Постанова № 30621634, 10.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 226/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Савицької Н.В. та Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юран-Тернопіль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, з участю прокуратури м.Тернополя, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

14.07.2006р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Юран-Тернопіль» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0000242309/0/40230 від 04.07.2006р., № 0000232309/0/40231 від 04.07.2006р. (Т.1, а.с.2-8, Т.2, а.с.158-160).

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанції (Т.2, а.с.31-33, 86-90, 128-131).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. заявлений позов задоволено, визнано нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0000242309/0/40230 від 04.07.2006р., № 0000232309/0/40231 від 04.07.2006р. (Т.2, а.с.176-179).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Тернопільська ОДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.184-187).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що в рамках здійснення господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Західенерго» ЛТД та ПП «Украгроресурси» позивачем не підтверджено належними документами (товарно-транспортними накладними тощо) транспортування товарів та не визначені місця проведення навантажувально-розвантажувальних робіт; представленими довідками митних органів засвідчується відсутність імпортування контрагентами позивача на митну території України хімічної сировини, що була предметом розглядуваних поставок; наведена сировина імпортувалися лише ТзОВ «Тотус», засновником якого є керівник позивача.

Окрім цього, вищенаведені контрагенти позивача звітували про відсутність фінансово-господарської діяльності з дати державної реєстрації та не подавали обов'язкової податкової звітності; останні не знаходяться за своїми юридичними адресами, що свідчить про їх фіктивний характер діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 11.04.2006р.-26.05.2006р. ревізорами Тернопільської ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Юран-Тернопіль» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Західенерго» ЛТД та ПП «Украгроресурс» за період з 01.01.2004р. по 31.10.2005р., за результатами якої складено Акт перевірки № 12519/23-09/21168494 від 26.06.2006р. (Т.1, а.с.11-21).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств за 2004 рік на загальну суму 424800 грн.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижені податок на додану вартість /ПДВ/ на суму 339950 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000232309/0/40231 від 04.07.2006р. щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 637200 грн., в тому числі 424800 грн. за основним платежем та 212400 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.25);

№ 0000242309/0/40230 від 04.07.2006р. про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в загальному розмірі 509925 грн., в тому числі 339950 грн. за основним платежем та 169975 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.26).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Західенерго» ЛТД та ПП «Украгроресурс», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Такі висновки ґрунтуються на тому, що у позивача є відсутніми товарно-транспортні накладні та дорожні листи на перевезення вантажів, які б підтверджували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за укладеними угодами. Також вжитими заходами встановлено відсутність придбання контрагентами позивача зазначених в договорах поставки товарів у інших постачальників, а також відсутність виробничих та складських приміщень у ТзОВ «Західенерго» ЛТД та ПП «Украгроресурс».

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відображення податкового кредиту та валових витрат по розглядуваним господарським операціям відповідає вимогам закону; поставки товарів здійснювалися автотранспортом контрагентів-постачальників; на позивача не покладено обов'язок зберігати товарно-супровідні документи.

Окрім цього, представниками позивача надані обґрунтовані пояснення щодо механізму постачання товарів; поставлена хімічна сировина не відноситься до отруйних речовин; також на покупця не покладено обов'язок перевіряти імпорт придбаного товару, а також нести відповідальність за дії своїх контрагентів (у тому числі, за несплату податків).

Такі висновки стверджуються й рішеннями інших судів, які долучені до справи; виконання підпису на податковій накладній за допомогою факсиміле не суперечить чинному законодавству.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 07.05.2004р. між позивачем (покупець) та ТзОВ «Західенерго» ЛТД (постачальник) був укладений договір № 07/05/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті, по ціні, вказаних у відпускних документах (Т.1, а.с.62).

При цьому, продукція повинна доставлятися постачальником за допомогою власного автотранспорту.

Факти поставок продукції засвідчені видатковими накладними (Т.1, а.с.13), оплата поставлених товарів здійснена шляхом безготівкового переказу грошових коштів (Т.1, а.с.14).

Також 12.01.2004р. між позивачем (покупець) та ПП «Украгроресурси» (постачальник) був укладений договір № 01/01/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті, по ціні, вказаних у відпускних товарно-транспортних документах (Т.1, а.с.46).

При цьому, продукція повинна доставлятися постачальником за допомогою власного автотранспорту.

Факти поставок продукції засвідчені видатковими накладними (Т.1, а.с.14), оплата поставлених товарів здійснена шляхом безготівкового переказу грошових коштів (Т.1, а.с.15).

Між тим, під час перевірки та судового розгляду справи позивачем не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Окрім цього, із змісту договору № 01/01/04 від 12.01.2004р. убачається обов'язкова наявність відпускних товарно-транспортних документів (Т.1, а.с.46).

Щодо надання експедиторсько-складських послуг ТзОВ «Західенерго» ЛТД, то із сутності вказаних послуг (ст.929 ЦК України та 316 ГК України) слідує, що такі послуги передбачають організацію та здійснення перевезень вантажів, через що наявність товарно-супровідної документації є обов'язковою; таке правило також зафіксовано у ч.13 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Надані під час судового розгляду пояснення представників позивача про особливості здійснених поставок товарів, розвантаження останніх вже на території та силами кінцевого вантажоотримувача колегія суддів до уваги не приймає, оскільки не підтверджені жодними первинними документами.

Окрім цього, за матеріалами перевірок ТзОВ «Західенерго» ЛТД та ПП «Украгроресурс» встановлено, що номенклатура товарів, які були реалізовані позивачу, цими підприємствами у постачальників не придбавалася, у деклараціях з податку на прибуток за 2004-2005 роки (додаток № К1/1) не відображалися залишки запасів та основні фонди; у них також відсутні виробничі та складські приміщення, договори оренди на такі з іншими суб'єктами господарювання не укладалися; кількість працюючих осіб в останніх складала по 1 (один) особі (Т.1, а.с.6-22).

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження.

Аналіз наданих первинних документів свідчить, що предметом розглядуваних поставок були толуілендиізоціаніт ТДІ 80/20, поролон некондиційний, опорна змійка, барвник, Dabco Т9, Dabco 33 LL, Dabco 5901, а також поліол.

Разом з тим, згідно листа ДПА України № 17857/728-0118 від 10.09.2007р. інформація по вантажно-митних деклараціях щодо імпорту товарів (простий поліефір (поліол) сополімер етилового і пропілового ефірів PETOL 48-3МВ, та толуілендиізоціанат TDI 80/20 9 (прозора рідина) за період з 01.01.2003р. по 01.10.2004р. по надано переліку суб'єктів підприємницької діяльності є відсутньою (Т.2, а.с.165).

Перелік наведених суб'єктів господарювання наведений у листі ДПА в Тернопільській обл. № 12784/8/10 від 08.08.2007р.

Окрім цього, згідно листа Тернопільської митниці № 3/1-6219 від 14.11.2006р. за період з 01.01.2004р. по теперішній час митне оформлення товарів «простий поліефір (поліол) сополімер етилового та пропілового ефірів PETOL 48-3МВ», та «толуілендиізоціанат TDI 80/20 (прозора рідина)» в режимі імпорт здійснювалося на території цієї митниці лише ТзОВ «Тотус» (Т.2, а.с.23). При цьому, згідно бази даних ДПА в Тернопільській обл. керівник та головний бухгалтер позивача є також засновником ТзОВ «Тотус» (Т.2, а.с.167).

Згідно матеріалів перевірок ТзОВ «Західенерго» ЛТД та ПП «Украгроресурс», виписок банків по їхнім рахункам цими постачальниками перерахування коштів за номенклатуру товарів, на яку оформлені первинні документи для ТзОВ «Юран-Тернопіль», не проводилося.

Наведені обставини не спростовані наданими позивачем додатковими письмовими документами, в тому числі листом Державної екологічної інспекції у Тернопільській обл. № 3-2/3443 від 20.10.2010р. про відсутність необхідності отримання спеціального дозволу на переробку вказаної хімічної сировини (Т.2, а.с.145), листа Тернопільської обласної санітарно-епідеміологічної станції № 03-06/3275 від 21.10.2010р. про безпечність вищеперерахованої речовини (Т.2, а.с.146).

В частині покликання позивача на наявність численних судових рішень, у яких досліджувалися розглядувані обставини, колегія суддів керується приписами ст.72 КАС України, із змісту яких слідує, що наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що матеріалами справи стверджується відсутність реального характеру операцій з поставки розглядуваних товарно-матеріальних цінностей; позивачем не підтверджено здійснення перевезення та зберігання продукції; вжитими заходами податковим органом підтверджено неможливість поставки контрагентами позивача спеціальної хімічної речовини, яка використовується для виробництва поролону.

Також під час судового розгляду позивачем не були надано будь-яких переконливих нових доказів на підтвердження своєї позиції, а тому колегія суддів обґрунтовує свої висновки наявними матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також суд першої інстанції, незважаючи на позовну вимогу про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, які є індивідульними актами, задовольняючи позов, визнав їх нечинними. Водночас, такий спосіб захисту, як випливає із системного аналізу приписів ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише для випадків оскарження нормативно-правових актів.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юран-Тернопіль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, з участю прокуратури м.Тернополя, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Савицька

М.В.Костів