010р. та №0003952301/1/3338 від 26.10.2009р., №0003952301/2/953 від 29.12.2009р., №0003952301/3/953 від 30.03.2010р. в повному обсязі. В іншій частині - залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ПП «Нафто-Кретор» з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено акт №4288/23-209/34607790 від 27.07.2009р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00039522301/0/2418 від 04.08.2009р., яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість та №0003982301/0/2419 від 04.08.2009р., яким визначено зобов'язання з податку на прибуток.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №00039522301/0/2418 від 04.08.2009р., та №0003982301/0/2419 від 04.08.2009р. - без змін.

При цьому скарги позивача на податкові повідомлення-рішення №00039522301/0/2418 від 04.08.2009р., та №0003982301/0/2419 від 04.08.2009р. були залишені без задоволення у зв'язку з чим Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003982301/1/3337 від 26.10.2009р., №0003982301/2/4128 від 29.12.2009р., №0003982301/3/954 від 30.03.2010р. та №0003952301/1/3338 від 26.10.2009р., №0003952301/2/953 від 29.12.2009р., №0003952301/3/953 від 30.03.2010р., за якими сума зобов'язання залишилась незмінною.

Колегією суддів апеляційної інстанції відзначено, що порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і дана норма не передбачає прийняття нових рішень в разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобов'язань та/або штрафних санкцій.

Оскільки за результатами розгляду скарг не відбулося донарахування зобов'язань та штрафних санкцій, а скарги на податкові повідомлення рішення 0003952301/0/2418 від 04.08.2009р. та №0003982301/0/2418 від 04.08.2009р. були залишені без задоволення, то у Купянської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області не було законних підстав приймати нові податкові повідомлення-рішення №0003982301/1/3337 від 26.10.2009р., №0003982301/2/4128 від 29.12.2009р., №0003982301/3/954 від 30.03.2010р. та №0003952301/1/3338 від 26.10.2009р., №0003952301/2/953 від 29.12.2009р., №0003952301/3/953 від 30.03.2010р.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення №0003982301/1/3337 від 26.10.2009р., №0003982301/2/4128 від 29.12.2009р., №0003982301/3/954 від 30.03.2010р. та №0003952301/1/3338 від 26.10.2009р., №0003952301/2/953 від 29.12.2009р., №0003952301/3/953 від 30.03.2010р. визнанню протиправними і скасуванню в повному обсязі.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, судами встановлено, що ПП «Нафто Кретор» було укладено ряд договорів про посередництво, а саме: 01.09.2007р. №0109 з ПП «Фірма «Максіком», 01.10.2008р. №01/10-01 з ПП «Октант», 01.06.2008р. № 0106-08-01 з ПП «Стройзаказ», за умовами яких вказані підприємства зобов'язувалися виконати дії щодо пошуку покупців нафтопродуктів та укладення з ними договорів.

На підставі актів виконаних робіт та податкових накладних ПП «Нафто Кретор» було включено відповідні суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

При цьому, із документів, якими оформлені відносини позивача з контрагентами, вбачається, що всупереч вимогам ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вони не відображають конкретного змісту та обсягу господарських операцій по наданню послуг, не дають уявлення про конкретний перелік робіт, калькуляцію їх вартості із врахуванням витрат на оплату праці залучених робітників, вартості матеріалів, необхідних при наданні послуг тощо, місця їх здійснення.

Акти здачі-прийняття робіт містять лише загальне найменування послуг, при цьому матеріали справи не містять звітів повіреного.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що ПП «Фірма «Максіком», ПП «Октант», ПП «Стройзаказ» за місцем реєстрації відсутні.

В ході проведення перевірки надано запит до ПМ КОДПІ та отримано пояснення посадових осіб суб'єктів господарювання ТОВ «Українська енергетична група» - ОСОБА_1, ТОВ «Інтеральфа» - ОСОБА_2, ПП «Євротранснафта» - ОСОБА_3, пошук яких для укладення договорів поставки нафтопродуктів здійснювали ПП «Фірма «Максіком», ПП «Стройзаказ» та ПП «Октант».

Згідно пояснень вказаних посадових осіб підприємств посередники при укладенні договорів з ПП «Нафто Кретор» не залучались.

За даними попередньої перевірки позивача (акт перевірки № 847/23 210/34607790 від 28.12.2007 року) ПП «Нафто Кретор» вже мало таких контрагентів паливо мастильних матеріалів як ПП «Юг 2000» (м.Черкаси) - в 2006р; ПП «Югпромбуд» (м.Южноукраїнськ) - 2007р.

