Ухвала суду № 30639837, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2013 р. м. Київ К/9991/62925/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Борисенко І.В., Вербицької О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року

у справі №2а-632/11/2/0170

за позовом Приватного підприємства «Алка-Трастстрой» (надалі - ПП «Алка-Трастстрой»)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (надалі - ДПІ в Сімферопольському районі АРК)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2011р. ПП «Алка-Трастстрой» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АРК №0001062301/0 від 08.09.2010р., №0001062301/1 від 06.10.2010р., №0001062301/2 від 20.12.2010р., №0001052301/0 від 08.09.2010р., №001052301/1 від 06.10.2010р., №0001052301/2 від 20.12.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2011р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ в Сімферопольському районі АРК звернулась із касаційною скаргою (враховуючи доповнення до неї) до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ в Сімферопольському районі АРК було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено акт від 27.09.2010 р. №1737/23-2/34897118.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого донараховано податок на прибуток у сумі 1123067,75грн.; п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 898454грн.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив, зокрема, з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суддів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону).

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару та здійснення робіт (послуг).

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару та здійснення робіт (послуг) є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Однак, поставка товару та факт виконання робіт належним чином судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Також не в повній мірі досліджувались первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт виконання робіт та реалізацію і зберігання товару за період проведення спірних господарських операції з контрагентами позивача.

При цьому наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Крім цього, судами попередніх інстанціями не досліджувались доводи податкового органу про те, що на розгляді у Сімферопольському районному суді АР Крим знаходиться кримінальна справа №1-344/11 у відношенні директора ПП «Алка - Трастстрой» ОСОБА_1, за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Також судами не надано належну правову оцінку посилання відповідача на те, що згідно інформації отриманої від податкової міліції ДПІ в Сімферопольському районі (службова записка від 26.07.2010) у відношенні контрагентів позивача УБОЗ ГУ МВД України в Криму порушено кримінальну справу №10905370567 за ч.2 ст.205 КК України, за фактом фіктивного підприємництва.

За таких обставин, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали взаємовідносини між позивачем та його контрагентами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

При цьому суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Хоча частина 2 статті 71 цього Кодексу і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.В. Борисенко

____ О.В. Вербицька