Ухвала суду № 30619196, 02.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р.

справа № 2а-6768/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр»

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2010 року у справі №2а-6768/09/0870

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр», смт.Кам’яне, Вільнянський район, Запорізька область

до: Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області від 27.05.2009р. №0000242303/0, від 22.06.2009р. №0000242303/1, від 09.09.2009р. №0000242303/2 та від 27.11.2009р. №0000242303/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 45919,62грн., в т.ч. 30615,08грн. – за основним платежем та 15304,54грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Посилаючись на ч.1,2 ст.8, ст.ст.14,17 Закону України «Про плату на землю», позивач стверджував, що заниження земельного податку у сумі 30615,08грн. ним не допускалось, оскільки нарахування податку на землю здійснювалось згідно з вимогами Закону України «Про платку на землю» із змінами та доповненнями, зокрема, внесеними Законом України №309-VI.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що донарахування податковим органом податкового зобов’язання із земельного податку є обґрунтованим, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні. Суд також зауважив, що на момент подання позивачем податкового розрахунку із земельного податку за 2008р. положення Закону України №107-IV були чинними, тому сума земельного податку повинна складати 5% від грошової оцінки землі, але не менше суми, що зазначена в угоді.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначається про неповне з’ясування судом обставин справи та невірне застосування норм матеріального права. На думку апелянта, суд помиляється стосовно зобов’язань позивача по сплаті земельного податку у спірному періоді. Апелянт впевнений, що розрахунок суми податку на землю за 2008р., поданий підприємством позивача до 04.06.2008р. (до набуття чинності Закону України №309-VI), - вірний, заниження податку не було, а зміни до порядку визначення розміру плати за землю у зв’язку із Законом України №309-VI набувають чинності тільки з початку нового бюджетного року, тобто не стосуються спірних відносин. Посилаючись на пп.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181, апелянт наполягає на неправомірності донарахування податку та штрафних санкцій за відсутності порушень закону.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне

Як встановлено матеріалами справи, 19.05.2009р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.

За результатами перевірки складено акт №273/23/05467607, в якому, зокрема, зазначено, що підприємством порушено ч.1,2 Закону України «Про платку на землю», в результаті чого занижено податок на землю на 30615,08грн. (а.39, а.с.87 т.1).

На підставі виявленого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00002303/0 від 27.05.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на землю у розмірі 45919,62грн., в т.ч. 30615,08грн. – за основним платежем та 15304,54грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишені без задоволення, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення з позначками: /1/2,/3.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Справляння земельного податку в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (далі - Закону №2535-ХІІ). Даний Закон визначає коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.

Так, відповідно до ст.2 Закону України від 03.07.92р. № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. При цьому, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів-учасників угоди сплачують земельний податок.

За приписами ст.14 Закону №2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ч. 1 ст.8 вказаного Закону №2535-ХІІ податок на земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч. 2 ст. 6 цього Закону, справляється із розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці прощі ріллі по області.

Пунктом 7 розділу II Закону № 107-ІV до ч. 2 ст. 8 Закону №2535-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких вказана норма була викладена у наступній редакції: «у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді».

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 107- ІV розділ II, зокрема, п.7, набирає чинності з 01.01.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, що також не заперечується сторонами, згідно з актом про право власності на землю від 03.04.2006р. серії ЗП №136779 та договору купівлі-продажу від 07.03.2006р. ВСО 87846 Відкрите акціонерне товариство «Янцівський гранітний кар’єр» є власником земельної ділянки площею 13,9973га. Оцінка вказаної земельної ділянки, відповідно до п.2.1 ч.2 договору становить 759790,89грн. Позивачем задекларовано податок на землю за 2008р. у розмірі 7374,42грн.

Таким чином, з урахуванням грошової оцінки спірної земельної ділянки річний розмір земельного податку, який має сплачувати позивач, становить 37989,54грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невірного розрахунку позивачем земельного податку у спірний період часу.

Суд також враховує Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №0-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, п.З розділу III Закону № 107-ІV 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону № 107-ІУ (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема п. 7 розділу II Закону № 107-ІV. Саме п. 7 розділу II Закону №107-ІV були внесені зміни до ч. 2 ст. 8 Закону №2535-ХІІ в частині визначення розміру податку на земельні ділянки у разі їх придбання на підставі цивільно-правової угоди.

Пунтом 5 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону № 107-ІУ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22.05.2008р.

Проте, п. 1 розділу II Закону № 309-VІ до ст. 8 Закону №2535-ХІІ внесено зміни до цієї статті розділом II Закону №107-ІV, а саме: «у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді». При цьому, у відповідності до п. 1 розділу II Прикінцевих положень Закону № 309-VІ, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону №107-ІV (офіційно опублікований в газеті "Голос України" 04.06.2008р. та газеті "Урядовий кур'єр" 04.06.2008р.).

Зміни до ст.8 Закону №2535-ХІІ в частині визначення податку на земельні ділянки, які придбані на підставі цивільно-правових угод, у відповідності до п. 2 розділу II Закону №107-ІV застосовуються з 01.01.2008р. та у відповідності до п. 1 розділу II Закону № 309-VІ - з 04.06.2008р.

Враховуючи, що на момент подання позивачем декларації із земельного податку за 2008 рік положення Закону №107-ІV були чинними, тому розрахунок суми земельного податку має вираховуватись у розмірі 5% від грошової оцінки землі, але не менше суми, що зазначена в угоді.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо заниження позивачем у 2008 році земельного податку. Спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно та обґрунтовано. Доводи апелянта не спростовують висновків суду, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар’єр» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2010 року у справі №2а-6768/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2010 року у справі №2а-6768/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна