Ухвала суду № 30639322, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К-18585/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2010 по справі №2а-592/09/2770 за позовом Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.06.2009, позовні вимоги Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000010232/0 16.042009 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 96378,00грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю визначення позивачеві податкових зобов'язань з огляду на те, що господарська операція щодо поставки товарів відособленим підрозділом головному підприємству слід вважати поставкою у розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2010, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.06.2009 скасовано та прийнято нову, якою у задоволені позову відмову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що передача товарів між філією позивача та позивачем не призвела до переходу права власності на товари, а тому вказана операція не може вважатися поставкою.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 16.04.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.07.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2010, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.06.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.4 ст. 1, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №41/232/14308457/10/1990 від 08.04.2009, складеного за результатом планової виїзної перевірки Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000010232/0 16.042009 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 96378,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем, зокрема п.1.4 ст.1, п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправильного відображення в податковому обліку операцій передачі товарів між головним підприємством і філіалом без права юридичної особи.

Спірні правовідносини по справі виникли у зв'язку з включенням позивачем сум податку на додану вартість у податковий кредит звітних податкових періодів за податковими накладними що були надані Господарським відокремленим підрозділом «Чорноморець-Сервіс» (далі-ГВП «Чорноморець-Сервіс») за операціями по передачі товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, як випливає зі змісту наведеного припису Закону, однією з визначальних умов виникнення у платника права на податковий кредит, є саме факт придбання товарів (послуг); при цьому нормативне визначення поставки товарів, що міститься у пункті 1.4 статті 1 названого Закону, дає підстави для висновку, що кваліфікуючою ознакою такої операції є перехід права власності внаслідок передачі активу одним суб'єктом господарювання іншому.

У той же час податковим законодавством не передбачено можливості здійснення господарських операцій між головним підприємством та його структурним підрозділом.

Так, для цілей оподаткування Законом України»Про податок на додану вартість» під особою розуміється будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

З наведеного випливає, що відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи не може виступати суб'єктом операцій у цілях оподаткування ПДВ та, відповідно, не може здійснювати оподатковувані у розумінні названого Закону операції та формувати дані податкового обліку за такими операціями.

Відповідно до Положення про ГОП «Чорноморець-Сервіс» Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець», ГВП «Чорноморець-Сервіс» є відокремленим підрозділом позивача, що створено з метою ефективного здійснення окремих видів комерційної діяльності для задоволення соціальних інтересів трудового колективу Підприємства та знаходження додаткових джерел фінансування соціальної та виробничої інфраструктури Підприємства, здійснює господарську діяльність від власного імені в інтересах позивача. Майно, що надано у оперативне управління підрозділу та отримане за результатами господарської діяльності Підрозділу, є власністю Підприємства (позивача) -розділи 1, 2 та 3 Положення.

У відповідності з нормами Положення про ГВП «Чорноморець-Сервіс», ст. 132 Господарського кодексу України та ст. 95 Цивільного кодексу України саме позивач (юридична особа) є власником товарів, що були придбанні ГВП «Чорноморець-Сервіс» у процесі господарської діяльності та у подальшому передані до юридичної особи, а тому передача товарно-матеріальних цінностей між філією позивача та позивачем не призвела до переходу прав власності на вказані товари.

Отже, спірна господарська операція не є операцією з поставки товару, а тому не може розглядатися як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, 232 ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець» залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв