Постанова № 30621454, 04.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
04.04.2013
Номер справи
2а-12359/10/12/0170
Номер документу
30621454
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12359/10/12/0170

04.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група"- Зубехіна Наталя Михайлівна, довіреність № 06 від 08.01.13

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група"- Сиротинін Олександр Геннадійович, довіреність № 07 від 08.01.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - Макієнко Наталія Юріївна, довіреність № 9/10-0 від 28.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М. ) від 14.03.12 по справі № 2а-12359/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (вул. Куйбишева/Київська, 2/79 оф. 902, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2010 р. №0015421502/0,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 березня 2012 року у справі №2а-12359/10/12/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 17.09.2010 року № 00154421502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 22098905,00 грн. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 березня 2012 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на п.п. 7.7.2, п.п. 7.5.1 та п.п. 7.2.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Заявник апеляційної скарги також посилається на нікчемність правочинну між позивачем та ТОВ «Востокстройінвест-2006», що має стан 10 - «запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання» та вважає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 141666,8 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам із даним Товариством.

У судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, вважав, що немає підстав у її задоволенні. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив змінити постанову суду першої інстанції, зазначивши, що сума ПДВ 141737 грн. не заявлялася ним до податкового кредиту та взагалі не була предметом спору. Судом першої інстанції при винесенні рішення було помилково додатково зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування на суму податкового кредиту у розмірі 141737 грн.. В частині зменшення заявленого бюджетного відшкодування у розмірі 204094,75 грн. позивач вважає висновок суду першої інстанції цілком законним та обґрунтованим. Позивач просить змінити постанову суду першої інстанції та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 22240642 грн., в іншій частині постанову залишити без змін, відмовивши податковій інспекції у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою від 21 березня 2013 року Севастопольський апеляційний адміністративний суд здійснив заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року у сумі 22444737,00 грн., про що було прийнято відповідачем податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2010 року за № 00154221502/0.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 16 вересня 2010 року за № 12290/15-2 «Про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010р.» про порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.2,7.5.1, 7.23 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» від 30.05.1997 року № 166 внаслідок не відображення суми, що підлягає зменшенню залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу у сумі 11035834,00 грн., завищення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 11408903,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці поточного періоду (р. 22.2 декларації) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту у сумі 141666,8 грн.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до підпунктів 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

При таких обставинах справи суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що надміру сплачену суму податку як ознаку суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті положень Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти як безпосередню сплату ПДВ до бюджету так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, під час встановлення факту надмірної сплати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем - платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг).

Що стосується епізоду встановленого порушення - не відображення суми, що підлягає зменшенню залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу у сумі 11035834,00 грн. судова колегія зазначає, що судом першої інстанції правильно визначено, що предметом доказування у справі є, зокрема підстави та обґрунтованість формування від'ємного значення з ПДВ грудня 2006 року (414240,00 грн.), січня-грудня 2007 року (7285877,00 грн.), січня - лютого, травня-грудня 2008 року (13717785,00 грн.), січня, березня, квітня, жовтня 2009 року (972256,00 грн.), січня 2010 року (54579,00 грн.), яке сформувало суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року, оскільки висновок про завищення від'ємного значення з ПДВ у попередніх податкових періодах відповідачем було зроблено під час проведення перевірок позивача протягом 2008-2009 років.

Так, податковою інспекцією були враховані висновки акту документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ за період липень, серпень-грудень 2008 року, січень-березень 2009 року за № 5692/152/32117846, яким зменшено суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 1698045,25 грн.; акту камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року від 29.09.2009 року за № 9455/15-2, яким було зменшено суму, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 5873949,00 грн.; акту планової виїзної перевірки за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року від 14.12.2009 року за № 934/23-7/32177846, яким було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 10973002,00 грн., акту від 25.11.2008 року № 188/15-2/32177846, яким було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 5873949,00 грн. та акту перевірки від 04.12.2008 року № 8953/23-7 за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року про донарахування суми податкових зобов'язань з ПДВ на суму предоплат, яки отримані за квартири, споруджені в багатоквартирному житловому комплексі на суму ПДВ 5996746,00 грн. (лютий, березень, травень 2008 року) та у липні 2008 року на суму 67333,33 грн.

Суд першої інстанції ретельно дослідив вказані обставини справи та правильно застосував як норми Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо діяльності позивача як Емітента іменних цільових звичайних облігацій так і положення частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказу обставин, встановлених судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, а саме: постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2009 року по справі № 2а-10172/08/2 за позовом ТОВ «Кримська юридична група» до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що набрало законної сили в силу ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 року. Тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про безпідставність висновків податкової інспекції про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на суму 5996746,00 грн.

В апеляційній скарзі не наведено жодних доводів, яки б свідчили про неправомірність висновків суду першої інстанції по вказаному епізоду.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги стосуються лише епізоду встановленого порушення - не відображення суми, що підлягає зменшенню залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу у сумі 11035834,00 грн. та епізоду включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 141666,8 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Востокстройінвест-2006», правочин із яким податкова інспекція вважає нікчемним у зв'язку із відсутністю поставок товарів (робіт, послуг) на адресу позивача. При цьому такий висновок податкової інспекції ґрунтується на неможливості здійснення зустрічної перевірки ТОВ «Востокстройінвест-2006», оскільки останнє не знаходиться за місцезнаходженням та має ста 10 - «запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання)» згідно інформації Ленінської МДПІ у м. Луганську від 18.08.2010 року № 39034/16.

Але, судова колегія зазначає, що висновок податкової інспекції щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Востокстройінвест-2006» та неотримання позивачем товарів (робіт, послуг) від вказаного суб'єкта господарської діяльності повинен бути доведеним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ «Востокстройінвест-2006» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочину між позивачем та ТОВ «Востокстройінвест-2006» у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру позивачем та його контрагентом порушити публічний порядок суду не наведено.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту впливаютьи операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону. Господарська операція, яка була проведена із ТОВ «Востокстройінвест-2006», спричинила реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи, зокрема Висновком проведеної судово-бухгалтерської експертизи.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочину між позивачем та ТОВ «Востокстройінвест-2006» та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого від вказаного суб'єкта господарювання товарів (робіт, послуг).

Наявні у матеріалах справи письмові докази - первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що були досліджені судом першої інстанції та експертом під час проведення судово-бухгалтерської експертизи підтверджують як фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від Товариства так і використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Крім того, судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер і при відсутності належних та непереконливих доказів у підтвердження безтоварності господарської операції, суд не може зробити висновок про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 141666,8 грн. за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Востокстройінвест-2006».

Суд першої інстанції ретельно дослідив вказані докази та повно з'ясував обставини справи, надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам. Разом з тим судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції у частині суми податкового повідомлення-рішення, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки судом першої інстанції допущена помилка відносно висновків про завищення позивачем податкового кредиту на суму 141737 грн., яка згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи та пояснень позивача не заявлялася позивачем до бюджетного відшкодування. Даний факт представником податкової інспекції не спростовувався у судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права. Допущена судом помилка у з'ясуванні обставин справи призвела до висновку, що не ґрунтується на матеріалах справи та неправильному зазначені суми бюджетного відшкодування з ПДВ, що неправомірно зменшено податковою інспекцією спірним податковим повідомленням-рішенням.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2012 по справі № 2а-12359/10/12/0170 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини судового рішення в наступній редакції:

"Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 17.09.2010 року № 00154421502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 22240642 грн."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 березня 2012 року у справі № 2а-12359/10/12/0170 залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська

Часті запитання

Який тип судового документу № 30621454 ?

Документ № 30621454 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 30621454 ?

Дата ухвалення - 04.04.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 30621454 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 30621454 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 30621454, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Судове рішення № 30621454, Севастопольський апеляційний адміністративний суд було прийнято 04.04.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 30621454 відноситься до справи № 2а-12359/10/12/0170

Це рішення відноситься до справи № 2а-12359/10/12/0170. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 30621453
Наступний документ : 30621958