Постанова № 30639238, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К-11657/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Островича С.Е.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача - Крічуна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 травня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року

у справі № 2а-423/09/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»

до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севморверф» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062310/0 від 19 жовтня 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 травня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 травня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Севморверф», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 травня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в Україні ТОВ «Севморверф» за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 710/10/23-123/23664754/191 від 19 жовтня 2007 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 313527,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що безпосередні постачальники позивача - ППКП «Севид», ТОВ «Новотех», ТОВ «Айтверг», ТОВ ПМТЗ «ПромДнепро», ТОВ «Завод СВКОМ-ХІ», ТОВ «Новам», ТОВ НПП «ТО-нар», ВАТ «Севморенерго», ВАТ «СМЗ», ПП ОСОБА_2, ТОВ СРК «Севморсудоремонт» не являються безпосередніми виробниками поставлених позивачу товарно-матеріальних цінностей, а є посередниками, тоді як у ланцюгу постачання до вказаних контрагентів не встановлено факту сплати податку на додану вартість до державного бюджету.

19 жовтня 2007 року ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001062310/0, яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ТОВ «Севморверф» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 313527,00 грн., у тому числі: за січень 2007 року - 55833,00 грн., за лютий 2007 року - 74028,00 грн., за квітень 2007 року - 68011,00 грн., за травень 2007 року - 50896,00 грн., за червень 2007 року - 64759,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складає один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тоді як позивач звернувся до суду лише 14 квітня 2009 року, тобто поза межами річного строку. При цьому, суди відзначили, що несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Абзацом 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

При цьому, твердження ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача та у ланцюгу постачання були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі й у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та на суму бюджетного відшкодування.

Разом з цим, колегія суддів вважає неправомірними висновки судів попередніх інстанцій про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом свої прав, свобод та інтересів, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які слугували підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і нормами статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слід враховувати приписи частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позивачем річного строку звернення до суду є безпідставними, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судами першої та апеляційної інстанції рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25 травня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя № 0001062310/0 від 19 жовтня 2007 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ С.Е. Острович