Ухвала суду № 30639651, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ К-36253/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 26 серпня 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року

у справі № 9/481/08

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 26 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0001322350/0 від 25 червня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, № 0001352350/0 від 26 червня 2008 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 060,00 грн., № 0001362350/0 від 26 червня 2008 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 100,00 грн., № 0001442350/0 від 08 липня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, № 0001452350/0 від 08 липня 2008 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 800,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 26 серпня 2008 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Миколаївській області проведено ряд перевірок залів гральних автоматів, що належать позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами яких складено акти № 14000698/23-50 від 12 червня 2008 року, № 14000760/23-50 від 17 червня 2008 року, № 14000763/23-50 від 17 червня 2008 року, № 14000788/23-50 від 26 червня 2008 року, № 14000818/23-50 від 26 червня 2008 року.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято рішення № 0001322350/0 від 25 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 500,00 грн., № 0001352350/0 від 26 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 400,00 грн., № 0001362350/0 від 26 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 150,00 грн., № 0001442350/0 від 08 липня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 440,00 грн., та № 0001452350/0 від 08 липня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 900,00 грн.

Перевірками, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з наданням послуг на гральних автоматах, які не зареєстровані, не опломбовані та не переведені у фіскальний режим роботи.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій -це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Статтею 11 Закону № 265/95-ВР передбачено, що терміни переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(далі -Постанова № 121) встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а саме, при використанні гральних автоматів -з 31 грудня 2006 року.

Відповідно до статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 Постанови № 121 на Міністерство промислової політики покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Разом з тим, наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

А тому, оскільки, у позивача на час проведення перевірок в червні 2008 року була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР в частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, адже комп'ютерно-касова система «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, що вже діють, включена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій лише 01 липня 2008 року, то підстави для покладення на нього відповідальності в даному випадку відсутні.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Миколаївської області від 26 серпня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва відхилити, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 26 серпня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Приходько І.В.