Ухвала суду № 30639676, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-29977/10-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010

у справі №16/34

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010, позов задоволено. Визнано недійсним рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про застосування штрафних санкцій №0001332202/0 від 24.11.2008 в частині застосування до ТОВ «Фактор Капітал» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 163020,36 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2006 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 13.11.2008 №502/1/23-06-31871186.

За висновками акта перевірки, позивачем порушено вимоги статтей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у зв'язку з порушенням строків поставки товару за зовнішньоекономічними контрактами.

На підставі акта перевірки прийнято рішення від 24.11.2008 №0001332202/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 263519,00 грн. на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Прийняте податковим органом рішення оспорюється позивачем в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 163020,00 грн.

Спірним є визначення моменту поставки, з яким пов'язується граничний термін надходження валютних цінностей.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт з компанією Gardner Denver Limited (Великобританія) на купівлю обладнання для АГНКС від 18.05.2007 № 575-06/СІ. Граничний термін надходження імпортної частини контракту був визначений: - на суму 20 104,80 ЄВРО - 20.12.2007; - на суму 80419,20 ЄВРО - 28.12.2007. Імпортна частина контракту надійшла в Україну 03.02.2008. Факт надходження валютних цінностей засвідчено відтиском штампу Західної регіональної митниці «Під митним контролем», що проставлений на бланках CMR та комерційному інвойсі компанії постачальника. Процедура митного оформлення була завершена 08.02.2008 (оформлена ВМД № 100000008/8/354461).

Штрафні санкції відповідачем були застосовані за цим контрактом по 08.02.2008.

27.04.2007 між ТОВ «Фактор Капітал» та компанією FORNOVO GAS LLC (Італія) було укладено контракт № 27-04/07, граничним терміном надходження імпортної частини контракту було 31.08.2007. Імпортна частина контракту надійшла в Україну 30.08.2007. Факт надходження валютних цінностей засвідчено відтиском штампу Ужгородської митниці. Процедура митного оформлення була завершена 03.09.2007 (ВМД № 100000008/7/149949).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач, відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон №959-ХІІ) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-ХІІ та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-ХІІ є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що застосування відповідачем штрафних санкцій за контрактом від 18.05.2007 №575-06/СІ з компанією Gardner Denver Limited (Великобританія) за період з 04.02.2008 по 08.02.2008 в сумі 11135,27 грн. та за контрактом від 27.04.2007 № 27-04/07 з компанією FORNOVO GAS LLC (Італія) за період з 01.09.2007 по 03.09.2007 у розмірі 1292,82 грн. є безпідставним.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2007 між позивачем та компанією MARK M.V.E KFT (Угорщина) було укладено контракт на поставку дизпалива № 07/05/07. У зв'язку з порушенням нерезидентом умов договору щодо строків поставки палива, ТОВ «Фактор капітал» 06.08.2007 звернулось з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. 08.08.2007 судом справа була прийнята до провадження. На підставі заяви товариства від 10.08.2007 про збільшення позовних вимог, судом 13.08.2007 внесені зміни до постанови від 08.08.2007.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною першою та другою статті 4 цього Закону, в редакції із змінами, внесеними Законом України від 15.05.2003 № 762-IV, визначено, що порушення резидентами термінів, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що штрафні санкції в розмірі 115290,41 грн. застосовані відповідачем до позивача в межах даного контракту не правомірно.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податками або зборами (обов'язковими платежами), в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»т а Закону України «Про систему оподаткування», а тому може застосовуватись лише в межах строків, встановлених ст. 250 ГК України.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 163020,00 грн. ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук