Ухвала суду № 30639211, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К-29407/09

К-30050/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Лосєва А.М. Маринчак Н.Є.,за участю: секретаря - Малюги Ю.В.

представника позивача - Пархомчука Р.І.

представника відповідача - Борискевича М.І., Завальської С.В.

представника третьої особи - не з'явився

представника прокуратури - Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області та прокуратури Київської області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р.

у справі № 7/45

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області,

третя особа: Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області,

за участю прокуратури Київської області,

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання суми податкового зобов'язання,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс» (далі - позивач, ВАТ «Київспецтранс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - відповідач, ДПІ в Обухівському районі Київської області) про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання суми податкового зобов'язання.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2008 р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0000872301/0/284 від 27.07.2007 р. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. постанову

Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в Обухівському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд.

У касаційній скарзі прокуратура Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача та прокуратури, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Подільському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «Київспецтранс» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої складено акт від 03.06.2006 № 109/23/605-02772037.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем абзацу 1 п. 4, п. 9, п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», а саме: неподання розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік до ДПІ в Обухівському районі Київської області, ненарахування і несплата збору за забруднення навколишнього природного середовища в результаті розміщення відходів на ТВП № с. Підгірці Обухівського району ВАТ «Київспецтранс» за період з 01.10.2006 по 31.12.2006 в загальній сумі 2 710 883,10 грн.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, згідно з рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 26.01.2006 №1 «Про тимчасову заборону (зупинення) виробничої діяльності (розміщення відходів) на полігоні твердих побутових відходів № 5 ВАТ «Київспецтранс», який розташований в с. Підгірці Обухівського району Київської області на підставі акта перевірки виконання природоохоронного законодавства на полігоні твердих побутових відходів № 5 ВАТ «Київспецтранс» від 12.01.2006 р. встановлено, що полігон твердих побутових відходів №5 ВАТ «Київспецтранс» експлуатується з порушенням вимог природоохоронного законодавства, а саме: відсутні дозвіл та ліміти на розміщення відходів; не вирішена в повному обсязі проблема очистки фільтраційних вод, що призвело до критичного накопичення фільтрату.

Також зазначено, що перевіркою було встановлено, що в 4 кварталі 2006 року на полігоні ТВП № 5 в с. Підгірці Обухівського району ВАТ «Київспецтранс» розміщено відходів: ТПВ 4 класу небезпечності - 6859,32 т, промислових відходів 3 класу небезпечності - 548,5 т., промислових відходів 4 класу небезпечності -14659,65 т.

27.07.2007 р. ДПІ в Обухівському районі Київської області на підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872301/0/284 від 27.07.2007 р., яким позивачу за порушення абз.1 п.4, п.9, п. 10 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303, визначено суму податкового зобов'язання за 4 квартал 2006 року з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: забруднення навколишнього середовища в розмірі 3 795 576,34 грн. (2 710 883,10 грн. - за основним платежем, 1 084 693,24 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Ліцензії серії АБ № 103017 від 07.04.2005 р., виданої позивачу - ВАТ «Київспецтранс» Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, в ній визначено вид господарської діяльності позивача, а саме збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини. Строк дії Ліцензії серії АБ № 103017 від 07.04.2005 р. визначений з 02.09.2004 р. по 02.09.2007 р.

Державним Управлінням екології та природних ресурсів в Київській області позивачу виданий Дозвіл на розміщення відходів № 422-14 від 28.02.2006, відповідно до якого було надано дозвіл на здійснення діяльності щодо своєчасного проведення ущільнення відходів, їх пересипання ізолюючим шаром ґрунту, недопускання засмічення прилеглої території. Строк дії зазначеного Дозволу встановлено з 28.02.2006 по 31.12.2006.

Відповідно до Ліміту на розміщення відходів у 2006 році для ВАТ «Київпецтранс», затверджених 18.04.2006 Головою Обухівської районної державної адміністрації Київської області та погодженого 17.04.2006 р. Начальником держуправління екобезпеки в Київській області, позивачу було визначено ліміт на розміщення відходів у 2006 році в обсязі 512000,00 тонн на рік.

Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області було направлено на адресу позивача лист № 12-09/88 від 12.05.2006 р., яким Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області на виконання Протесту Прокурора Київської області від 28.04.2006 № 07/4-340 відкликало дозвіл № 422-14 від 28.02.2006 р. на розміщення відходів у 2006 році на полігоні ТВП № 5 ВАТ "Київспецтранс" і погоджені ліміти на розміщення відходів, видані Держуправлінням.

23.06.2006 ДПІ в Обухівському районі Київської області на адресу позивача було направлено лист № 3176/10/151, відповідно до якого ДПІ у Обухівському районі просила позивача подати уточнюючий розрахунок по збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2006 у зв'язку зі скасуванням дозволу № 422-14 від 28.02.2006 на розміщення відходів.

Згідно з розрахунками позивача, які були прийняті відповідачем, загальна сума збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік складає 2 132 151,34 грн.

Позивачем було здійснено часткову оплату суми збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік в розмірі 881 233,46 грн., що підтверджується актом перевірки від 03.06.2006 р. № 109/23/605-02772037.

Відповідно до першої податкової вимоги відповідача №33 1/625 від 13.11.2006 р., позивачу було визначено суму податкового боргу по узгодженому податковому зобов'язанню по сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1 571 395, 12 грн.

Відповідно до другої податкової вимоги відповідача № 2/724 від 26.12.2006 № позивачу було визначено суму податкового боргу по узгодженому податковому зобов'язанню по сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 4 163 367,22 грн.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, у 2006 році позивач був платником збору за забруднення навколишнього природного середовища як підприємство основною господарською діяльністю якого є збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини. Також у 2006 році на Полігоні № 5 розмішувались відходи відповідних підприємств та організацій міста Києва згідно отриманих ними Лімітів та Дозволів на розміщення відходів, і які відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про відходи» є їх власниками.

У відповідності до п. 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1218, ліміт на утворення відходів - це максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території.

Відповідно до пункту 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1218, власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Відповідно до п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів. Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації (п.9). Збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації (п.10).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про відходи» відходи є об'єктом права власності.

Статтею 9 Закону України «Про відходи» визначено, що суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Стаття 39 Закону України «Про відходи» встановлює, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач не був зобов'язаний отримувати дозволи та ліміти на розміщення відходів у 2006 році, оскільки не був власником відходів, які розміщувались на Полігоні № 5 у Обухівському районі, та маючи відповідну Ліцензію серії АБ № 103017 на 2006 рік на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, він на підставі п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів був звільнений від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, тому у нього були всі підстави для сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища у 4 кварталі 2006 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги відповідача та прокуратури Київської області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2008 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення.

2.Касаційну скаргу прокуратури Київської області залишити без задоволення.

3.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак