Ухвала суду № 30639642, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К-39665/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року по справі № 2а-1307/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НВФ "Алькон" звернулось до суду з позовною заявою до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2010 року №0000031702/0/65.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.01.2010 року № 0000031702/0/65 та від 21.04.2010 року № 0000031702/1/1186 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 42624,66 грн. з них: за основним платежем - у сумі 14208,22 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 28416,44 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем по справі була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 11.01.2010 №2/23-209-33733533, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-IV (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон №889-IV) порушено вимоги щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 14713,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20.01.2010 року №0000031702/0/65, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 44140,59 грн., в тому числі 14713,53 грн. - основний платіж та 29247,06 грн. - штрафні (фінансові ) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення -рішення від 21.04.2010 №0000031702/1/1186, яким визначено аналогічну суму податкового зобов'язання та встановлено новий граничний строк сплати.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Пунктом 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98 (далі - Указ №727/98), який є спеціальним нормативним актом, що визначає правила оподаткування доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, визначено, що особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виникнення спірних правовідносин з надання позивачу послуг з перевезення товару, здавання в суборенду нежитлового приміщення та інженерно-технічного вишукування контрагенти позивача: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 перебували на спрощеній системі оподаткування та були платниками єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір на послуги з перевезення вантажів. Реальне виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, актами про надання транспортних послуг, товарно-транспортними накладними та квитанціями про перерахування коштів позивачем в оплату послуг перевезення на картковий рахунок контрагента. Суди правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на нікчемність укладеного договору, оскільки законність вказаного договору перевезення була предметом розгляду у господарському суді Полтавської області у справі за позовом ТОВ "НВФ "Алькон" до ФОП ОСОБА_3 про визнання договору нікчемним. 17.06.2010 року господарським судом Полтавської області прийнято рішення про відмову в задоволенні позову. В ході розгляду справи судом встановлено, що зобов'язання за договором перевезення сторонами виконані, надання послуг перевезення підтверджується відповідними первинними документами, грошові розрахунки між сторонами за надані послуги перевезення здійснені у повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій також встановлено реальне, фактичне виконання договорів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 що підтверджується актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, рахунками про оплату, актами надання послуг, актами здачі-приймання робіт та іншими первинними документами.

Таким чином враховуючи, що всі вищезазначені контрагенти позивача на момент виникнення спірних правовідносин перебували на спрощеній системі оподаткування і весь дохід отримали саме від такої діяльності, то отриманий ними дохід оподатковується відповідно до положень Указу №727/98.

Пунктом 1.15 Закону №889-IV визначено, що податковий агент - юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.п. 2, 4 Указу №727/98 обов'язок щодо обчислення та сплати податку, подання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, сплати податку та здійснення господарської діяльності. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З аналізу вищезазначеного випливає, позивач, не є податковим агентом, щодо своїх контрагентів в розумінні Закону №889-IV та не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з отриманого ними доходу та нести відповідальність за порушення норм Закону №889-IV.

Враховуючи положення п.1 та абз. 3 п. 2 Указу №727/98, судова колегія також погоджується в висновками судів попередніх інстанцій, що режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, що зазначені у свідоцтві платника єдиного податку.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 року по справі № 2а-1307/10/1670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Голубєва Г.К.Судді Карась О.В. Рибченко А.О.