Ухвала суду № 30639256, 20.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2013 р. м. Київ К-25278/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2010 року

у справі № 2-а-42104/09/2070

за позовом Приватної фірми «Олві»

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватна фірма «Олві» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2009 року № 0000181504/0, від 10 червня 2009 року № 0000181504/1, від 08 вересня 2009 року № 0000181504/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 19 травня 2009 року № 0000181504/0, від 10 червня 2009 року № 0000181504/1, від 08 вересня 2009 року № 0000181504/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПФ «Олві» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПФ «Олві», за результатами якої був складений акт № 2466/15-407/31437132 від 13 травня 2009 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2008 року на 6051,38 грн., за квітень 2008 року на 5301,64 грн., за травень 2008 року на 1343,28 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту вказаних вище податкових періодів суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Унітехсервіс» запис про державну реєстрацію, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсними згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року у справі № 2-а-10552/08.

19 травня 2009 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000181504/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПФ «Олві» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 19044,45 грн., в тому числі 12696,30 грн. - за основним платежем, 6348/15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2009 року № 0000181504/1, від 08 вересня 2009 року № 0000181504/2 на неаналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що станом на дату розгляду справи судами ПП «Унітехсервіс» знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не ідлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вказано у акті перевірки, податковий кредит у відповідних сумах за відповідні періоди позивача підтверджений податковими накладними у відповідності до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), проте, на думку податкового органу, податкові накладні видані не платником податку на додану вартість, з огляду на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Унітехсервіс» було визнано недійсним згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року у справі № 2-а-10552/08.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 26 травня 2009 року та на 14 грудня 2009 року ПП «Унітехсервіс» знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1 арк. справи 19-20, т.2 арк. справи 17-18).

Отже, на момент здійснення господарських операцій ПП «Унітехсервіс» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало на податковому обліку. Доказів анулювання реєстрації ПП «Унітехсервіс» як платника податку на додану вартість у періодах, які оспорюються, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Визначення платника податку наведене у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Статтею 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету покладена саме на платника податку.

Таким чином, продавець товарів (послуг) відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобов'язань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Унітехсервіс» підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку, квитанціями до прибуткових касових ордерів, з урахуванням того, що в подальшому придбані позивачем у вказаного контрагента товарно-матеріальні цінності були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами (т.1 арк. справи 35-231).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення податковим органом ПФ «Олві» податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у сумі 19044,45 грн. оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна