Ухвала суду № 30639603, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ К-35363/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року

у справі № 2а-4191/10/0670

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства «Житомирський ремонтно-механічний завод»

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, позов Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства «Житомирський ремонтно-механічний завод» (позивач) до Державної податкової інспекції у Житомирському районі (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001272302/0 від 19 квітня 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Житомирський ремонтно-механічний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на розрахунковий рахунок платника у квітні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2009 року, за результатами якої складено акт № 749/23-01/07620094 від 19 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272302/0 від 19 квітня 2010 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 703 634,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Житомирський ремонтно-механічний завод»пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 2 703 634,00 грн., з огляду на непідтвердження зустрічними перевірками факту надмірної сплати податку до бюджету контрагентами підприємства по ланцюгам постачання.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ДП «Житомирський ремонтно-механічний завод»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у Приватного підприємства «Кодіс-Сервіс», Приватного підприємства «Агротехкомплект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Партер», Приватного підприємства «Ольвія-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталторгмаш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еталонстрой», Приватного підприємства «Пацифік-2», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Промімпекс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалект-Транс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Гідроарматури», Державного підприємства Науково-виробничої компанії «Фотоприбор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкар 10», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Український правовий альянс»товарно-матеріальних цінностей та юридичних послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, фактичне виконання вказаних господарських операцій податковим органом не заперечується.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами по ланцюгам постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Приходько І.В.