Ухвала суду № 30619447, 02.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5502/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Єврохім» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 року №0001082300/0, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Єврохім» (далі - Позивач, ТОВ «Компанія «Єврохім») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (далі - Відповідач, ДПІ у Бородянському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 року №0001082300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 204 850,01 грн. податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано доказів фіктивності контрагентів Позивача, а останні на момент надання ТОВ «Компанія «Єврохім» податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було взято до уваги факти та докази, на які посилався Відповідач у ході розгляду справи по суті.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у жовтні 2011 року посадовими особами ДПІ у Бородянському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Єврохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Холдінг», ТОВ «Директорія», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс-2008» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 204 850,01 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 17.10.2011 року №702/23-33283716. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 року №0001082300/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 307 275,01 грн. (у тому числі за основним платежем - 204 850,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 102 425,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, суд першої інстанції встановив, що Позивачем за період з серпня 2009 року по грудень 2009 року були укладені наступні договори: з ТОВ «Директорія» укладено договір про надання послуг від 30.11.2009 року №12, за умовами якого виконавець - ТОВ «Директорія» зобов'язується надати ТОВ «Компанія «Єврохім» консалтингові послуги, а замовник - Позивач, зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її; з ТОВ «Директорія» укладено договір купівлі-продажу від 23.12.2009 року №14121, згідно якого Позивач зобов'язується прийняти та оплатити, а ТОВ «Директорія» поставити товар в асортименті, кількості і за цінами згідно рахунків, які є невід'ємною частиною договору. Крім того, у лютому 2010 року Позивачу надавалися агентські послуги від ТОВ «Холдінг», а також у період з серпня 2009 року по листопад 2009 року ТОВ «Компанія «Єврохім» придбавала товар у ПП «Біг Кепітал».

Надаючи оцінку реальності та правомірності кожного з укладених Позивачем договорів, суд першої інстанції зазначив наступне.

На думку суду першої інстанції, реальність укладених договорів з ТОВ «Директорія» підтверджується наявними при перевірці по договору купівлі-продажу - податковими накладними від 23.12.2009 року № 874, від 21.01.2010 року №125, платіжними дорученнями №179 від 23.12.2009 року та №40 від 21.10.2010 року; по договору про надання послуг - актом виконаних робіт №30129 від 31.12.2009 року, податковою накладною від 31.12.2009 року №30129.

Щодо реальності господарських операцій з ТОВ «Холдінг», суд першої інстанції на підставі висновків акту перевірки зауважив, що факт виконання господарських зобов'язань між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Факт здійснення господарських операцій з ПП «Біг Кепітал», на думку Київського окружного адміністративного суду, підтверджується видатковими накладними, прибутковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Крім того, як було встановлено податковим органом у ході перевірки, ТОВ «Компанія «Єврохім» в подальшому реалізувала хімічну продукцію на загальну суму 62668,86 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, враховуючи те, що сторони у ході судового розгляду справи не заперечували факт належного відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Позивача, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 202, 203, 204, 215, 228 ЦК України, ст. ст. 207, 208 ГК України дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ТОВ «Холдінг», ТОВ «Директорія», ПП «Біг Кепітал» договорів немає. Крім того, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції з приводу постачання товарів є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача. При цьому, доказів визнання нікчемними угод, укладених між контрагентами суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Крім того, суд першої інстанції вірно надав критичну оцінку посиланню податкового органу на порушення відносно посадових осіб контрагентів Позивача кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва як на основну підставу для визнання укладених між Позивачем та ТОВ «Директорія», ТОВ «Холдінг», ПП «Біг Кепітал» договорів нікчемними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду може підтвердити той факт, чи мало місце діяння.

Щодо правомірності включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за результатами господарських відносин з ТОВ «Директорія», ТОВ «Холдінг», ПП «Біг Кепітал», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість контрагента Позивача до моменту видання останніх ТОВ «Компанія «Єврохім» податкових накладних, то не може ставитися під сумнів правомірність формування податкового кредиту Позивачем.

На думку колегії суддів, така позиція суду першої інстанції є обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ).

Приписи пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписи абз. 1 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Надаючи оцінку наявності у контрагентів ТОВ «Компанія «Єврохім» права складати податкові накладні, Київський окружний адміністративний суд вірно наголосив на тому, що на момент виписування Позивачу ТОВ «Директорія», ТОВ «Холдінг», ПП «Біг Кепітал» податкових накладних, останні відповідали вимогам ст. 9 Закону про ПДВ, а тому мали право видавати податкові накладні. Крім того, встановлених вироком суду фактів підписання податкових накладних іншими особами суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що єдиною законною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є підтвердження останнього належним чином оформленими податковими накладеними, виписаними уповноваженими на те суб'єктами господарювання - платниками ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про правомірність включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплаченої на підставі виписаних ТОВ «Директорія», ТОВ «Холдінг», ПП «Біг Кепітал»податкових накладних.

Крім того, судова колегія критично оцінює позицію Апелянта щодо того, що встановлення факту недобросовісності контрагента суб'єкта господарювання як платника податку є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Компанія «Єврохім», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість викладеної в апеляційній скарзі Відповідача позиції та вважає за необхідне залишити останню без задоволення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Єврохім» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 року №0001082300/0 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.