Ухвала суду № 30632803, 28.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5521/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О. Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергокомплект» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Компанія «Енергокомплект» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект» за результатом якої складено акт № 516/23-304/36634119 від 23.12.2011 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року; визнання протиправними дій, які полягають у визнанні нікчемними правочинів укладених між ТОВ «Компанія «Енергокомпект» та ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод», ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського», ТОВ «Інжбуд груп», визнання протиправними дій, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Енергокомплект» за квітень, серпень 2011 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання); зобов'язання внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України в частині скасування відображення недостовірної інформації викладеної в акті № 516/23-304/36634119 від 23.12.2011 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергокомплект» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року, за результатом якої складено акт № 516/23-304/36634119 від 23.12.2011, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва державної податкової служби внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України в частині скасування відображення інформації викладеної в акті № 516/23-304/36634119 від 23.12.2011 про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергокомплект» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних, у зв'язку з тим, що відповідачем не доведено правомірності вчинення ним дій з проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Енергокомплект», за результатами якої складено акт перевірки № 526/23-304/36634119 та внесення відомостей за результатами перевірки позивача до інформаційних баз.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Енергокомплект» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень 2011 року, за результатом якої складено акт № 516/23-304/36634119 від 23.12.2011.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі службового посвідчення серії УКМ №049344 виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва Макаренко Миколою Вікторовичем - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок збиткових та малоприбуткових платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у подільському районі м. Києва інспектором податкової служби І рангу згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Енергокомплект» з питань дотримання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень, серпень 2011 року.

У відповідності до п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказ про проведення зазначеної перевірки відповідачем не приймався та відповідно позивачу копію такого наказу та повідомлення про проведення перевірки не направлялось.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин необхідних для проведення документальної перевірки, визначених ст. 78 Податкового кодексу України, що свідчить про порушення податковим органом вимог ст.ст. 78, 79 Податкового кодексу України, а саме: не надіслано позивачу повідомлення про проведення перевірки, в зв'язку з чим порушено право останнього на надання первинних документів на запит відповідача та усунення порушень, якщо такі мали місце.

З акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки податковим органом використовувались система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та рівні ДПА України, «ТАХ», «Аудит».

При проведенні перевірки відповідачем використано акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інжбуд груп» № 504/23-304/37334659 від 13.12.2011. Зокрема, в ході перевірки ТОВ «Інжбуд груп» податковим органом встановлено, неможливість фактичного здійснення товариством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інжбуд груп» з постачальниками та покупцями, відсутність об'єктів які підпадають під визначення ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України, фактично здійснив камеральну перевірку, змістом якої є арифметична перевірка заповнення даних, внесених платником податків у декларацію й правильності застосування коефіцієнтів, при цьому, назвавши її позаплановою невиїзною документальною перевіркою.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що висновки перевірки зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, наданих позивачем за період, що перевірявся, без врахування інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки, інші документи не витребовувалися

Наведене також вказує на те, що з порушенням норм чинного законодавства вчинені дії відповідача при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання.

Виходячи з системного аналізу норм ст. 14, п.п. 54.1, 54.3 ст. 54, п. 86.1 ст. 86 ПК України, Додатку 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА № 985 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 1440/18735 від 30.12.2010 судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків акту внесена до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Тому, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що відповідач, використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв, а ні рішення, а ні довідку.

Суть висновків акту перевірки полягає в тому, що позивач в квітні, серпні 2011 року порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656) щодо реальності та дійсності правочинів з постачальником ТОВ «Інжбуд груп» та з покупцями ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод», ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського», а тому з боку ТОВ «Компанія «Енергокомплект» вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інжбуд Груп», а з боку контрагентів-покупців - податкового зобов'язання.

Позивачем надано суду першої інстанції договори, податкові та видаткові накладні, реєстри податкових накладних, довіреності, копії банківських виписок щодо оплати товарів, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Тобто, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ «Інжбуд груп»

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами, які були предметом перевірки.

На вимогу ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано належних доказів того, що на момент проведення операцій з контрагенти позивача були фіктивними підприємством, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані відповідачем докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Недійсність податкового кредиту, сформованого по операціями з ТОВ «Інжбуд груп» для відповідача стала підставою і для визнання недійсними податкових зобов'язань позивача, які сформовані за фактом реалізації ТМЦ з іншими контрагентами (покупцями), які перелічені акті перевірки.

Аналізуючи в рамках невиїзної документальної перевірки лише декларації позивача та данні «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», відповідач дійшов висновку, що правочини укладені між позивачем та вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів стосовно нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, посилаючись на ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що зміст даних договорів не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет якогось із цих договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

У відповідності до частини 1 статті 203, абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, однак аж ніяк не актом перевірки податкового органу.

Так, відповідач, у разі необхідності, мав право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочинів по спірних правовідносин, однак таким правом не скористався.

Відповідно, укладені між позивачем та його контрагентами договори дійсні, а посилання податкової інспекції на їхню нікчемність не можуть мати жодних наслідків у вигляді застосування до позивача відповідальності через непідтвердженість таких доводів у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з зазначини контрагентами законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними висновки апелянта про те, що законодавством не передбачено можливості оскарження дій службових осіб вчинені в процесі чи за результатами перевірок, оскільки вони не мають обов`язкого характеру.

Так, згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 02.04.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.