Ухвала суду № 30625222, 10.04.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 124/885/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Двірник Н.В. № провадження: 22-ц/190/2463/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

"10" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Сокола В.С., Суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В., При секретарі:Урденко Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК Державної податкової служби, заінтересовані особи фірма «Валентина», Публічне акціонерне товариство «ЧБРР» про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК Державної податкової служби на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 18 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

19 листопада 2012 року Сімферопольська міжрайонна ДПІ АРК ДПС, посилаючись на статті 287, 288 ЦПК України, звернулась до суду із вище зазначеною заявою (а.с.1-3, 8-9), просила надати дозвіл на одержання відомостей про обсяг коштів фірми «Валентина» на розрахунковому рахунку № 260012470 в ПАТ «ЧБРР» (МФО 384577) з 01 березня 2004 року. Вказала, що фірма «Валентина» з березня 2004 року не надає бухгалтерської звітності, що підтверджується довідкою заборгованості перед бюджетом по податкам і зборам. Підприємство має розрахунковий рахунок № 260012470 в ПАТ «ЧБРР» (МФО 384577). Згідно акту обслідування території фірма «Валентина» не знаходиться за юридичною адресо. Вказане перешкоджає належному виконанню органами податкової служби своїх контрольних функцій.

Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 18 лютого 2013 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі Сімферопольська міжрайонна ДПІ АРК ДПС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, що судом ухвалено рішення без врахування роз'яснень пункту 12 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», згідно якого підставою для звернення до суду із заявою про розкриття банківської таємниці є також незнаходження підприємства за місцем реєстрації, підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки.

В засідання апеляційного суду сторони, будучи оповіщеними у встановленому порядку про час та місце судового розгляду (а.с.66-67), не з'явились, жодного клопотання суду не надали.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Так, згідно статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» поняття «банківська таємниця» визначено як інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальну чи моральну шкоди клієнту.

З матеріалів справи вбачається, що фірма «Валентина» з 02 квітня 1997 року перебуває на обліку як платник податків (а.с.40).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником (учасником) зазначеної юридичної особи є суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_6, місце знаходження: АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Однак, відомості щодо призначення перевірки фірми «Валентина», планової чи позапланової, та їх здійснення, заявником не надані. Також відсутні відомості про те, що на адресу фірми направлялися будь - які повідомлення щодо здійснення відносно нього перевірки.

Згідно з актом № 27/15-01/24697543 від 26 березня 2012 року працівниками заявника було проведено обстеження території смт. Гвардійське, Сімферопольський район, АРК з питання знаходження суб'єкта господарювання - фірми «Валентина» за юридичною адресою: АДРЕСА_1. В результаті перевірки встановлено, що за вказаною адресою фірма «Валентина» не знаходиться, на час перевірки вивіска підприємства відсутня, діяльність не здійснюється (а.с.44).

Тобто, єдиним доказом, на який посилається заявник на підтвердження доводів про відсутність можливості отримати необхідну інформацію від платника податків, є вище вказаний акт про відсутність суб'єкта за адресою реєстрації.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон) в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Частиною 1 статті 18 Закону передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Згідно пункту 2 частини 12 статті 19 зазначеного Закону у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, єдиним достовірним підтвердженням відсутності юридичної особи за її місцем реєстрації є витяг з державного реєстру щодо юридичної особи. Заявником не надано доказів про дотримання вище вказаного порядку.

Хоча, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до роз'яснень, наданих в абзаці 2 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

У пункті 13 зазначеного вище Пленуму також роз'яснено, що саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Оскільки заявником не доведені належними доказами обставини, за яких перевірки фірми «Валентина» є неможливими, колегія суддів вважає, що законні підстави для задоволення заяви відсутні.

Згідно частини 2 статті 290 ЦПК України якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки встановив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК Державної податкової служби відхилити.

Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 18 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Судді: