Постанова № 30638007, 10.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа№ 5011-44/4125-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Гарник Л.Л.

Доманської М.Л.

за участю представників:

від ПАТ «Райффайзен банк Аваль»: Оборський Я.В. - представник за дорученням № 98/12 від 26.03.2012 року;

від ініціюючого кредитора 1: не з'явився;

від ініціюючого кредитора 2: не з'явився;

від ліквідатора : Комлик І.С.- представники за довіреністю №1662 від 09.10.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року у справі № 5011-44/4125-2012 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою приватного підприємства «Транском», м. Одеса

товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна», м. Київ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Заявники звернулися до господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня» оскільки останній заборгував приватному підприємству «Транском» 300700,00 грн. та товариству з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна» 619527,90 грн. та неспроможний сплатити заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2012р. порушено провадження у справі № 5011-44/4125-2012.

Ухвалою підготовчого засідання від 20.06.2012р. визнано розмір вимог кредиторів: приватного підприємства «Транском» на суму 300700 грн. 00 коп. та товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна» на суму 559646 грн. 85 коп. Зобов'язано ініціюючих кредиторів згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за власний рахунок у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України (газета «Голос України») чи Кабінету Міністрів України (газета «Урядовий кур'єр») оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази відповідної публікації протягом двох тижнів з моменту опублікування. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Скиданову Валентину Василівну.

19.11.2012 до господарського суду міста Києва надійшов на затвердження реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня».

15.01.2013 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання приватного підприємства «Транском» про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року у справі № 5011-44/4125-2012 (суддя Чеберяк П.П.) задоволено клопотання приватного підприємства «Транском» про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласуня». Накладено арешт на рухоме майно, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласунка» (01103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 4, кв. 122, код ЄДРПОУ 32310083), згідно переліку.

Зупинено стягнення на підставі наказу № 5011-35/4215-2012, виданого господарським судом міста Києва 22.06.2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/14/03/330 від 24.12.2007, що здійснюється відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 33532148 від 16.07.2012, винесеної старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Гречухом О.Я.

Зупинено стягнення на підставі наказу № 26/303, виданого господарським судом міста Києва 30.12.2011 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Ласунка» на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 4 019 434,40 грн., що здійснюється відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 30928737 від 26.01.2012, винесеної головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Магдою С.Г.

Дана ухвала мотивована наявністю інформації щодо відчуження належного боржнику рухомого та нерухомого майна в результаті чого стане неможливим задоволення вимог кредиторів, що є підставою для вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

При цьому суд керувався ст.ст. 12-13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначену ухвалу, відмовити у задоволенні клопотання приватного підприємства «Транском» про забезпечення вимог кредиторів.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 43, 66, 67 ГПК України, оскільки, судом не надано оцінки тим обставинам, що в даному випадку реалізація майна боржника пов'язана із здійсненням державним органом виконавчої служби своїх обов'язків, а не відчуженням майна боржником.

В судовому засіданні 10.04.2013 представник публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав наведених в скарзі.

Представник ліквідатора підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав наведених в скарзі.

Дослідивши копії матеріалів справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з копій матеріалів справи приватне підприємство «Транском» звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Клопотання приватного підприємства «Транском» обґрунтоване наявністю інформації у кредитора про те, що все належне боржнику рухоме майно, є предметом продажу з прилюдних торгів, що проводяться приватним підприємством «НИВА-В.Ш.».

Також, кредитору стало відомо, що 26.01.2012 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у місті Києві Магдою С.Г. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 30928737 про примусове виконання наказу № 26/303, виданого господарським судом м. Києва 30.12.2011 про стягнення з ТОВ «ТД «Ласуня» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 4 019 434,40 грн.; 16.07.2012 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Гречухом О.Я. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №33532148 про примусове виконання наказу № 5011-35/4215-2012, виданого господарським судом м. Києва 22.06.2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/14/03/330 від 24.12.2007.

Представник приватного підприємства «Транском» в клопотанні зазначив, що у випадку відчуження належного боржнику вищезазначеного рухомого та нерухомого майна, стане неможливим задоволення вимог кредиторів в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в наслідок чого будуть порушені права сторін у справі.

Також, в клопотанні приватне підприємство «Транском» просило суд накласти арешт на належне боржнику рухоме майно та зупинити стягнення на підставі виконавчих документів, за якими відбувається стягнення у безспірному порядку.

Виходячи зі змісту ст. 66 Господарського процесуального кодексу України та ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. При цьому господарський суд може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити заходів для збереження майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України одними із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, а також зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Верховний Суд України у постанові від 11.07.2006р. № 2-5/11915-2005 також зазначив, що вирішуючи заяву про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів судом мають бути враховані положення ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд, зокрема, може зупинити стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, а не забороняти відділу державної виконавчої служби проводити певні дії.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові 13.12.2006р. по справі № 6/112-06 вказав, що належними та допустимими заходами забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є, зокрема, накладення арешту на основні засоби, об'єкти нерухомості боржника (майнові активи боржника), за виключенням відчуження оборотних активів, які необхідні для забезпечення господарської діяльності боржника, а також для сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам боржника.

В Інформаційному листі від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» Вищий господарський суд України також зазначив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 73 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судову практику у справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009р. визначено, що у виборі заходів забезпечення суду слід враховувати, що такі заходи не повинні унеможливлювати оперативно-господарську діяльність боржника, тобто не повинні мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав вважати, що у випадку відчуження належного боржнику рухомого та нерухомого майна, стане неможливим задоволення вимог кредиторів в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в наслідок чого будуть порушені права кредиторів у справі, а тому наявні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення норм процесуального права.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі матеріалів наявних в копії справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 66, 67,86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року у справі № 5011-44/4125-2012 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Гарник Л.Л.

Доманська М.Л.