Постанова № 30637207, 09.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5008/580/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д. Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційні скарги 1) ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 2) приватного торгово-виробничого підприємства "Коруна", м. Ужгород на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 рокуу справі№ 5008/580/2012 господарського суду Львівської областіза позовом прокурора міста Ужгород в інтересах держави, в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород до1) Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород, 2) приватного торгово-виробничого підприємства "Коруна", м. Ужгород, 3) ОСОБА_4, АДРЕСА_1за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:1) Управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Закарпатської облдержадміністрації, м.Ужгород, 2) Управління культури Закарпатської облдержадміністрації, м. Ужгород за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, АДРЕСА_1провизнання недійсним договору купівлі-продажу та патенту, визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та зобов'язання орендаря звільнити об'єкт оренди,за участю представників:

Прокуратури: не з'явився;

Позивача: не з'явився;

Відповідача-1: не з'явився;

Відповідача-2: Пайда О.М. (дов.б/н від 05.04.2013 року);

Відповідача-3: не з'явився;

Третьої особи-1 на стороні позивача: не з'явився;

Третьої особи-2 на стороні позивача: не з'явився;

Третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі №5008/580/2012 (суддя: Швед С.Б.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що прокурором обраний неправильний спосіб захисту порушеного права.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року по справі №5008/580/2012 (судді: Малех І.Б., Желік М.Б., Кузь В.Л.) апеляційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено, скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі №5008/580/2012, постановлено нове рішення, яким позов Прокурора міста Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу №13 від 06.08.1997 року права на патент, укладений між гр. ОСОБА_4 та Ужгородською міською радою, в особі Фонду комунального майна Ужгородської міської ради повністю; визнано недійсним патент №13 виданий 11.09.1998 року Фондом комунального майна Ужгородської міської ради на право оренди будівель (споруд, приміщень) за адресою: АДРЕСА_2 повністю;визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень №6/265 від 11.03.1999 року, укладений між Ужгородською міською радою, в особі Фонду приватизації та управління майном та приватним торгово-виробничим підприємством "Коруна" з усіма додатковими угодами повністю; виселено приватне торгово-виробниче підприємство "Коруна" із нежитлових приміщень площею 3897,5 кв.м., розташованих у АДРЕСА_2.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дозволів на передачу у користування іншим особам пам'ятки архітектури та містобудування за адресою: АДРЕСА_2 уповноваженим державним органом охорони пам'яток - Управлінням містобудування та архітектури Закарпатської ОДА не видавалося, а Ужгородська міська рада не зверталася по отримання такого дозволу в порядку законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ОСОБА_4, АДРЕСА_1 та приватне торгово-виробничого підприємства "Коруна", м. Ужгород звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі №5008/580/2012, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року дагій справі залишити в силі.

В касаційних скаргах скаржники посилаються на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акту.

Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, подано до суду відзив на касаційні скарги, в якому просить суд відмовити у задоволені касаційних скар, та залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року по справі №5008/580/2012 без змін, посилаючись на її обґрунтованість та відповідність вимогам закону.

У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав вимоги та доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши представника відповідача-2, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.06.1985 р. рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради "Про затвердження додаткового списку пам'яток архітектури місцевого значення по Закарпатській області" будівлю за адресою АДРЕСА_2", включено в список пам'яток архітектури місцевого значення.

06.08.1997 року між Фондом комунального майна Ужгородської міської ради народних депутатів та фізичною особою ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу патенту № 13 на право оренди приміщення площею 3 897,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 за ціною 48 545 грн.

11.09.1998 року ОСОБА_4, виданий Патент №13 на право оренди будівлі (споруди, приміщення), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площею 3 897,5 кв.м. (в тому числі підвал - 330,4 кв.м).

12.09.1998 р. між ОСОБА_4 та ПЮВП "Концерн "Срібна Земля"укладений договір дарування Патенту №13 від 11.09.1998р., після чого 23.12.1998р. між ОСОБА_4 та ПЮВП "Концерн "Срібна Земля" укладено Угоду про розірвання договору дарування.

24.12.1998 р. між ОСОБА_4 та ПП "Коруна" укладений Договір дарування патенту на право оренди будівлі за адресою АДРЕСА_2, строком до 06.08.2047 року, виданий Фондом комунального майна м. Ужгорода і придбаний ОСОБА_4, відповідно до Договору купівлі-продажу від 06.08.1997 року.

11.03.1999р. між Фондом приватизації та управління майном міста та ПТВП "Коруна укладений Договір №6/265 оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 3882 кв.м., для використання під офіси, заклади громадського харчування, оптову і роздрібну торгівлю, виробництво, юридичні послуги, засоби інформації, громадські організації, охорону здоров'я. Термін дії договору з 01.02.1998 р. до 01.02.2047 р.

Відповідно до статті 5 Закону УРСР від 13.07.1978, № 3600-IX "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) продаж, дарування або інше відчуження пам'яток історії та культури допускається з обов'язковим попереднім повідомленням державних органів охорони пам'яток.

Будинки і споруди, віднесені до пам'яток історії та культури, надаються в користування державним, кооперативним, іншим громадським підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям і особам виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за погодженням з спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток. (ст.21 вказаного Закону).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом 1996-2002 років право надавати такий дозвіл було наділено управління містобудування та архітектури Закарпатської ОДА, оскільки до основних завдань управління відносилася організація у межах своїх повноважень охорона, облік, використання й реставрація пам'яток архітектури і містобудування згідно Положення про управління від 12.03.1996 року.

Закон УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" втратив чинність згідно із Законом України від 8 червня 2000 року N 1805-III "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 року №446 "Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини", на підставі розпорядження голови Закарпатської ОДА від 11.07.2003 року №328 "Про затвердження Положення про Державну службу охорони культурної спадщини "була утворена служба охорони культурної спадщини Закарпатської ОДА, яка проіснувала до 2005 року. У зв'язку з ліквідацією даної служби охорони культурної спадщини, з 2005 року по теперішній час функції охорони культурної спадщини на території Закарпатської області виконує управління культури Закарпатської ОДА.

Управлінні культури Закарпатської ОДА за період з 1996-2012 роки відсутні відомості щодо надання дозволу Ужгородській міській раді чи її уповноваженим органам на передачу в користування іншим особам пам'ятки архітектури та містобудування за адресою: АДРЕСА_2. Жодних дозволів на передачу у користування даного об'єкту культурної спадщини не видавалось управлінням культури Закарпатської ОДА у 2011 році, а власник пам'ятки, Ужгородська міська рада не зверталась по отримання такого дозволу в порядку законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Фондом комунального майна Ужгородської міської ради укладений Договір №13 купівлі-продажу патенту на право оренди приміщень АДРЕСА_2, площею 3897,5 кв.м. без погодження спеціально уповноваженого державного органу охорони пам'яток - управління містобудування та архітектури Закарпатської ОДА. Надалі з вищевказаним порушеннями, Фондом виданий Патент №13 від 11.09.1998р., яким передбачено майнове право ОСОБА_4 на укладення договору оренди приміщення-пам'ятки архітектури місцевого значення по АДРЕСА_2.

Патент на право оренди будівель (споруд,приміщень) дає його власнику виключне право на укладання договору оренди будівель( споруд, приміщень). При перепродажу патенту власником іншій особі загальний строк дії патенту не змінюється. Новий власник патенту стає правонаступником договору оренди на нежитлове приміщення (будівлю). (Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), затверджене Наказом ФДМ №90 від 31.01.1995р., яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин).

Всупереч вищевказаним вимогам законодавства, 11.03.1999 року між Фондом приватизації та управління майном міста та ПТВП "Коруна" укладений Договір №6/265 оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 3 882 кв.м., для використання під заклади громадського харчування, оптову і роздрібну торгівлю, виробництво, юридичні послуги, засоби інформації, громадські організації, охорону здоров'я. Термін дії договору з 01.02.1998р. до 01.02.2047р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором №6/265 від 11.03.99 року змінено цільове призначення приміщення.

Враховуючи вище викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин апеляційний господарський суди з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників - ОСОБА_4, АДРЕСА_1 та приватне торгово-виробничого підприємство "Коруна", м. Ужгород.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційні скарги ОСОБА_4, АДРЕСА_1, приватного торгово-виробничого підприємства "Коруна", м. Ужгород залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі №5008/580/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко