Ухвала суду № 30630469, 04.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1815/3568/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В'ячеслав ОлександровичНомер провадження 22-ц/788/863/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 48

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 650 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 11 вересня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення змінити та стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення сином повноліття.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, відповідача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачка у вересні 2012 року звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 25 березня 2006 року по липень 2012 року вона перебувала з відповідачем у цивільному шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є відповідач.

На протязі двох тижнів вони з відповідачем спільно не проживають, допомоги на утримання дитини він добровільно не надає, хоча працює неофіційно в м. Києві, а тому має можливість надавати таку допомогу.

Просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 650 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен і має можливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 650 грн.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 25 березня 2006 року, мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого, згідно свідоцтва про народження дитини, є відповідач.

Частина 1 ст. 180 СК України передбачає обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших обставин, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку. Відповідач не навів у апеляційній скарзі фактів, які б підтвердили необґрунтованість рішення суду, свідчили б про наявність підстав для задоволення скарги.

Посилання відповідача на те, що він ніде не працює, не має постійного заробітку, не перебуває на обліку у центрі зайнятості населення, не має у користуванні та власності земельних ділянок за місцем своєї реєстрації в Чернігівській області, не спростовують висновків суду про те, що розмір аліментів, про стягнення якого просить позивачка, є в даному випадку виваженим та співмірним з інтересами сторін та дитини.

Відповідач є здоровою, працездатною людиною, інших утриманців, крім сина, не має. Доказів тому, що він не має змоги працевлаштуватись та отримувати постійний дохід, що вживав до цього заходів, він суду не надав. Не надав він доказів і тому, що позивачка має такий дохід, який би давав їй змогу максимально самостійно утримувати сина з врахуванням його віку, потреб та встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини такого віку, що було б підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача.

Доводи відповідача про те, що він, можливо, буде добровільно надавати синові матеріальну допомогу в розмірі більшому, чим він просить встановити, є безпідставними, з огляду на встановлене законом право позивачки, на утриманні якої знаходиться дитина, на отримання аліментів.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -