Постанова № 30621546, 10.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 29488/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаливосервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаливосервіс» до Державної податкової інспекції у Кам'янко-Буському районі Львівської області про скасування рішення № 0000732355 від 30.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 100 051 082,05 грн. ,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Автопаливосервіс» (далі ТОВ «Автопаливосервіс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янко-Буському районі Львівської області про скасування її рішення № 0000732355 від 30.06.2009 року, яким за порушення законодавства про РРО до нього було застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 100 051 082,05 грн. Посилалося на невідповідність прийнятого податковим органом рішення вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТОВ «Автопаливосервіс», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, скасувати оскаржуване рішення відповідача, виключити зазначену в ньому суму з недоїмки та закрити провадження в справі.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та не взяв до уваги, що згідно закону реєстрації підлягає розрахункова операція, яка здійснюється під час продажу товару та підлягає реєстрації через РРО. В спірних випадках позивач здійснював відпуск товару, без розрахунку, що виключає обов'язок реєстрації розрахункової операції в силу відсутності такої. Паливну локальну пластикову картку системи «АRIS», яка використовувалася при відпуску паливно-мастильних матеріалів не можна вважати банківською платіжною карткою, оскільки вона не виконує функцію розрахунку і не є платіжною карткою в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд не звернув уваги, що позивачем відпускалося пальне клієнтам ТОВ «Арис-Юг», з якими в апелянта не було правовідносин, в силу чого не було і розрахункових операцій. Суд не дотримав вимог ст. 250 ГК України в частині строків застосування господарсько-правових санкцій, внаслідок чого прийняв незаконну постанову про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника ДПІ у Кам'янко-Буському районі Львівської області, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками ДПІ у Кам'янко-Буському районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Автопаливосервіс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2007 року по 31.12.2008 року.

Як видно з акту перевірки № 62/23-0/22345567 від 18.06.2009 року, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1 та п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому, позивач в 4 кв. 2007 року без застосування РРО реалізував паливно-мастильні матеріали на загальну суму 295756,03 грн., в 2008 році без застосування РРО реалізував паливно-мастильні матеріали по видаткових накладних (відомостях) з окремих ємкостей, підключених до паливно-розподільчих колонок на загальну суму 7172617,18 грн., в цьому ж році, з використанням імпринтеру без застосування РРО позивачем було реалізовано паливно-мастильні матеріали з окремих ємкостей, підключених до паливно-розподільчих колонок, на загальну суму 12633307,20 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Кам'янко-Буському районі прийняла оскаржуване рішення № 0000732355 від 30.06.2009 року, яким за порушення вимог п.1 та п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 100 051 082,05 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі-Закон про РРО) реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В ст.2 Закону про РРО визначено термін "розрахункова операція", якою є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних, карток, їх чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів», та термін "місце проведення розрахунків" - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до п.1 ст.3 вищезазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій, та/або у безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, що мало місце в даному випадку, зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

З матеріалів справи видно, що в 4 кварталі 2007 року, а також протягом 2008 року з АЗС ТзОВ «Автопаливосервіс», що в с. Банюнин Кам'янко-Бузького району Львівської області відбувалася реалізація паливно-мастильних матеріалів - бензину А-95 та А-80, а також дизельного пального по пред'явленні паливної картки системи «АRIS» та по відомостям без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документу. Ця обставина знаходить своє підтвердження та не оспорюється представником позивача, який на визнає обов'язковості застосування РРО в процесі цих розрахунків, оскільки операції не визнає розрахунковими, а картки системи «АRIS» - платіжними банківськими картками.

Відмовляючи у задоволенні цього позову, суд першої інстанції цілком обґрунтовано підтримав позицію податкового органу стосовно того, що роздрібний відпуск пального за паливною карткою системи «АRIS» не звільняє позивача як суб'єкта господарювання від обов'язку застосування РРО.

Так, згідно з визначенням, що міститься у статті 2 названого Закону, реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що реєстратор розрахункових операцій призначений не тільки для реєстрації розрахункових операцій, а й для реєстрації кількості (обсягу) проданого товару.

З огляду на сферу застосування реєстраторів розрахункових операцій та обставини, викладені в акті перевірки стосовно здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду про обов'язок позивача застосовувати реєстратор розрахункових операцій при реалізації палива по паливних картках та відомостях з метою обліку кількості реалізованого пального, який не залежить від способу здійснення розрахунків.

Зазначений висновок кореспондується з приписами статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які містять вичерпний перелік видів діяльності, при здійсненні яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються. Згадана правова норма не виключає обов'язку суб'єкта господарювання застосовувати такий реєстратор при реалізації товарів на умовах попередньої оплати із застосуванням безготівкового способу розрахунків.

З урахуванням викладеного, під час здійснення спірних операцій з роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів позивач повинен був застосовувати спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат, що внесений до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, в повному складі технічних засобів, зазначеному в реєстрі, та відповідає Технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановлених Додатком № 7 до протокольного рішення від 27.06.2002 №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, забезпечуючи відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Доводи позивача в частині протилежних висновків спростовуються наведеним вище.

Оскільки, як правильно встановлено судом, наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення підприємством Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому за порушення вимог цього закону передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 1 статті 17 вказаного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Таким чином, перевіркою обґрунтовано вказано на порушення позивачем п. 1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та правомірно застосовано фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Проте, згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки штрафні (фінансові) санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є за своєю сутністю адміністративно-господарською санкцією, застосування таких санкцій обмежується строком, встановленим ст.250 ГК України.

Приймаючи рішення про застосування санкцій до позивача, яке датоване 30.06.2009 року, податковий орган при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій не повинен був виходити за межі строку, раніше 30.06.2008 року.

За таких обставин величина реалізованих без застосування РРО паливно-мастильних матеріалів до цієї дати ( 4 кв. 2007 року, січень-червень 2008 року) братися до розрахунку не повинна.

З довідки Державної податкової інспекції у Кам'янко-Буському районі Львівської області про перерахунок штрафних (фінансових) санкцій за період з 1.07.2008 року по 31.12.2008 року, наданої суду апеляційної інстанції, видно, що розмір таких санкцій складає 49751587,60 грн., з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи та застосувавши норми матеріального та процесуального права, неправомірно не застосував до спірних правовідносин ст.250 ГК України, в наслідок чого прийшов до необґрунтованого висновку про відмову в позові в частині всієї суми застосованих фінансових санкцій.

Тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову та про скасування оскаржуваного рішення на суму (100501082,05 грн. - 49751587,60 грн. = 50749494,46 грн.). В частині застосування решти суми санкцій це рішення податкового органу підлягає залишенню без змін.

Аналогічною є практика адміністративного суду вищої інстанції по розгляду подібної категорії справ ( рішення ВАСУ від 1.10.2012 року в справі №к- 5201/09-с).

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаливосервіс» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року в справі № 2а-5019/09/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Кам'янко-Буському районі Львівської області № 0000732355 від 30.06.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50749494,46 грн. В частині застосування решти суми санкцій це рішення залишити без змін.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський