Рішення № 30630514, 03.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1804/3377/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - ГрековаНомер провадження 22-ц/788/721/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 31

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В., Маслова В. О.,

з участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року при проведенні досудового слідства в кримінальній справі позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив в подальшому, мотивуючи вимоги тим, що 28 грудня 2011 року близько 7 год. 00 хв. на продовольчому ринку АДРЕСА_1, розташованого біля м'ясного павільйону, між ним та відповідачами із-за торгового місця виник конфлікт, в ході якого відповідачі на грунті неприязних стосунків побили його, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та втрату працездатності, з приводу чого він перебував з 28 грудня 2011 року по 10 січня 2012 року на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Глухівської ЦРЛ.

Йому було встановлено діагноз: закрита травма голови, обличчя, закрита травма грудної клітини справа, перелом кісток носа. З 10 січня 2012 року він перебував на амбулаторному лікуванні в поліклініці Глухівської ЦРЛ у лікаря - невропатолога у зв'язку з наслідками отриманої черепно-мозкової травми.

Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2012 року у кримінальній справі, порушеній за його скаргою приватного обвинувачення, відповідачі визнані винними у вчиненні злочинів: ОСОБА_3 - злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, ОСОБА_4 - злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Їм призначене покарання: ОСОБА_3 - 240 годин громадських робіт, а ОСОБА_4- 200 годин громадських робіт. Стягнуто на його користь з ОСОБА_3 1844 грн. 51 коп. матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а з ОСОБА_4 - 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Зазначений вирок суду був оскаржений ним до апеляційного суду Сумської області та був скасований апеляційним судом в частині вирішення його позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та оплати правових послуг, і справу в цій частині було повернуто до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Уточнивши в грудні 2012 року при розгляді даної цивільної справи позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на його користь грошові кошти в сумі 3461,42 грн. за завдану йому злочином майнову шкоду, в тому числі витрати на лікування та медичне обстеження - 2091,16 гр., втрачений за період з 28 грудня 2011 року по 10 січня 2012 року в результаті втрати працездатності дохід в сумі 670,26 гр., виходячи з мінімальної заробітної плати, та понесені витрати на оплату правових послуг за весь період розгляду справи у місцевому суді, а саме - 200 гр. за складання скарги прокурору на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, за складання скарги приватного обвинувачення до суду про притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності - 500 гр., за участь адвоката у розгляді кримінальної справи - 1200 гр.

Просив також відшкодувати судові витрати на оплату правової допомоги при розгляді даної цивільної справи (а.с. 1-7, 23 -24).

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 1251 грн. 26 коп., а в задоволенні позову в іншій частині відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на юридичну допомогу, пов'язану з розглядом даної справи в сумі пропорційно задоволеним вимогам 170 грн.

У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено за відсутністю його вини в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні його позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь в солідарному порядку з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 2761 грн. 42 коп., 570 грн. на відшкодування понесених витрат на правову допомогу, які не були раніше присуджені при частковому задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу по даній цивільній справі пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, кримінальної справи № 1-135/2012, медичну карту НОМЕР_1 стаціонарного хворого ОСОБА_2 та іншу медичну документацію про лікування позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що винними діями ОСОБА_3 позивачу заподіяні тілесні ушкодження, а тому матеріальна відповідальність має бути ним відшкодована лише у розмірі понесених позивачем витрат на придбання ліків. Відмовляючи у задоволенні позову щодо відшкодування втраченого доходу та витрат на правову допомогу, суд послався на те, що на час заподіяння позивачу шкоди останній ніде не працював, не мав доходу, а тому відшкодовувати йому нічого, а витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи позивачу у задоволенні позову до ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що діями останнього тілесних ушкоджень позивачеві у вигляді травми - перелому кісток носа не завдано.

Проте з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки він не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.

Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 вересня 2012 року було встановлено, що 28 грудня 2011 року близько 7 години на території АДРЕСА_2 на грунті неприязних відносин між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2 з іншогого боку сталася словесна сварка, яка згодом переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_3, застосовуючи фізичне насильство, поваливши ОСОБА_2 на землю, почав утримувати його, а його син ОСОБА_4 відтягував ОСОБА_2

Потім ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відпустили один одного, і коли ОСОБА_2 відійшов на декілька кроків, ОСОБА_3, підійшовши, взяв ОСОБА_2 за плечі, а ОСОБА_4 наніс ОСОБА_2 удари в область спини, заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини справа.

В цей час ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_2 удар головою в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді травми обличчя, перелому кісток носа.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, і призначено йому за цим законом покарання у виді 240 годин громадських робіт.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, і призначено йому за цим законом покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Цивільний позов прокурора задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави за лікування потерпілого в лікарні 1396 грн. 72 коп. з перерахуванням коштів на відповідний рахунок фінансового відділу Глухівської міської ради.

Цивільний позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1844 грн. 51 коп. матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 30 жовтня 2012 року вирок Глухівського міськрайонного суду від 14 вересня 2012 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі.

В іншій частині вирок суду залишено без змін, а апеляцію потерпілого - без задоволення.

Згідно медичної документації, зокрема, медичної карти стаціонарного хворого, довідки Глухівської ЦРЛ від 13 грудня 2012 року, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Глухівської ЦРЛ з 28 грудня 2011 року по 10 січня 2012 року (а.с.28).

Згідно довідки Глухівської ЦРЛ від 27 грудня 2012 року, 04 січня 2012 року хворий ОСОБА_2 доставлявся до нейрохірургічного відділення Сумської обласної лікарні на автомобілі «Соболь» НОМЕР_2, який належить Глухівській ЦРЛ, в зв'язку з чим виписувався шляховий лист. Заправка автомобіля бензином А-92 60 літрів на суму 594 грн. здійснювалась ОСОБА_2 (а.с.25).

З акту судово-медичного обстеження № 51 від 5-30 березня 2012 року та висновку судово-медичної експертизи № 85 від 10-22 травня 2012 року вбачається, що судово - медичне обстеження позивача було вперше проведене 29 грудня 2011 року згідно акту № 235. При цьому у потерпілого виявлені садна обличчя (садно кінчика носу, садно спинки носу більше зліва) та нижніх кінцівок (садна передньої поверхні колінного суглобу та верхньої третини правої гомілки, садна передньої поверхні лівого колінного суглобу). При госпіталізації позивача до Глухівської ЦРЛ 28 грудня 2011 року виявлені: садна носу, гіперемія, набряк м'яких тканин носу, гематома перенісся, садна спинки носу, крепітація кісткових уламків носу, після клінічного і рентгенографічного обстежень встановлений діагноз - закрита травма голови, обличчя, закрита травма грудної клітини справа, перелом кісток носу. Даний діагноз підтверджений рентгенографічним дослідженням від 28 грудня 2011 року, клінічними даними. Ушкодження у вигляді закритої травми голови, обличчя, перелому кісток носу викликали розлад здоров'я строком більше 6 днів, але менше 21 дня (термін, необхідний для загоєння (зрощення) кісток носу), і за цими ознаками відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Самі по собі садна на тілі потерпілого мають ознаки легких тілесних ушкоджень (а.с. 33-35, 41-43, т.1 кримінальної справи).

З медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що позивачеві при лікуванні в лікарні під місцевою анестезією виконана репозиція кісток носу.

Згідно квитанції №01 від 17 січня 2012 року ОСОБА_2 за надання правової допомоги з підготовки скарги Глухівському міжрайонному прокурору на постанову Глухівського МВ УМВС України в Сумській області від 05 січня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за його заявою сплатив 17 січня 2012 року фахівцю в галузі права фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 200 грн. (а.с.66).

Згідно квитанції №03 від 09 квітня 2012 року ОСОБА_2 за надання правової допомоги з підготовки скарги приватного обвинувачення в порядку ст. 27 КПК України до Глухівського міськрайонного суду сплатив 09 квітня 2012 року фізичній особі-підприємцю з надання послуг в галузі права ОСОБА_5 300 грн., а за підготовку позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної йому в результаті скоєння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину, сплатив 200 грн., разом - 500 гр. (а.с.65).

Згідно угоди від 08 червня 2012 року, додаткового договору від 03 вересня 2012 року та квитанції № 52 від 03 вересня 2012 року ОСОБА_2 за надання йому правової допомоги як потерпілому та цивільному позивачеві у кримінальній справі сплатив адвокату ОСОБА_6 1200 грн. (а.с. 203, т. І кримінальної справи, а.с. 34, 35, т. 2 кримінальної справи).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу, понесених в зв'язку з оскарженням постанови органу внутрішніх справ про відмову в порушенні кримінальної справи відносно відповідачів в сумі 200 гр., за складання скарги приватного обвинувачення в сумі 500 гр. та оплати витрат адвоката як представника потерпілого при розгляді кримінальної справи судом в сумі 1200 гр.

Відповідачі не спростували доводів позивача про те, що вказані витрати він поніс вимушено з їх вини, саме ці витрати дали можливість захисту його порушеного права та є для нього реальними збитками, яких не могло бути без винних дій відповідачів.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, послався на те, що, відповідно до ст. 324 КПК України, судом при постановленні вироку вирішується питання, на кого покладаються судові витрати, в якому розмірі, а тому повернення витрат на правову допомогу не підлягає розгляду в цивільному проваджені про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Висновок суду першої інстанції про те, що вказані витрати потерпілої особи на послуги адвоката у кримінальній справі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства не можна вважати таким, що ґрунтується на вимогах закону.

Дійсно, п. 10 ч. 1 ст. 324 КПК України передбачає, що постановляючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема, питання , на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі.

Згідно ч.1 ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», виходячи із змісту ст. 28 КПК України, право пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі належить особі, що зазнала від злочину збитків.

Витрати на правову допомогу адвоката потерпілій особі у кримінальному судочинстві не віднесені, згідно глави 7 «Строки і судові витрати», зокрема, ст.91 КПК України, до судових витрат.

В зв'язку з цим залишення без зміни в цій частині рішення місцевого суду від 13 лютого 2013 року призвело б до того, що питання про стягнення потерпілій особі витрат на правову допомогу особи - фахівця в галузі права та адвоката у кримінальній справі як представника потерпілого і цивільного позивача залишилося б невирішеним ні у кримінальному, ні у цивільному судочинстві.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що, скасовуючи вирок суду першої інстанції в кримінальній справі відносно відповідачів в частині відшкодування матеріальної шкоди та направляючи в цій частині справу на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, колегія суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в ухвалі від 30 жовтня 2012 року послалась також і на те, що відносно вимог потерпілого про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу суд не висловився взагалі.

Вказана ухвала щодо необхідності розгляду даного питання у порядку цивільного судочинства набрала законної сили, відповідачами не оскаржувалась.

Тому є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з огляду на принцип диспозитивності, закріплений в ст. 11 ЦПК України, вимога позивача, в тому числі уточнена в апеляційній скарзі в частині відшкодування йому витрат на правову допомогу адвоката, надану йому як потерпілому в кримінальній справі, в сумі 570 гр. із 1200 гр., фактично сплачених адвокату, з огляду на часткове задоволення вироком суду його позову про відшкодування йому моральної шкоди, з врахуванням того, що таке відшкодування не передбачене КПК України.

Рішення місцевого суду в цій частині є незаконним, тому в цій частині воно підлягає скасуванню з задоволенням позову ОСОБА_2 про відшкодування йому витрат на правову допомогу в кримінальній справі в сумі, про яку він просить в апеляційній скарзі - всього 1270 гр. (200 гр. + 500 гр. + 570 гр.), вимушено понесену ним для відновлення свого порушеного права з вини обох відповідачів, які вчинили відносно нього злочин.

Відповідачі не спростували доказів, які є в матеріалах справи, про те, що позивач поступив до травматологічного відділення лікарні і проходив там лікування в зв'язку з діагнозом, встановленим відповідно до завданих йому тілесних ушкоджень обома відповідачами - травма обличчя, перелом носу, закрита травма (забій) грудної клітини справа, про що свідчать записи в медичній документації, в тому числі медичній карті НОМЕР_1, лікарів відповідної спеціалізації.

Доказів тому, що позивач лікувався лише з приводу перелому носу та придбавав ліки лише в зв'язку з цим, відповідачі не надали.

Згідно записів в медичній документації на протязі лікування в лікарні позивач скаржився як на біль в області обличчя, так і на біль в області забою грудної клітини, і лікарі, не розмежовуючи лікування в цій частині, призначали йому, зокрема, знеболюючі препарати, анальгетики та антибіотики, а також в період лікування призначали позивачеві і фізіотерапевтичні процедури в зв'язку з забоєм грудної клітини.

Оскільки медичні призначення та показання до придбання ліків, на які поніс витрати позивач, медичними працівниками не розмежовувались, і відповідачі не надали доказів тому, що лікування було пов'язане лише з переломом кісток носу, висновок суду про те, що тілесні ушкодження, нанесені позивачеві ОСОБА_4, не потягли короткочасного розладу здоров'я позивача, а тому кошти, витрачені на лікування, з нього стягненню не підлягають, є необгрунтованими.

Та обставина, що саме нанесені ОСОБА_3 тілесні ушкодження за ступенем своєї тяжкості кваліфікуються як такі, що потягли короткочасний розлад здоров'я, і вплинули на кваліфікацію дій цього відповідача, не дає підстав для висновку про те, що позивач не потребував придбання відповідних ліків і в зв'язку з тілесними ушкодженнями, заподіяними йому з вини ОСОБА_4, про що свідчать записи в медичній документації.

Вказане свідчить про те, що позивач поніс витрати на лікування, а саме - на придбання ліків, з вини обох відповідачів, які спільними діями заподіяли йому шкоду, в тому числі і ОСОБА_4

З огляду на це є помилковим висновок суду про наявність підстав для цивільної відповідальності в цій частині стосовно додаткових витрат, а саме - на придбання ліків, лише відповідача ОСОБА_3, а тому рішення суду підлягає в цій частині скасуванню, а позов - частковому задоволенню з солідарним стягненням з обох відповідачів на користь позивача витрат, понесених на придбання ліків, оплату правової допомоги в кримінальній справі, що складає 1251,26 гр. + 1270 гр. = 2521, 26 гр. як шкоди, заподіяної спільними винними діями обох відповідачів.

Посилання позивача на те, що суд безпідставно відмовив йому у стягнення витрат в сумі 594 гр. на придбання бензину для поїздки на обстеження до обласної лікарні в м. Суми, оскільки йому слід було пересвідчитись, наскільки небезпечні отримані ним тілесні ушкодження для його здоров'я, є безпідставними, оскільки, згідно медичної документації, медичних показань до такого обстеження з точки зору лікуючих лікарів не було, направлявся він на таке обстеження за його ініціативою, а його поїздка на обстеження за власний рахунок автомобілем лікарні не є підставою для такого відшкодування (а.с.25-26).

Безпідставними є і доводи позивача в частині незаконності відмови в задоволенні позову про стягнення витрат на придбання ліків в сумі 245,9 гр. після виписки з лікарні для лікування хвороби, не пов'язаної з заподіянням йому тілесних ушкоджень. Безспірних доказів тому, що лікування остеохондрозу, на що були придбані ліки на вказану суму, було пов'язане з впливом на це захворювання отриманих травм, позивач суду не надав.

В той же час колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову про відшкодування позивачеві не отриманого доходу в зв'язку з тимчасовою втратою загальної працездатності за період з 28 грудня 2011 року по 10 січня 2012 року з посиланням на те, що позивач на час заподіяння йому тілесних ушкоджень не працював, не мав доходу, а тому не має права на таке відшкодування, а ст. 1195 ЦК України є спеціальною нормою і регламентує відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Ч. ч. 1, 2 ст. 1195 ЦК України передбачають, що фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.

Вказана норма закону не пов'язує можливість отримання такого відшкодування з фактом працевлаштування потерпілого, а, навпаки, ч. 2 ст. 1195 ЦК України є спеціальною нормою для регулювання спірних правовідносин у тому випадку, коли потерпілий на момент ушкодження здоров'я не працював.

При цьому єдиною підставою цивільно-правової відповідальності у таких правовідносинах є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдає, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

В той же час колегія суддів вважає помилковим розрахунок позивача розміру шкоди в цій частині.

Згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та «Про Державний бюджет України на 2012 рік», мінімальна заробітна плата в грудні 2011 року складала 1004 гр., в січні 2012 року - 1073 гр.

Загальна кількість робочих днів в грудні 2011 року склала 22 дні, а кількість робочих днів в період непрацездатності позивача - з 28 по 31 грудня - 4 дні.

Кількість робочих днів в січні 2012 року склала 20 днів, а не 22, як зазначає позивач, а кількість робочих днів в період непрацездатності позивача з 1 січня по 10 січня 2012 року склала 5 днів, а не 10 днів, як зазначив позивач в позовній заяві.

Отже, втрачений дохід позивача складає:

За грудень 2011 року: 1004 гр. : 22 дні х 4 дні = 182,54 гр.,

За січень 2012 року: 1073 гр. : 20 днів х 5 днів -= 268,25 гр., а не 487, 72 гр., як просить позивач.

Разом сума втраченого позивачем доходу за період непрацездатності складає 182, 54 гр. + 268,25 днів = 450, 79 гр., а не 670,26 гр., як просить позивач, яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_3

При цьому колегія суддів виходить з того, що саме діями ОСОБА_3 заподіяні такі тілесні ушкодження позивачеві, які потягли тимчасову втрату загальної працездатності, оскільки саме ця обставина є підставою для відшкодування втраченого доходу на підставі вказаної норми закону.

З огляду на часткове задоволення позову в даній цивільній справі, підлягає скасуванню рішення і в частині відшкодування позивачеві судових витрат у вигляді оплати допомоги адвоката в сумі 500 гр. (а.с.13, 17, 18).

Оскільки позов ОСОБА_2 задоволено частково на 2972,05 гр. (86%), на його користь на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають частковому стягненню з відповідачів витрати на оплату допомоги адвоката у даній цивільній справі в сумі 500 гр. х 0,86 = 429,31 гр.

Враховуючи солідарне стягнення з обох відповідачів на користь позивача 2521,26 гр. (85% від задоволених вимог в сумі 2972,05 гр.), і окреме стягнення з відповідача ОСОБА_3 450,79 гр. (15% від задоволених вимог), з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивача витрати на оплату правової допомоги в сумі 429,31 гр. х (85% :2 + 15 %) = 246,85 гр., а з ОСОБА_4 - 182, 46 гр.

З відповідачів у відповідному співвідношенні підлягає стягненню судовий збір в доход держави за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 229, 4 гр. + 114, 7 гр. = 344, 1 гр., відповідно, з ОСОБА_3 - 292,48 гр., з ОСОБА_4 - 51,62 гр.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи; норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2013 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 2521, 26 гр.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 450, 79 гр.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на оплату правової допомоги: з ОСОБА_3 - 246, 85 гр., з ОСОБА_4 182,46 гр.

Стягнути в доход держави судовий збір: з ОСОБА_3 - 292,48 гр., з ОСОБА_4 - 51,62 гр. на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -