Рішення № 30634803, 19.03.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/4341/13

Справа № 1522/29115/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р. м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

при секретарі - Герасименко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 298 819,54 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він та відповідачка були засновниками Малого Приватного Підприємства (МПП) «Свято», в якому він виконував функції директора. На зборах засновків було прийнято рішення продати нежиле приміщення вартістю 221 000 грн. Після продажу будівлі грошові кошти, які надійшли на рахунок МПП «Свято» не були розподілені між учасниками, і відповідачці не було передано 53040 грн., які відповідають її частці в статутному капіталі підприємства. За ці дії позивач був притягнутий до кримінальної відповідальності. Під час досудового слідства він повністю відшкодував збитки, які були нанесені злочином і перерахував відповідачці 53040 грн. Від кримінальної відповідальності звільнений внаслідок застосування акта амністії. Позивач раніше не перерахував відповідачці частку грошових коштів від продажу будівлі, оскільки раніше передавав їй грошові кошти у розмірі 60 000 грн., 12200 доларів США та 15000 доларів США на підставі розписок саме за частку в статутному капіталі. З моменту відшкодування матеріальної шкоди під час досудового слідства вважає, що передані відповідачці грошові кошти згідно розписок є безпідставно набутим майном, і просить стягнути їх з відповідачки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3. якій діяв по довіреності, позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що окрім грошових коштів, переданих за розписками, необхідно додатково стягнути з відповідачки 3% річних. Просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила справжність підпису на оригіналах розписок, які надані позивачем на підтвердження отримання нею коштів, і залишила залу судового засідання після відхилення клопотання про відкладення розгляду справи. Пояснень щодо визнання чи невизнання позову суду не надала.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі обставини та правовідносини, які виникли між сторонами:

Позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були засновниками малого приватного підприємства «Свято» з частками у статутному капіталі 51% , 24% та 25% відповідно. Згідно з протоколом № 1 зборів засновників підприємства від 21.06.2006 р., позивача було призначено на посаду його директора.

11.09.2006 р. на зборах засновників МПП «Свято» було одноголосно прийнято рішення про продаж нерухомого майна, що належало підприємству, двохповерхової будівлі загальною площею 138 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Приморський, 1а.

Відповідно до експертного висновку, ринкова вартість будівлі склала 221 000 грн.

17.10.2006 р. МПП «Свято» в особі директора ОСОБА_1 уклало договір купівлі-продажу зазначеної будівлі з ПП «Лагуна-К». Кошти у розмірі 221 000 грн., за які було продано будівлю, було перераховано на рахунок МПП «Свято».

Однак директор МПП «Свято» ОСОБА_1 не розподілив кошти, що надійшли від продажу будівлі, між засновниками підприємства пропорційно частці кожного з них в статутному капіталі, не перерахував ОСОБА_2 53 040 грн.,оскільки помилково вважав, що фінансові відносини між ним і ОСОБА_2 урегульовано розписками, які були видані нею на його імя, і тому в нього відсутні будь-які зобовязання перед ОСОБА_2

Всі викладені обставини встановлено постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2011 р., винесеною за наслідками розгляду кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1, якою останнього було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України. Постанову суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19.06.2012 р., яка набрала законної сили.

До порушення кримінальної справи позивач помилково вважав, що вже виплатив ОСОБА_2 її частку у майні ММП «Свято». Відповідно до частини четвертої ст. 61 ЦПК України, зазначені обставини встановлені судовими рішеннями по кримінальній справі і не потребують доказування. Належних та допустимих доказів, які б спростовували ці обставини, відповідачкою не надано.

10.07.2005 р. ОСОБА_2 отримала від позивача 60 000 грн. в рахунок часткової участі у будівництві кафе-магазину в м. Одеса, пров. Приморський, 1а, що підтверджується наданою нею розпискою.(а.с. 13)

27.09.2006 р. ОСОБА_2 отримала від позивача 12 200 доларів США в якості авансу за її частку в МПП «Свято», що підтверджується наданою нею розпискою.(а.с. 14)

22.11.2006 р. ОСОБА_2 отримала від позивача 15 000 доларів США в якості оплати за продаж її частки у статутному капіталі МПП «Свято», що підтверджується наданою нею розпискою.(а.с.15)

З урахуванням того, що в процесі розгляду вказаної кримінальної справи було встановлено, що незалежно від фінансових зобовязань, які повязували ОСОБА_2 і позивача, останній повинен був розподілити ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 53 040 грн. (частка, що пропорційна її внеску до статутного капіталу МПП «Свято»), позивач перерахував відповідачці кошти у зазначеному розмірі, невиплата яких ставилася йому у вину. Ці кошти відповідачкою було отримано поштою 19.05.2010 р., про що вона зазначила в своїй апеляції на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2011 р. В судовому засіданні, де розглядалася ця апеляція, ОСОБА_2 її не підтримала, посилаючись на те, що у неї вже немає претензій до ОСОБА_1

За наведених обставин, вбачається що ОСОБА_2 безпідставно набула 60 000 грн. і 27 200 доларів США, отримані від ОСОБА_1, оскільки належна їй частка МПП «Свято» складала 53 040 грн., які їй було відшкодовано позивачем 19.05.2010 р. Цього дня відпала підстава, яку він помилково вважав підставою для надання ОСОБА_2 коштів в розмірі 60 000 грн. і 27 200 доларів США, оскільки сторонами було визнано (а згодом і встановлено постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2011 р.), що ці кошти не повязані з відносинами сторін щодо виплати відповідачці її частки у майні ММП «Свято».

Починаючи з 19.05.2010 р., коли відпала підстава, на якій, як вважав позивач, ОСОБА_2 отримала від нього кошти в розмірі 60 000 грн. і 27 200 доларів США, у позивачки зявилося зобовязання повернути ці кошти. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України: «1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події».

До цього часу ОСОБА_2 не виконала свого зобовязання не повернула позивачу грошові кошти, які з 19.05.2010 р. перебувають у неї без достатньої правової підстави.

Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 60 000 грн., 12200 доларів та 15000 доларів США є законними та обґрунтованими. Відповідно до ст. 533 ЦК України, «грошове зобовязання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу».

Виходячи з офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ станом на 13.12.2012 р. (7,993 грн за 1 долар США), сума боргу складає:

27 200 х 7,993 + 60 000 = 277 409,60 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Але суд вважає, що стягнення з відповідачки 3% річних можливо застосувати тільки в частині невиконання нею обовязку повернення 60000 грн., оскільки це зобовязання визначено в національній валюті. Додаткове стягнення 3% річних щодо зобовязань повернення грошових коштів в іноземній валюті є безпідставним, оскільки грошові кошти за цими зобовязаннями стягуються у національній валюті за курсом НБУ на час винесення рішення, а не за курсом НБУ на час передачі валютних цінностей, що і є додатковим захистом кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Таким чином в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Прострочка у поверненні ОСОБА_2 позивачу вказаних грошових коштів за період з 19.05.2010 р. по 13.12.2012 р. склала 939 днів. Сума процентів за несвоєчасне повернення відповідачкою грошових коштів складає 3 % річних від 60000 грн.: 60000 х 3% / 365 х 939 = 4 631 грн.

Таким чином, загальна сума коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача, складає: 277 409,60 + 4 631 = 282 039, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст. 15, 16, 533,625,1212 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 282 039 (двісті девяносто вісім тисяч вісімсот девятнадцять) гривень 60 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Домусчі Л.В.

19.03.2013