Ухвала суду № 30639558, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К-34889/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010

у справі № 2а-1722/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Лізинг»

про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «КБ «Арма») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Лізинг» (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ «Арма Лізинг») про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином в розмірі 803400,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Комерційний банк «Арма» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2006 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 12.12.2008 №563/1-22-01-26379729.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «КБ «Арма» та ТОВ «Арма Лізинг» був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів від 23.02.2007.

Предметом договору є цінні папери - зокрема, один вексель номінальною вартістю 808400,00 грн.

Емітентом вказаного векселя є ТОВ «Агроінтеграція», яке було визнано банкрутом відповідно до рішення Господарського суду від 26.01.2007 №43/845.

За результатами проведеної перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 №0000472201/0, яким визначено загальну суму податкового зобов'язання, що визначено на підставі перевірки у розмірі 5302806,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам установленим законодавством про цінні папери.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. При цьому, векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами емітованими підприємствами, діяльність яких припинено, такі цінні папери не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених ч. ч. 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 даного Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 5 ст. 203 зазначено Кодексу правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання та продажу векселів у період, з якого припинилася діяльність емітента є таким що суперечить вказаним нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, проведення ТОВ «КБ «Арма» операції з продажу векселя у 1 кварталі 2007 року на суму 803400,00 грн., емітент якого в законному порядку визнаний банкрутом суперечить законодавству та не спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 239 ГК України до адміністративно-господарських санкцій належить, зокрема, вилучення прибутку (доходу).

Частиною 1 ст. 240 ГК України встановлено, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Стаття 250 ГК встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторонами договору від 23.02.2007 був підписаний акт прийому-передачі векселів від 23.02.2007 та здійснена покупцем оплата їх вартості, визначеної в договорі, у розмірі 1652192,00 грн., серед яких (простий вексель ТОВ «Арма Лізинг» номінальною вартістю 808400,00 гри. Оплата по зазначеному договору підтверджується банківською випискою по особовим рахункам за 23.03.2007, однак позивач, звернувся до суду з позовом про застосування адміністративно-санкцій 17.2.2009, а відтак пропустив строк передбачений ст. 250 Господарського кодексу України.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова