Ухвала суду № 30639679, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К-28615/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря : Хомініч С.В.

представника відповідача: Плахотничого Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської міжрайонної держаної податкової інспекції на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 по справі №2а-46298/09/1670 за позовом Приватного підприємства «Гейм-Сервіс» до Карлівської міжрайонної держаної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Гейм-сервіс» (далі-ПП «Гейм-сервіс», позивач) до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі-Карлівська МДПІ, відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 №0000692303.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та винесено нову -про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 21.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.11.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19, ст. 129 Конституції України, п.1ст.3, ч.2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі-Закон України №265/95), ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2009 була проведена перевірка господарської одиниці позивача -залу гральних автоматів, розташованого за адресою: вул.Леніна, 81, м.Зіньків, Полтавська обл., щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 30.03.2009 №0065/16/12/12/23/35539017.

За висновками проведеної перевірки, встановлено, зокрема, використання 3 гральних автоматів, які знаходились у робочому стані, проте не переведені у фіскальний режим роботи, не зареєстровані та не опломбовані у встановленому порядку, чим порушено п. п.1, 2, 3 ст.3 Закону України №265/95.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що з 01.07.2008 -моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал» суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування вказаної системи.

Проте, з таким висновком суд апеляційної інстанції не погодився та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що гральні автомати, які використовувались позивачем не можуть бути віднесені до реєстраторів розрахункових операцій в розумінні Закону України №265/95, а на момент здійснення перевірки у залі гральних автоматів був наявний зареєстрований, опломбований в установленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.

Проте, з такими висновками судів, суд касаційної інстанції не погоджується в повній мірі та вважає його передчасним з огляду на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг встановлені Законом України №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. РРО застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац четвертий ст. 2 Закону України №265/95-ВР).

Аналіз наведених положень Закону України №265/95-ВР дає підстави вважати, що метою застосування РРО є контроль за обігом готівкових та безготівкових коштів при реалізації товарів (послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг.

У пункті 6 додатку до постанови №121 наведено перелік автоматів для реалізації товарів (послуг), використання яких можливе у випадку обладнання їх РРО. Зокрема, такими автоматами є автомати з продажу квитків на приміському залізничному транспорті, гральні, з обліку жетонів в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені, з продажу дозованих і штучних товарів, іншого призначення.

Правовий аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що наведений невичерпний перелік автоматів вказує на автомати, які здійснюють розрахункові операції, тобто операції з приймання готівкових коштів або їхніх замінників (жетонів) за реалізований товар або надану послугу.

Такі автомати для реалізації товарів (послуг) при здійсненні розрахункової операції можуть приймати готівкові кошти або їхні замінники.

Якщо в розрахунковій операції використовується замінник готівкових коштів, то у будь-якому випадку повинна мати місце операція заміни готівкових коштів на їхні замінники (жетони, талони тощо).

Операція із заміни готівкових коштів на їхні замінники може бути розрахунковою, якщо при цьому надається платна послуга.

Закон України №265/95-ВР не містить визначення терміна «послуга», воно наведено в іншому документі - Законі України від 01.12.2005 №3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». Відповідно до цього законодавчого акта послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.

Таким чином, автомати, які здійснюють розрахункові операції, приймаючи від покупця жетони як замінники готівкових коштів за надання послуги або товару, мають бути обладнані РРО.

Будь-яка розрахункова операція за допомогою РРО реєструється один раз за надання послуги чи товару.

Надання послуги заміни готівкових коштів на їхні замінники відрізняється від послуги, яка в подальшому отримується з використанням такого замінника (жетону).

У зв'язку з цим відповідь на питання, яка фактично послуга надана, міститься в розрахунковому документі, виданому РРО.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну (абзац п'ятнадцятий ст. 2 Закону України №265/95-ВР).

Цей документ вказує на сутність наданої послуги. Зокрема, стосовно послуг, які надаються з використанням автоматів, це може бути право на проїзд у приміському залізничному транспорті, право на гру, право на проїзд у метрополітені або на отримання замінника готівкових коштів (жетонів), які можуть бути використані в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені.

У випадку коли при видачі жетонів у розрахунковому документі вказується на набуте право на послугу чи товар, а не на обмінну операцію готівкових коштів на їхні замінники, жетон не набуває статусу замінника грошей і подальше використання жетону для початку гри на гральному автоматі не може вважатися розрахунковою операцією, оскільки у цьому випадку не відбувається приймання автоматом для гри готівкових коштів або їхніх замінників.

Таким чином, гральні автомати, які не здійснюють приймання готівкових коштів або їхніх замінників, не здійснюють розрахункові операції, а тому не мають бути обладнані РРО.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити яка саме операція (обмінна чи надання послуги) здійснювалась при прийманні грошей касиром-оператором на підприємстві. Проте, вказані обставини судами попередніх інстанції не досліджені.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв