Ухвала суду № 30619456, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11372/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю., Федотова І.В., Каленюк О.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Прилуктваринмаш-Холдінг" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Приватне акціонерне товариство "Прилуктваринмаш-Холдінг" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0011311530/0 від 26.08.2009 року з моменту його винесення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Прилуктваринмаш-Холдінг" задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0011311530/0 від 26.08.2009 року.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.08.2009 року за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) ЗАТ «Прилуктваринмаш-Холдінг» (код ЄДРПОУ 25706453) з земельного податку за квітень-червень 2009 року ДПІ у Подільському районі м. Києва було складено Акт №1021/1930/25406453 від 25.08.2009 року, яким встановлено заниження податкового зобов'язання з земельного податку на суму 76 243, 92 грн., чим порушено вимоги ст. 14 Закону України «Про плату за землю» та п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

26.08.2009 на підставі вказаного Акту перевірки та відповідно до пп. «в» пп. 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0011311530/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з плати за землю несільськогосподарського призначення, у загальному розмірі 80 056,11 грн., в т.ч. 76 243, 92 грн. - за основним платежем, та 3 812, 19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Пунктом 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» встановлено, що з 01.04.2009 року плата за земельні ділянки, які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (3%).

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлювались підвищені ставки земельного податку, не відповідав ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягав сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не було оформлено (не було переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Крім цього, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року у справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 року у справі №К/9991/23210/11, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» в повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, у відповідача були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», ст. 14 Закону України «Про плату за землю» та, відповідно, для винесення податкового повідомлення-рішення №0011311530/0 від 26.08.2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.Г. Федорова

Суддя: В.Ю. Ключкович

Суддя: І.В. Федотов

Повний текст ухвали складено та підписано - 22.03.13 р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федотов І.В.