Постанова № 30622197, 27.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р. Справа № 2а-17752/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Жигилія С.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Янковської О.І.

представників відповідача Доценко Н.В., Гнатченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. по справі № 2а-17752/11/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія "Колос України"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" звернувся до суду першої інстанції позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Зміївському районі від 25.10.2011 р:

- №0000442310 про призначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 1 067 337,50 грн. (за основним платежем 839 939,00 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 173 398,50 грн.);

- №0000432310 про призначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 1 725 862,25 грн. (за основним платежем 1 481 985,00 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 243 877,25 грн.);

- №0000472310 про призначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 1 080,74 грн. (за основним платежем 1 077,74 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 3,00 грн.);

- №0050791701 про призначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 4505,21 грн. (за основним платежем 3 604,17 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 901,04 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 р. позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Зміївському районі №0000442310 від 25.10.2011 р. про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 067 337,50 грн., в тому числі, основним платежем 839 939,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 173 398,50 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Зміївському районі №0000432310 від 25.10.2011 р. про збільшення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 633 164,52 грн., а саме: за основним платежем у розмірі 1 398 475,77 грн., за штрафними фінансовими санкціями 234 688,75 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Зміївському районі №0000472310 від 25.10.2011 р. про збільшення зобов'язання за платежем - надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання, на загальну суму 1 080,74 грн., в тому числі за основним платежем на суму 1077,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція в Зміївському районі Харківської області (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин по справі, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.5, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ,п.240.2 ст.240, п.241.1, п.241.2 ст.241, пп.242.1.4 п.242.1 ст.242 Податкового Кодексу України, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що привело до невірного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута межах апеляційної скарги (в частині задоволених позовних вимог).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки №1245/23/31834778 від 03.10.2011 р. (т.1, а.с. 39 - 137).

Актом податкової перевірки встановлено порушення позивачем:

-пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.5, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 , Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток загальною сумою 1 481 985 грн., в т.ч. за 2 квартал 2009р. на суму 5 138 грн., за 3 квартал 2009р. на суму 279 950 грн., за 4 квартал 2009р. на суму 176 219 грн., за 1 квартал 2010р. на суму 5 417 грн., за 2 квартал 2010р. на суму 40 250 грн., за 3 квартал 2010р. на суму 39 250 грн., за 4 квартал 2010р. на суму 429 281 грн., за 1 квартал 2011р. на суму 459 721 грн., за 2 квартал 2011р. на суму 46759 грн.;

-пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 893 939 грн., у тому числі за квітень 2009р. в сумі 31 094 грн., за травень 2009р. в сумі 32 283 грн., за липень 2009р. в сумі 25 942 грн., за серпень 2009р. в сумі 14 000 грн., за вересень 2009р. в сумі 35 000 грн., за жовтень 2009р. в сумі 39 584 грн., за листопад 2009р. в сумі 19 000 грн., за грудень 2009р. в сумі 76550 грн., за січень 2010р. в сумі 33 000 грн., за лютий 2010р. в сумі 38 500 грн., за березень 2010р. в сумі 31 500 грн., за квітень 2010р. в сумі 31 700 грн., за травень 2010р. в сумі 9 400 грн., за вересень 2010р. в сумі 58 396 грн., за жовтень 2010р. в сумі 110 874 грн., за листопад 2010р. в сумі 63 864 грн., за грудень 2010р. в сумі 42 903 грн., за січень 2011р. в сумі 15 000 грн., за лютий 2011р. в сумі 88 925 грн., за травень 2011р. в сумі 26 103 грн., за червень 2011р. в сумі 70 321 грн.;

- п.240.2 ст.240, п.241.1, п.241.2 ст.241, пп.242.1.4 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок за перевіряємий період на суму 1 077,74 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 524,18 грн., за 2 квартал 553,56 грн.;

25.10.2011 р. ДПІ у Зміївському районі Харківської області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000442310 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 067 337,50 грн., в тому числі за основним платежем 839 939,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173 398,50 грн. (т.1 а.с.11 - 12);

- №0000432310 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 725 862,25 грн., в тому числі за основним платежем 1481985,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 243 877,25 грн. (т.1 а.с. 17 - 18);

- №0000472310 про збільшення зобов'язання за платежем -надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання, на загальну суму 1 080,74 грн., в тому числі за основним платежем на суму 1 077,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3,00 грн. (т.1 а.с. 15 - 16);

- №0050791701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем -податок з доходів найманих працівників, на загальну суму 4 505,21 грн., в тому числі за основним платежем 3 604,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 901,04 грн. (т.1, а.с. 13 - 14).

За наслідками розгляду поданих в порядку адміністративного узгодження скарг позивача податкові повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі від 25.10.2011 р. №0000432310, №0000442310 та №0000472310 - залишені без змін (при цьому, збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку (штрафні санкції) у повідомленні-рішенні №0000472310 від 25.10.2011р.); податкове повідомлення-рішення №0050791701 від 25.10.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з найманих працівників - скасовано.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат, не підтверджені належними доказами, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Щодо порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (завищення валових витрат ), а також, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (завищення податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість на суму 893 939 грн.) по взаємовідносинам по ЗАТ "АПК "Колос України" з ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія" колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ "АПК "Колос України" та ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія" укладені договори:

-від 01.01.2009 р., за умовами якого позивач доручив ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія» надати послугу по ремонту нежилих приміщень позивача: механічна майстерня, зерносховище, критий механічний ток. Додатком до договору є кошторис витрат, з зазначенням найменування робіт, зокрема ремонту стін та крівлі в механічній майстерні, ремонт крівлі в критому механічному току, ремонт підлоги, встановлення стіни в зерносховищі. (т.2 а.с.103-106)

- чотири договори від 02.01.2009 р., за умовами яких ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія» зобов'язалася надати послуги по благоустрій та вбиранню території позивача , по побутовому обслуговуванню службових та виробничих приміщень позивача, найменування, об'єм, строки та вартість цих послуг зазначається в актах виконаних робіт, по постачанню питної води , з благоустрою прилеглої території на об'єкті позивача (т.2 а.с.107- 110)

- три договори від 02.03.2009 р. за умовами яких ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія» зобов'язалася надати послуги по ремонту дорожнього покриття на об'єкті позивача, послуги мийки автобусів та чистки салонів автобусів, чистці та прання спецодягу, чохлів з використанням хімічних реактивів (т.2 а.с.111-113)

- від 01.01.2010р. № 1/ус та 04.01.2010р. № 2/ус за умовами якого ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія» зобов'язалася щомісяця виконувати роботи ( послуги) по побутовому обслуговуванню об'єктів позивача (т.2 а.с.114,115)

- від 21.04.2011 р. за умовами якого ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія» продав позивачу паливно -мастильні матеріали (т.2 а.с.117)

- від 30.06.2010 р. за умовами якого ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія» зобов'язалася поставити позивачу вживаний одяг. (т.2 а.с.118-119)

-від 21.04.2011 р. за умовами якого ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія» зобов'язалася поставити позивачу добрива, гербіциди, насіння сільськогосподарських культур (т. 3, а.с. 31-32).

Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки позивач надав акти виконаних робіт за цими угодами, податкові накладні, видаткові наклдані.

Суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення зазначених господарських операцій підтверджена належними доказами, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними на суми поставок , податковими накладними, а тому позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за цими договорами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Так, в жодному з наданих до суду договорів між позивачем та ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія» не вбачається на якому саме об'єкті позивача будуть проводитися роботи, зокрема по благоустрою території, ремонту нежилих приміщень, не зазначено місцезнаходження об'єкта.

Такі відомості відсутні і в актах здачі-прийняття робіт, які надавалися позивачем .Акти виконаних робіт надані позивачем не містять посилання на місце виконання операцій, щодо характеру, обсягу, періодичності, вартості робіт (послуг) у відповідних одиницях виміру тощо. (т.2, а.с. 14, 17 - 22, 27 - 36)

Таким чином, належних доказів, які б надали можливість ідентифікувати місце виконання робіт (надання послуг), час витрачений на їх виконання матеріали справи не містять.

Надані податкові та видаткові накладні не підтверджують реальність операцій за угодами між позивачем та ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія", і лише формально відображають проведення операцій надання послуг (проведення поставок), оскільки позивачем ні до перевірки відповідача, ні до суду не надано доказів фактичного переміщення ТМЦ, оприбуткування по бухгалтерському обліку підприємства, оплати товарних цінностей, доказів подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Позивачем, наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи, не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат.

Правила та умови визначення права господарюючої особи визначено Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України (залежно від періоду проведення операцій, що оподатковуються податком на додану вартість), норми яких є аналогічними а змістом.

Так, відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення у платника податку права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення суд першої інстанції не врахував доводи податкового органу , щодо не відповідності наданих актів виконаних робіт вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до положення ч. 2 і 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт видані ТОВ « Регіональна інвестиційна компанія", складені з порушенням вимог зазначеного закону, оскільки не містять в собі інформації назви об'єктів на яких виконувалися роботи, а також зміст виконаних робіт , які саме послуги побутового обслуговування, по благоустрію та прибиранню території надавалися, час їх виконання.

Крім того позивачем ні до податкового органу , ні до суду не надано доказів наявності пошкодження крівлі, підлоги на об'єктах позивача та необхідності в проведенні їх ремонту. Ні в позові , ні в запереченнях на акт перевірки позивач не зазначає місце проведення цих робіт, їх об'єм, з якого матеріали проводилися ці роботи, в якій спосіб були доставлені до позивача та якими доказами це підтверджується.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, позивач не надав до податкової перевірки документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності, а також відсутності у ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія" трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

Ці доводи податкового органу помилково не були перевірені судом першої інстанції.

Так, постановою Зміївського районного суду Харківської області від 19.09.2012 р. звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), ОСОБА_3 ( директора ЗАТ «Колос України» , кримінальну справу у її відношенні провадженням закрито, в зв'язку з застосуванням амністії. (нереабілітуюча обставина).

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_3, будучи заступником голови правління ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України", в період з 2009 р. по 2011 р. умисно приховала податок на прибуток загальною сумою 378 074, 30 грн., безпідставно віднесла 893 939 грн. до податкового кредиту підприємства шляхом укладення господарських угод з ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія", яке у відповідний період не мало реальної можливості здійснювати виконання будь-яких робіт, надання послуг, поставки товарів внаслідок відсутності матеріально-технічних, господарських, трудових та інших ресурсів, необхідних для проведення реальних операцій. Визнано за неможливе встановити зв'язок придбаних ЗАТ "АПК "Колос України" послуг, робіт і товарів з господарською діяльність ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія", оскільки первинні документи по угодам (акти виконаних робіт, видаткові накладні) не містять належних реквізитів первинних документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином відображення по видатковим та податковим накладним вартості операцій, за умови, що виконання робіт (послуг), як і фактична постава ТМЦ за господарськими угодами між ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" та ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія» не відбулися, віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат є неправомірним.

З огляду на зазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ в Зміївському районі №0000442310 від 25.10.2011 р. про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 067 337,50 грн., в тому числі, основним платежем 839 939,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 173 398,50 грн. прийнято правомірно.

Щодо порушень позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ним занижено валові доходи, колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ЗАТ "АПК "Колос України" значиться кредиторська заборгованість перед:

- ТОВ "Коломакторг" на суму 147 000 грн., яка виникла у грудні 2008 року, що підтверджується попереднім актом виїзної планової перевірки №1106/23/31834778 від 27.08.2009 р.

- ТОВ "Старвід Інвест" на суму 339 971,10 грн., кредиторська заборгованість виникла у січні 2008 року, що підтверджується попереднім актом виїзної планової перевірки №1106/23/31834778 від 27.08.2009 р.

- "А плюс В" ХО СОИУ в сумі 203 301,20 грн., кредиторська заборгованість виникла у квітні та травні 2008 року, що підтверджується попереднім актом виїзної планової перевірки №1106/23/31834778 від 27.08.2009 р.

- ТОВ "ДС Холдінг" на суму 610 800 грн. (договір від 31.12.2006 р.);

Строк позовної давності для вимог про стягнення з позивача вказаних коштів кредиторської заборгованості минув, що сторонами не заперечується. Вказана кредиторська заборгованість позивача є безнадійною з огляду на приписи 1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції прийшов до висновків про підтвердження часткового погашення суми заборгованості в 3 кварталі 2009 року у вексельній формі на суму 990 424,78 грн.

Проте колегія суддів вважає , що такі висновки суду не ґрунтуються на доказах, що містять в матеріалах справи.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видання переказних і простих векселів можливе лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На підтвердження виписки та розміщення векселів на користь контрагентів позивачем надано акт приймання-передачі векселя серія АА №1542133 від 03.01.2011р., за яким ЗАТ "АПК "Колос України" передано, а ТОВ "Старвід Інвест" прийнято в забезпечення зобов'язань за договором №ДТ-70 від 01.01.2008р. та договору №ДТ-04-2/13 від 09.01.2008р. простий вексель на суму 339 971,10 грн. (т.3, а.с.42); акт приймання-передачі векселя серія АА №1542131 від 02.07.2009 р., ЗАТ "АПК "Колос України" передано, а ТОВ "Старвід плюс" прийнято в забезпечення зобов'язань за договором №01 від 01.01.2006 р. простий вексель на суму 379 624,78 грн. (т.3, а.с.46); акт приймання-передачі векселя серія АА №1542132 від 02.07.2009р., ЗАТ "АПК "Колос України" передано, а ТОВ "ДС Холдінг" прийнято в забезпечення зобов'язань за договором №01/7 від 01.07.2006р. простий вексель на суму 610 800,00 грн. (т.3 а.с.49). Інших доказів здійснення вексельних розрахунків позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що можливість проведення розрахунків із застосуванням векселів має бути передбачено у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, з огляду на приписи цивільного законодавства. Факт виписки та розміщення векселів може бути підтверджено лише відповідними первинними документами.

Так, судом витребовувались у позивача копії договорів від 01.01.2008 р. № ДТ-70, від 09.01.2008 р. № ДТ-045-2/13 між ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" та ТОВ "Старвід Інвест"; від 01.01.2006р. № 01 між ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" та ТОВ "Старвід плюс"; від 01.07.2006р.№ 01/7 між ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" та ТОВ "ДС Холдінг" та копії векселів від 03.01.2011 р. серії АА № 1542133; від 02.07.2009 р. серії АА № 1542131; від 02.07.2009р. серії АА № 1542132 а також журналу виданих векселів ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" за 02.07.2009 р. та 03.01.2011 р.

Вище наведених документів позивачем на вимогу суду не надано.

Відповідно до вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України "безнадійна заборгованість" -це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема: а) заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до вимог статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 статті 257 ЦК України).

За змістом підпункту 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності, до валових доходів повинні включатися суми кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився строк позовної давності.

Позивачем не доведено належними доказами факт погашення боргового зобов'язання за укладеними договорами між позивачем та ТОВ "Старвід Інвест", ТОВ "Старвід плюс" та ТОВ "ДС Холдінг".

У зв'язку з цим кредиторська заборгованість позивача вказаним підприємствам є безнадійною в розумінні вимог п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а, отже, підлягає включенню до валових доходів підприємства позивача із відповідним коригуванням його податкових зобов'язань.

Також, судова колегія суддів не погоджується з з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , а саме завищення валових витрат всього на суму 1 231 163 грн., в тому числі, за 3 квартал 2009 року у сумі 509 000 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 122 500 гри., за 1 квартал 2011 року у сумі 599 663 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості товарів, які отримано за угодами від 01.01.2008 р. № ДТ-70, від 09.01.2008 р. № ДТ-045-2/13 між ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" та ТОВ "Старвід Інвест"; від 01.01.2006р. № 01 між ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" та ТОВ "Старвід плюс"; від 01.07.2006р.№ 01/7 між ЗАТ "Агропромислова компанія "Колос України" та ТОВ "ДС Холдінг".

Відсутність доказів проведення вексельних розрахунків за господарськими зобов'язаннями (або погашення позивачем боргу перед контрагентами у будь-який інший спосіб) зумовлює відсутність підстав для віднесення вартості товарів за відповідними угодами з ТОВ "ДС Холдінг", ТОВ "Коломакторг", ТОВ "Старвід плюс" та ТОВ "Старвід Інвест" до валових витрат, з огляду на п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки фактично таких витрат позивачем не понесено.

Щодо висновків суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000472310 від 25.10.2011 р. про збільшення зобов'язання за платежем-надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на загальну суму 1 080,74 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є податковим агентом, а тому не порушив вимоги податкового законодавства.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що за 1 квартал 2011 року ЗАТ "АПК "Колос України" реалізовано бензину А-76 в кількості 13 718 л., бензину А-95 в кількості 5 200 л., бензину А-92 в кількості 2 528 л, та дизпалива - 6 260 л.

За 2 квартал 2011 року ЗАТ "АПК "Колос України" реалізовано бензину А-76 в кількості 11 156 л., бензину А-95 в кількості 323 л., бензину А92 В кількості 7 506 л. та дизпалива - 12 564 л.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем екологічного податку на суму 1 077,74 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 524,18 гри., за 2 квартал на суму 553,56 грн.

Згідно п.240.2 статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Статтею 241 Податкового Кодексу України (редакція до 01.10.2011 р.) визначено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Згідно приписів п.241.2 статті 241 ПК України, до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову та роздрібну торгівлю паливом.

Відповідно до підпункту 242.1.4 п.242.1 ст.242 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Реалізація такого палива, в залежності від виду та способу господарювання підприємства, відбувається зокрема шляхом відчуження та споживання.

Як встановлено судом, та не спростовано сторонами, позивач здійснював реалізацію пального, тому мав обов'язок сплачувати екологічний податок згідно вимог законодавства чинного на момент проведення таких операцій.

Доказів сплати спірних сум екологічного податку ні до податкової перевірки відповідач, ні на вимогу апеляційного суду не надано.

Твердження суду першої інстанції про порушення відповідачем принципу недопустимості подвійного оподаткування позивача екологічним податком з посиланням ст. 241 ПК України в редакції від 01.10.2011 р., колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказана редакція статті ,на час виникнення у позивача обов'язку сплати екологічного податку в 1, 2 кварталах 2011 р., не діяла. Правила та умови оподаткування господарюючих осіб визначається законом, чинним на момент обставини, з якими пов'язано виникнення податкового зобов'язання.

Судом першої інстанції зазначеного не враховано, тому висновки суду про безпідставність нарахування позивачу екологічного податку податковим повідомленням-рішенням №0000472310 від 25.10.2011 р. є помилковими.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення №0000432310 від 25.10.2011 р. про збільшення зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 633 164,52 грн. та № 0000472310 про збільшення зобов'язання за платежем надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на загальну суму 1080,74 грн. прийняті правомірно, в межах наданих повноважень та обгрунтовано.

Частиною ч. 1 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 р. в частині задоволення позову прийнята з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставини справи та невідповідності висновків суду дійсним обставинам, тому підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нової в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Оскільки за результатами розгляду справи в задоволені адміністративного позову відмовлено не підлягають відшкодуванню і судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору, а тому в цій частині постанова суду першої інстанції також підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволені цієї частини вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1, 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. по справі № 2а-17752/11/2070 в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволені позову Закритому акціонерному товариству "Агропромислова компанія Колос України" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 02.04.2013 р.