Постанова № 30639664, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К-38405/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року

у справі № 2а-185/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001362302/0/58261 від 09 вересня 2006 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю відповідачем правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та залишення без змін постанови Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ НВП «Буднафтогаз» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 5570/235/32602209/99 від 31 серпня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001362302/0/58261 від 09 вересня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201 544,50 грн. (134 363,00 грн. - основний платіж, 67 181,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість, сплачених за рахунок бюджетних коштів, не за датою отримання відповідних коштів, а за фактом виконання робіт, неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум (сплаченого) нарахованого податку, непідтверджених податковими накладними, а також неправомірним проведенням коригувань податкових зобов'язань.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001362302/0/58261 від 09 вересня 2006 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133 888,50 грн. (89 259,00 грн. - основний платіж; 44 629,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.6 статті 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Отже, з аналізу положень вказаної правової норми вбачається, що у разі здійснення розрахунку за поставлені товари (роботи, послуги) бюджетними коштами, податкові зобов'язання з податку на додану вартість формуються виключно за касовим методом.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість при здійсненні операцій, оплачених за рахунок бюджетних коштів, включались не за датою їх отримання, а за фактом виконання робіт, що, в свою чергу, свідчить про порушення ТОВ НВП «Буднафтогаз» підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано під час проведення перевірки, а також не долучено до матеріалів справи податкові накладні, на підставі яких ним включено до складу податкового кредиту за травень 2005 року суму податку на додану вартість в розмірі 18 023,00 грн., за червень 2005 року суму податку на додану вартість в розмірі 5 192,00 грн. та за грудень 2005 року суму податку на додану вартість в розмірі 24 351,00 грн., у зв'язку з чим доводи податкового органу, підтримані Харківським апеляційним адміністративним судом, про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР є обґрунтованими.

Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про неправомірність проведення позивачем коригувань податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2005 року, травень 2005 року, червень 2005 року, липень 2005 року, серпень 2005 року з огляду на те, що матеріалами попередніх комплексних документальних перевірок факт завищення податкових зобов'язань за вказані податкові періоди не встановлено, то колегія суддів не може з ним погодить, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, з огляду на встановлений, зокрема, судом першої інстанції, факт підтвердження проведених позивачем коригувань податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість первинними документами та даними податкового обліку ТОВ НВП «Буднафтогаз», колегія суддів не може визнати законним висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в зазначеній частині.

При цьому, слід зазначити, що пунктом 5.1 статті 5, пунктом 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано питання виправлення платником податків самостійно виявлених помилок шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Отже, вказані правові норми не регулюють порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому застосовані судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин помилково.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлені у справі судові рішення слід скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз» задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001362302/0/58261 від 09 вересня 2006 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 67 656,00 грн. (45 104,00 грн. - основний платіж; 22 552,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Шипуліна Т.М.