Постанова № 30638551, 11.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа№ 5011-37/16267-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від прокуратури - Шевченко О.В., старший прокурор відділу прокуратури м. Києва, посвідчення № 002629 від 05.09.2012;

від позивача - Петрик С.А., представник за довіреністю № 2 від 08.04.2013; Салецька Л.Ф., директор згідно витягу з протоколу загальних зборів акціонерів від 29.11.2012;

від відповідача - Свідерська Г.В., представник за довіреністю № 500 від 31.01.2013,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Орлея" на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 у справі № 5011-37/16267-2012 (суддя Гавриловська І.О.) за позовом публічного акціонерного товариства "Орлея" до Української державної інноваційно-фінансової кредитної установи про припинення правовідносин за договором застави від 20.07.2001 р., посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н.І., зареєстрованим у реєстрі № 3695, за участю Прокуратури міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Луцький райагропостач" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Орлея") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Української державної інноваційно-фінансової кредитної установи про припинення правовідносин за договором застави від 20.07.2001 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2013 у справі № 5011-37/16267-2012 у задоволені позову відмовлено повністю, у зв'язку з пропуском позивачем без поважних причин строку позовної давності, про який було заявлено відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Орлея" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 у справі № 5011-37/16267-2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з припиненням ТОВ Фірма "Авгур" інноваційний договір № 1/98 від 03.07.1998 р. в силу ст. 609 Цивільного кодексу України припинив свою дію, а відтак припинилося й забезпечуване ним зобов'язання за договором застави від 20.07.2001 р.

Крім цього, апелянт зазначає про те, що Українська державна інноваційна компанія в особі Рівненського регіонального відділення, як конкурсний кредитор, реалізувала своє право на подання до суду заяви з вимогами до боржника в процедурі банкрутства у встановлений законом строк, а отже грошові зобов'язання ТОВ Фірма "Авгур" вважаються припиненими, та відповідно і правовідносини за договором застави від 20.07.2001 є теж припиненими.

Також, в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що оскільки йому про припинення ТОВ Фірма "Авгур" стало відомо лише у липні 2011 року після отримання на власний запит довідки Головного управління статистики у Волинській області № 131-07/03 від 20.07.2011 р., то встановлений законом трирічний строк позовної давності почав свій перебіг з 21.07.2011 та відповідно на момент звернення з позовом до суду не сплив.

Таким чином, позивач вважає, що позовна заява була подана ним в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Орлея" у справі № 5011-37/16267-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-37/16267-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 у справі № 5011-37/16267-2012 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Орлея" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.04.2013.

Представники апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 11.04.2013 підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (інвестор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Авгур" (підприємство за договором) 03.07.1998 р. укладено інноваційний договір № 1/98.

Предметом даного договору є здійснення проекту з впровадження нових технологій та створення на їх основі виробництва конкурентоспроможної продукції або надання послуг, внаслідок чого підприємством створюється і одержується прибуток, досягається позитивний науково-технічний, економічний та соціальний ефект (п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1., підпункту 2.2.12 пункту 2.2 інноваційного договору, інвестор зобов'язався надати підприємству для реалізації проекту цільову безвідсоткову позику в розмірі два мільйони сто тисяч гривень, а підприємство зобов'язалося повернути інвестору кошти безвідсоткової цільової позики в розмірах та в строки передбачені планом повернення коштів. Кінцевий строк повернення коштів - 30 липня 2004 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Авгур" за інноваційним договором № 1/98 від 03.07.1998 між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії, як заставодержателем та відкритим акціонерним товариством "Луцький райагропостач" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Орлея"), як заставодавцем 20.07.2001 укладено договір застави.

Відповідно до п. п. 1,2 в забезпечення своєчасного повернення суми грошей у розмірі 2 100 000, 00 грн. заставодавець заставив комплекс будівель та споруд, а саме - адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою Б-2 пл. 1308,9 кв.м., склад господарських товарів В-1 пл. 597, 1 кв.м., склад металевий (модуль), Г-1, пл. 525,8 кв.с., знаходиться в с. Г. Полонка, по вул. Горохівській, 2 "В" (два В), Луцького району, Волинської області.

Постановою господарського суду Волинської області від 05.12.2006 р. у справі № 4/79-б товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Авгур" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 р. у справі № 4/79-б товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Авгур" ліквідовано.

У зв'язку з ліквідацією товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Авгур" державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради 17.07.2007 проведено державну реєстрацію припинення даної юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1, а. с. 24).

Враховуючи припинення товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Авгур" позивач звернувся до суду з позовом про припинення правовідносин за договором застави від 20.07.2001 р., укладеним між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії та відкритим акціонерним товариством "Луцький райагропостач" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Орлея").

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено один із способів захисту цивільних прав та інтересів - припинення правовідношення.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вже було зазначено вище, у зв'язку з ліквідацією товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Авгур" державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради 17.07.2007 проведено державну реєстрацію припинення даної юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Разом з тим, відповідач на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач зазначає про те, що він дізнався про припинення ТОВ Фірма "Авгур" лише у липні 2011 року після отримання на власний запит довідки Головного управління статистики у Волинській області № 131-07/03 від 20.07.2011.

Проте, позивачу стало відомо про вказану обставину ще раніше, як найменш з 13.03.2007р.

Так, в рішенні господарського суду Волинської області від 13.03.2007 р. у справі № 5/25-38, яким було задоволено позов першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення до ВАТ "Луцький райагропостач" про звернення стягнення на заставлене майно, зазначено про постанову господарського суду Волинської області від 05.12.2006 р. у справі № 4/79-Б про визнання ТОВ "Авгур" банкрутом.

Таким чином, відкритому акціонерному товариству "Луцький райагропостач", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Орлея" - позивач у даній справі стало відомо про банкрутство ТОВ Фірма "Авгур" як найменш з 13.03.2007р.

Крім цього, дізнавшись про банкрутство ТОВ Фірма "Авгур" з вищезазначеного рішення, відкрите акціонерне товариство "Луцький райагропостач" звернулось до суду з заявою про залучення до участі у справі № 4/79-Б як третьої особи, про що свідчить ухвала господарського суду Волинської області від 02.07.2007 (т. 1, а.с. 20-23). Дана заява залишена судом без задоволення.

Отже, позивач знав про банкрутство ТОВ Фірма "Авгур" та повинен був усвідомлювати такі наслідки банкрутства, як припинення юридичної особи боржника внаслідок ліквідації.

Тому, позивач міг своєчасно довідатися про припинення ТОВ Фірма "Авгур" та протягом трьох років заявити відповідний позов.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами про припинення правовідношення за договором застави від 20.07.2001 почався з 17.07.2007 та відповідно сплив 18.07.2010.

Позовна заява подана позивачем до суду 16.11.2012 (відповідно до поштового штемпелю на конверті), тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заявою від 07.12.2012 № 11-1248 заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням позивачем без поважних причин строку позовної давності.

Доводи апелянта про те, що оскільки Українська державна інноваційна компанія в особі Рівненського регіонального відділення, як конкурсний кредитор, реалізувала своє право на подання до суду заяви з вимогами до боржника в процедурі банкрутства у встановлений законом строк, то грошові зобов'язання ТОВ Фірма "Авгур" вважаються припиненими, а отже і правовідносини за договором застави від 20.07.2001 є теж припиненими, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Постановою господарського суду Волинської області від 05.12.2006 р. у справі № 4/79-б ТОВ "Авгур" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 р. у справі № 4/79-б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, а кредиторські вимоги Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення задоволено частково, в сумі 133 989, 08 грн.

Апелянт вважає, що в силу частини 6 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними - а отже, є припиненими.

За таких обставин позивач стверджує, що зобов'язання ВАТ "Луцький райагропостач", передбачені договором застави від 20.07.2001 р., відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу України є припиненими у зв'язку з припиненням зобов'язання, забезпеченого заставою.

Проте, заставодержатель за договором застави від 20.07.2001 р. реалізував своє право на звернення стягнення на заставлене майно відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач" до затвердження господарським судом Волинської області від 02.07.2007 р. у справі про банкрутство № 4/79-б звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, про що свідчить рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2007 р. у справі № 5/25-38 за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення до ВАТ "Луцький райагропостач" про звернення стягнення на заставлене майно (т.1, а.с. 151-154).

Таким чином, доводи апелянта щодо припинення правовідносин за договором застави від 20.07.2001 в силу частини 6 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

За наведених обставин, доводи позивача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Орлея" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 у справі № 5011-37/16267-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Повернути публічному акціонерному товариству "Орлея" (Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, б.2-В, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00902553) з Державного бюджету України зайво сплачену ним суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 229 грн. 40 коп., яка була сплачена відповідно до квитанції від 18.02.2013 р. № 159. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали справи № 5011-37/16267-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.