Ухвала суду № 30639607, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2013 р. м. Київ К-36233/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року

у справі № 2а-6703/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет 2005»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет 2005»(позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006632310/0 від 08 жовтня 2009 року, № 0006632310/1 від 20 листопада 2009 року, № 0008122310/0 від 23 листопада 2009 року, № 0006632310/2 від 15 лютого 2010 року, № 0006632310/3 від 26 квітня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Пріоритет 2005»судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Пріоритет 2005»з питання правильності обчислення та повноти внесення до бюджету земельного податку за період з 01 січня 2007 року по 31 липня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1720/23-10/33547123 від 22 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006632310/0 від 08 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельному податку в розмірі 513 859,61 грн. (349 707,98 грн. -основний платіж, 164 151,63 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006632310/1 від 20 листопада 2009 року, № 0006632310/2 від 15 лютого 2010 року, № 0006632310/3 від 26 квітня 2010 року.

Крім того, додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008122310/0 від 23 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельному податку в розмірі 10 702,36 грн. (0,00 грн. -основний платіж, 10 702,36 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 7, 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2535-XII) у зв'язку із заниженням земельного податку за період з 01 січня 2008 року по 31 липня 2009 року, оскільки, при визначенні суми податку ТОВ «Пріоритет 2005»застосовано не ціну земельної ділянки, вказану в договорі купівлі-продажу, а її грошову оцінку.

Поряд з цим, судами встановлено, що ТОВ «Пріоритет 2005»на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2006 року придбано земельну ділянку за адресою: м. Київ, пров. Шевченка, 3. Договірна ціна вказаної ділянки склала 29 590 000,00 грн., в той час як згідно з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки її вартість складає 6 911 754,15 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у податкового органу були відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 7 Закону № 2535-XII в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі -Закон № 107-VI) та Закону України від 03 червня 2008 року № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі -Закон № 309-VI), оскільки, положення Закону № 107-VI в частині доповнення статті 7 Закону № 2535-XII новою частиною Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними, а стаття 7 Закону № 2535-XII в редакції Закону № 309-VI набрала чинності з 01 січня 2009 року.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів -учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 7 Закону № 2535-XII (в редакції до 01 січня 2008 року) передбачено, що ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Відповідно до приписів Закону № 107-VI, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, статтю 7 Закону № 2535-XII доповнено новою частиною та вказано, що у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що вказана в угоді.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 внесені Законом № 107-VI до статті 7 Закону № 2535-XII зміни визнано неконституційними, проте Законом № 309-VI, який набрав чинності з 04 червня 2008 року, до статті 7 Закону № 2535-XII внесено аналогічні зміни.

В Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 2009 року № 1-рп/99 викладено думку щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України та вказано, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, з огляду на те, що викладене вище не враховано судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, а також не досліджено факт виключення податковим органом із розрахунку суми податкового зобов'язання із земельного податку за період з 22 травня 2008 року по 04 червня 2008 року вимог щодо врахування суми, вказаної в угоді, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Приходько І.В.