Рішення № 30626493, 12.04.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 1019/2037/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Свояка Д.В.,

при секретарі Литвишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Євросем» до ОСОБА_1, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення приміщення; зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Євросем», треті особи: Малокаратульська сільська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно за набувальною давністю; позовом третьої особи ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Євросем», Малокаратульської сільської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права на майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовом і просить усунути перешкоди в користуванні приміщенням магазину та ганком, що розташовані за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Мала Каратуль, вул. Переяславська, 6, та належать Приватному підприємству «Євросем» на праві приватної власності; зобов`язати відповідача звільнити приміщення магазину та ганок, що розташовані за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Мала Каратуль, вул. Переяславська, 6, та належать Приватному підприємству «Євросем» на праві приватної власності.

Представники Приватного підприємства «Євросем» у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Вказали, що Приватне підприємство «Євросем» набувши право власності на вищевказану будівлю магазину вимагало від ОСОБА_1 звільнити його зважаючи на те, що вона займає його без правових підстав.

Представник ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення первісного позову та подав зустрічну позовну заяву про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

У зустрічній позовній заяві відповідач просить: визнати недійсним рішення № 9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011, на підставі якого оформлено свідоцтво на право власності на магазин, розташований у селі ОСОБА_4 за адресою вул. Переяславська, буд. № 6, за ПП «Євросем»; визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на магазин, розташований у селі ОСОБА_4 за адресою вул. Переяславська, буд. № 6; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.03.2011 серії САС № 235836 на магазин і ґанок за адресою вул. Переяславська, № 6, село Мала Каратуль, Переяслав-Хмельницького району Київської області виданого Малокаратульською сільською радою; скасувати реєстраційний запис № 33281860 від 30.03.2011, вчинений Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке БТІ», про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «Євросем» у державному реєстрі прав.

При цьому, третіми особами визначені Малокаратульська сільська рада та ОСОБА_2.

Ухвалою від 11.10.2012 позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві, обєднані із первісним позовом в одне провадження.

Представник ОСОБА_1 підтримуючи свою позовну заяву вказав, що ПП «Євросем»

набуло право власності на будівлю вищевказаного магазину із порушеннями законодавства, зокрема, оскаржуване рішення № 9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011 прийнято на засіданні виконкому, яке не проводилось. Також, відсутні інші правові підстави на набуття ПП «Євросем» права власності на спірну будівлю відсутність належного оформлення права власності попередніми власниками на майнові паї, до складу яких входила будівля магазину. Крім того, ОСОБА_1 правомірно використовувала приміщення магазину на підставі договору використання приміщення магазину, укладеного 16.05.1996 між КОСП ім.Ватутіна та ОСОБА_1 та продовжує відкрито і безперервно володіти цим нерухомим майном протягом 16 років.

Ухвалою від 25.12.2012 до участі у справі допущено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3

17.01.2013 ОСОБА_3 подав позов до Приватного підприємства «Євросем», Малокаратульської сільської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права на майно за набувальною давністю.

Ухвалою від 14.02.2013 позовні вимоги ОСОБА_3: постановити рішення, яким визнати за ним право власності на приміщення магазину, розташованого по вул. Переяславська, 6 в с. Мала Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, за набувальною давністю, обєднано в одне провадження із первісним та зустрічними позовами.

Представники Приватного підприємства «Євросем» проти задоволення зустрічного позову та позову третьої особи ОСОБА_3 заперечили у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні вказала, що рішення у справі не вплине на права або обовязки довірителя та подала заяву про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні зясовано думку представника ОСОБА_1 щодо позовних вимог, викладених у зустрічному позові. Зокрема, вимога заборонити будь-які дії (продаж, передачу, укладання договорів оренди) відносно нерухомого майна, що є предметом позову, а саме магазину, розташованого за адресою вул. Переяславська, № 6 село Мала Каратуль, є заявою про забезпечення позову та не має розглядатись судом в якості позовної вимоги, оскільки аналогічна заява вже подавалась суду окремо та, за результатами розгляду якої 09.10.2012 винесено відповідну ухвалу.

Вимоги щодо витребування доказів розглянуті судом в порядку ст. 130, 168 ЦПК України.

Представник ОСОБА_3 підтримав позов ОСОБА_3, заперечив щодо задоволення первісного позову, підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 Вказав, що ОСОБА_3 користувався приміщенням магазину на підставі договору оренди частини приміщення для здійснення торгівлі, укладеним 21.06.1999 між агрофірмою ім. Ватутіна та приватним підприємцем ОСОБА_3 Таким чином, ОСОБА_3 безперервно користується вказаним приміщенням з 1999 року по теперішній час. Зясовуючи думку щодо позовних вимог представник ОСОБА_3 вказав, що під приміщенням у позовних вимогах мається на увазі приміщення площею 20 м.кв., про що йдеться мова у договорі від 21.06.1999. Разом з тим, уточнення позовних вимог не подано.

Представник ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги ОСОБА_3

Представник Малокаратульської сільської ради позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заперечила з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив.

16.05.1996 у с. Мала Каратуль між Колективним орендним сільськогосподарським підприємством ім.Ватутіна та ОСОБА_1 укладено договір використання приміщення магазину, відповідно до якого останній передано приміщення магазину площею 280 кв.м., розташованого у с.Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області, для ведення торгівельної діяльності і продажу продукції сільськогосподарського виробництва та іншої продукції для задоволення потреб населення. Термін дії договору 10 років.

21.06.1999 у с. Мала Каратуль між агрофірмою ім. Ватутіна та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди частини приміщення для здійснення торгівлі, відповідно до якого ОСОБА_3 передавалась у тимчасове використання частина магазину, що належала агрофірмі, площею 20 кв.м. з 21.06.1999 до 31.12.1999. Розмір орендної плати 3 грн. за 1 кв.м. на місяць. Адреса приміщення у договорі не вказана.

23.02.2010 між Приватним підприємством «Благовіст» та ОСОБА_1 укладено договір

суборенди, відповідно до якого останній передано у тимчасове володіння та користування майно, до якого зокрема віднесено будівлю магазину за адресою: с.Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області, загальною площею 180 кв.м., площею підвальних приміщень 50 кв.м., вартістю 8242 грн. Термін дії договору 3 роки.

16.02.2011 у с. Мала Каратуль на загальних зборах власників майнових паїв пайового фонду майна КОСП ім. Ватутіна вирішено виділити з майна пайового фонду КОСП ім. Ватутіна належні Приватному підприємству «Євросем» майнові паї у натурі, відповідно до частки майна у майновому фонді підприємства, до переліку яких входить магазин, 1991 року введення в дію, вартістю 8242 грн.

16.02.2011 за актом приймання-передачі № 1 Приватне підприємство «Благовіст», як користувач майна, передало з майна пайового фонду КОСП ім. Ватутіна у власність Приватного підприємства «Євросем», а останнє прийняло майно за переліком, до якого входить магазин, 1991 року введення в дію, вартістю 8242 грн.

04.03.2011 Приватним підприємством «Євросем» на імя Голови Малокаратульської сільської ради подано заяву про видачу свідоцтв про право власності, у тому числі на магазин по вул. Переяславська, № 6, село Мала Каратуль.

11.03.2011 рішенням №9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради прийнято рішення про видачу свідоцтво про право власності на магазин Приватному підприємству «Євросем».

30.03.2011 Приватному підприємству «Євросем» видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю (приміщення магазину та ганок), 1991 року побудови, розташовану за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Мала Каратуль, вул. Переяславська, 6, загальною площею 291,6 кв.м., на підставі рішення виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011 № 9.

Також, видача вказаного свідоцтва про право власності підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП КОР «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації» від 30.03.2011 № 29488262.

11.04.2012 позивач звертався до відповідача із проханням звільнити не пізніше 01.07.2012 спірне приміщення.

Оскільки ч.1 ст. 179 ГК України вказано, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, зважаючи на те, що спірні правовідносини за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка у цих правовідносинах виступала як негосподарюючий субєкт фізична особа, вони не є господарськими. Також, відповідно до довідки Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 17.10.2012 та пояснень представника ОСОБА_3 останній на час подання позову не є субєктом підприємницької (господарської) діяльності. Таким чином, розгляд позовних вимог у вказаній справі слід здійснювати відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У ч.2 ст. 57 ЦПК України вказано, що ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.3 ст.58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними рішення № 9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.03.2011 серії САС № 235836 ОСОБА_1 має довести порушення законодавства Малокаратульською сільською радою та Приватним підприємством «Євросем» при прийнятті вказаного рішення та видачі відповідного свідоцтва.

Вимога про скасування реєстраційного запису № 33281860 від 30.03.2011 вчиненого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке БТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «Євросем» у державному реєстрі прав є похідною від вимог щодо визнання недійсними рішення № 9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011 та відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.03.2011 серії САС № 235836.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на обставини, що могли б підтвердити безпідставність, порушення порядку прийняття рішення, видачі свідоцтва, або інші обставини їх недійсності.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на те, що ніяких засідань виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради з приводу оформлення права власності на магазин за зверненням будь-якої особи не відбувалося, не підтверджується наявними у справі доказами, а також спростовується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Відповідно до показань свідка ОСОБА_8 вона на час прийняття оскаржуваного рішення була у складі виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради, однак не приймала участь у засіданні, та не була оповіщена про час та місце проведення засідання.

Свідок ОСОБА_9 не надала чіткої відповіді щодо її неповідомлення про час та місце проведення засідання виконкому 11.03.2011.

З показань усіх вищевказаних свідків вбачається, що зазвичай оповіщення про час та місце проведення засідань виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради членів виконкому здійснювалось секретарем виконкому ОСОБА_7 телефоном або особисто.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_7 про час та місце засідання виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради 11.03.2011 нею було оповіщено всіх членів виконкому.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у частині неоповіщення про час та місце засідання виконкому Малокаратульської сільської ради 11.03.2011 суд сприймає їх критично, зважаючи на те, що ОСОБА_8 є близьким родичем ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а ОСОБА_9 на час прийняття оскаржуваного рішення працювала продавцем у магазині, який використовувався ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та чітко не вказала на її неповідомлення про час та місце проведення засідання виконкому 11.03.2011.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що не стосуються предмету доказування та відповідно не можуть братись до розгляду витребувані за клопотанням представника ОСОБА_1 реєстраційні справи КОСП ім.Ватутіна та ПП «Агрофірма ім. Ватутіна», копії статуту КОСП ім.Ватутіна та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 158 від 06.07.1994 про реєстрацію КОСП ім.Ватутіна. Також, не стосуються предмету доказування та відповідно не можуть братись до розгляду надані ОСОБА_1 та її представником, а також представником ОСОБА_3 копії: договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.05.2004 між ПП «Благовіст» та ОСОБА_1; переліку розпоряджень Представника Президента України в районі за липень 1994 року; першої та останньої сторінок статуту КОСП ім.Ватутіна; переліку розпоряджень, прийнятих Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією за квітень 1997 року; свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи ПП «Агрофірма ім. Ватутіна»; довідки ЄДРПОУ № 4393/2001 ПП «Агрофірма ім. Ватутіна»; статут ПП «Агрофірма ім. Ватутіна»; свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Малокаратульске споживче товариство; протоколу загальних зборів Малокаратульского споживчого товариства від 02.09.1999; протоколу загальних зборів членів Малокаратульского споживчого товариства від 10.12.2010.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим

майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 цієї статті, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років з часу спливу позовної давності.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вказана редакція діяла й станом на 17.05.2006.

Аналогічні положення були закріплені й у ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, що діяла станом на 01.01.2000).

Зважаючи на викладене, строк дії договору про використання приміщення магазину від 16.05.1996 закінчився 17.05.2006, та, відповідно, строк позовної давності за цим договором сплив 17.05.2009.

Термін дії договору суборенди від 23.02.2010 сплив 24.02.2013. Водночас, суд вбачає ознаки порушення сторонами цього договору ч.2 ст. 793 ЦК України, а також ст.794 ЦК України.

Термін дії договору оренди від 21.06.1999 закінчився 01.01.2000. Таким чином, строк позовної давності за цим договором сплив 02.01.2003. Крім того, з аналізу вказаного договору не вбачається, який саме обєкт нерухомості переданий в оренду ОСОБА_3 Зокрема, у договорі відсутні адреса розташування магазину, а також інші характеристики, що б надали можливість його ідентифікувати, що може вказувати про недотримання сторонами цього договору положень ч.2 ст.153 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, що діяла на момент укладення договору).

Крім того, ПП «Євросем» право власності на оспорюваний обєкт нерухомості зареєстровано 30.03.2011.

Таким чином, на момент предявлення позовних вимог щодо набуття права власності за набувальною давністю на спірний обєкт нерухомості право на таке набуття у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ще не виникло.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач набув право власності на спірне майно, у порядку виділення в натурі належної йому частки в майні пайового фонду. Докази порушення вказаного порядку у матеріалах справи відсутні. При цьому, правомірність набуття права власності ПП «Євросем» на магазин підтверджується: протоколом № 3 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011; заявою ПП «Євросем» від 04.03.2011; протоколом загальних зборів власників майнових паїв пайового фонду майна КОСП ім. Ватутіна від 16.02.2011; заявою ПП «Благовіст» від 15.12.2010 № 108; договором купівлі-продажу майнового паю від 03.12.2010 між ОСОБА_11 та ПП «Благовіст»; свідоцтвом на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії КИ-ХУ11-1648302 № 2; свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії КИ-ХVІІ-1648526 № 548, КИ-ХVІІ-1648717 № 740, КИ-ХVІІ-1648685 № 707; договором комісії на укладення договорів купівлі-продажу майнових паїв від 30.11.2010 між ПП «Євросем» та ПП «Благовіст»; актом приймання-передавання майна від 16.02.2011 між ПП «Благовіст» та ПП «Євросем»; реєстром свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), за якими майнові паї виділено в натурі індивідуально згідно акта № 1 приймання-передавання майна від 16.02.2011; витягом з акту № 1 приймання-передавання майна від 16.02.2011; переліком рішень, які додаються до протоколу № 3 від 11.03.2011 засідання виконкому Малокаратульської сільської ради; рішенням виконкому Малокаратульської сільської ради № 9 від 11.03.2011 «Про видачу свідоцтва про право власності на магазин».

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення

перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 770 ЦК України передбачає, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

У статті 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на положення Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст.ст. 257, 328, 344, 391, 626, 629, 631, 651, 770, 774, 782 ЦК України, ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 58, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Євросем», треті особи: Малокаратульська сільська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення № 9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011, на підставі якого оформлено свідоцтво на право власності на магазин, розташований у селі ОСОБА_4 за адресою вул. Переяславська, буд. № 6, за ПП «Євросем»; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.03.2011 серії САС № 235836 на магазин і ґанок за адресою вул. Переяславська, № 6, село Мала Каратуль, Переяслав-Хмельницького району Київської області виданого Малокаратульською сільською радою; скасування реєстраційного запису № 33281860 від 30.03.2011, вчиненого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке БТІ», про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «Євросем» у державному реєстрі прав; визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на магазин, розташований у селі ОСОБА_4 за адресою вул. Переяславська, буд. № 6 відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Євросем», Малокаратульської сільської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_3 права власності на приміщення магазину, розташованого по вул. Переяславська, 6 в с. Мала Каратуль, Переяслав-Хмельницького району, за набувальною давністю відмовити.

Позов Приватного підприємства «Євросем» до ОСОБА_1, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення приміщення задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні приміщенням магазину та ганком, що розташовані за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Мала Каратуль, вул. Переяславська, 6, та належать Приватному підприємству «Євросем» на праві приватної власності.

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити приміщення магазину та ганок, що розташовані за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Мала Каратуль, вул. Переяславська, 6, та належать Приватному підприємству «Євросем» на праві приватної власності.

Стягнути з ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, на користь Приватного підприємства

«Євросем», код ЄДР 34218716, р/р 26006314282 в ПАТ «ОСОБА_12 Аваль» м. Київ, МФО 380805, судові витрати у сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Судові витрати за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Євросем» треті особи: Малокаратульська сільська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно за набувальною давністю покласти на ОСОБА_1.

Судові витрати за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Євросем», Малокаратульської сільської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права на майно за набувальною давністю покласти на ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 12.04.2013.

Суддя ОСОБА_13