Ухвала суду № 30639575, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року м. Київ К-34989/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року

у справі № 2а-19138/10/0570

за позовом Приватної установи «Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Сопине»

до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, позов Приватної установи «Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Сопине» (позивач) до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області (відповідач) задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000992300/0 від 14 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПУ «Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Сопине» 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Новоазовському районі Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПУ «Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Сопине» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11 грудня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 11 грудня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 382/23/34940849 від 08 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000992300/0 від 14 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 78 759,00 грн. (52 506,00 грн. - основний платіж, 26 253,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості маркетингових послуг з дослідження ринку пропозицій дитячих путівок, наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору № 2 від 01 лютого 2008 року, та послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору від 04 січня 2008 року, з огляду на їх непідтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне виконання сторонами умов договорів № 2 від 01 лютого 2008 року та від 04 січня 2008 року підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), видатковими касовими ордерами, звітами про виконану роботу.

Також, судами встановлено, що підтвердженням реального надання ФОП ОСОБА_3 маркетингових послуг з дослідження ринку пропозицій дитячих путівок є укладені позивачем договори № 003 від 22 травня 2008 року з Відкритим акціонерним товариством «ДМЗ», № 0001 від 21 квітня 2008 року з Профспілковим комітетом Відкритого акціонерного товариства «Донцемент», № 0011 від 21 травня 2008 року з Профспілковим комітетом Відкритого акціонерного товариства «Артемівський завод з переробки кольорових металів» щодо продажу путівок.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості маркетингових послуг з дослідження ринку пропозицій дитячих путівок та послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ПУ «Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Сопине», а також підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Шипуліна Т.М.