Перевіркою також встановлено, що до актів виконаних робіт №3 від 29.08.2008р. та №4 від 30.09.2008р. двічі включено покупця ТОВ «Баркор» (м.Київ, вул. Краківська 11/А).

Крім того, встановлено, що вартість посередницьких послуг по деяких контрагентах перевищує вартість реалізованої продукції.

У розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.5.1 ст.5 названого Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуючи викладені обставини суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку про відсутність господарських операцій щодо надання ПП «Максіком», ПП «Октант», ПП «Стройзаказ» посередницьких маркетингових послуг на користь ПП «Нафто Кретор» в перевіряємому періоді внаслідок невідповідності цих послуг цілям господарської діяльності та у звязку із спростуванням фактів надання таких послуг вищезазначеними обставинами справи.

Крім того встановлено, що позивач у перевіряємому періоді відніс до валових витрат вартість транспортних послуг, наданих ПП «Фірма «Максіком» та ТОВ «Бест Оіл» та збільшив податковий кредит за цими операціями.

Згідно наданих первинних документів перевізниками були ПП «Фірма «Максіком» та ПП «Стройзаказ».

Згідно листа ВРЕР ДАІ ГУМВС України в Полтавській області №3019 від 18.07.2009р. за перевізниками ТОВ «Бест Оіл» та ПП «Фірма «Максіком» транспортні засоби з державним номерним знаком ВІ 10107 ХТ, який зазначається в первинних документах, - не значаться в базі даних ДАІ, а державні номерні знаки 13169 СК та ВІ 3501 ХТ належать причепам. Інші транспортні засоби, зазначені в первинних документах, за ТОВ «Бест Оіл» та ПП «Фірма «Максіком» не зареєстровані.

Крім того, деякими транспортними засобами здійснювалося по декілька рейсів за один день, що враховуючи відстань по рейсам та необхідний час на завантаження та розвантаження товару (транспортування бітуму та нафтопродуктів), є неможливим.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ч. 2. ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами встановлено, що згідно опису перевірених документів, що підписаний перевіряючим та головним бухгалтером ПП «Нафто Кретор», товарно-транспортні накладні позивачем на перевірку не надавались.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивачем надано товарно-транспортні накладні, згідно яких позивач отримав транспортні послуги від ПП «Фірма «Максіком» та ПП «Стройзаказ».

Між тим, як встановлено судом, надані товарно-транспортні накладні, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: відсутні відомості щодо прийняття вантажу водієм експедитором, прізвище, ім'я, по батькові водія, марка автомобіля, відомості про подорожній лист, дані про осіб, які здійснюють відпуск та прийняття товарів, вартість товару тощо.

Таким чином, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку, що позивачем безпідставно віднесено у перевіряємому періоді до валових витрат вартість транспортних послуг та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Під час розгляду справи була проведена судово-економічна експертиза №9076 від 12.12.2010р. з питань правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з ПП «Фірма «Максіком», ПП «Октант» та ПП «Стройзаказ».

Згідно ч.5 ст.82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій не погодились з висновками експертизи з урахуванням того, що такі висновки зроблено без врахування фактичних обставин справи.

Крім того, позивачем не було зменшено валові витрати ІІІ кв.2008р., внаслідок того, що контрагент позивача ПП «Сучасні матеріали», по якому значиться дебіторська заборгованість в розмірі 200000,00грн. визнано банкрутом рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.09.2008р.

Разом з тим, встановлено, що дебіторська заборгованість ПП «Сучасні матеріали» існувала станом на 01.10.2007р.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вказує податковий орган, позивач повинен зменшити валові витрати внаслідок визнання банкрутом ПП «Сучасні матеріали», однак не встановлено чи відносив ПП «Нафто Кретор» до валових витрат суму 166667грн. та до податкового кредиту з ПДВ 33333 грн., саме за першою подією і в якому періоді.

При цьому, згідно п.п.1.7. п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п.2.3.4 п.2.3 п.2 зазначено Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Враховуючи те, що перевіркою не встановлено коли виникла дебіторська заборгованість ПП «Сучасні матеріали» в сумі 200000,00р., висновок податкового органу про необхідність зменшення позивачем валових витрат у ІІІ кварталі 2008р. та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість є неправомірним.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення №0003982301/0/2418 від 04.08.2009р., в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54167,10грн. та податкового повідомлення рішення №0003952301/0/2419 від 04.08.2009р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49999,50грн.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року в нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ О.В. Вербицька