Ухвала суду № 30639675, 26.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року м. Київ К-40709/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Вербицької О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2010 року по справі № 2а-6155/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.10.2008 року № 0008692305 в сумі 4080,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.10.2008 року № 0008692305 в сумі 4080,00 грн. прийнято на підставі акта перевірки № 0993/26/54/23/30407788 від 20.10.2008 та встановленого порушення позивачем п. 1 ст.3 та п.2 ст.17 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР).

Відповідно до статті 2 цього Закону, РРО це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг). У свою чергу фіскальні функції це здатність РРО забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.

Виходячи із наведеного оснащений фіскальної функцією гральний автомат є РРО.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання у сфері послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

За порушення цієї вимоги до суб'єктів господарювання за рішенням контролюючих органів державної податкової служби застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені статтею 17 зазначеного Закону.

Відповідно до статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Постановою № 121, прийнятою на виконання вимог Закону № 265/95-ВР, остаточний термін (чотири рази переносився урядовими постановами) переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності гральні автомати, встановлено до 31 грудня 2006року (пункт 6 додатку до постанови). Обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть технічним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, покладено на Міністерство промислової політики України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів включено до Державного реєстру.

Зазначене свідчить, що станом на 01 липня 2008 року держава виконала свій обов'язок щодо правового врегулювання та технічного забезпечення переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності гральні автомати.

Факт використання позивачем гральних автоматів після зазначеної дати, у яких не реалізовані фіскальні функції, свідчить про порушення ним пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Враховуючи викладене, висновок судів у справі, яка розглядається, про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно з пунктом 2 статті 17 Закону №265/95-ВР відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює ці відносини.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2010 року по справі №2а-6155/10/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К.Судді Бившева Л.І. Вербицька О.В.