Ухвала суду № 30619186, 13.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р.справа № 2а-7322/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2009р. у справі № 2а-7322/09/1170

за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта»

до: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про: визнання нечинним і протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Кіровограді (далі - відповідач, податковий орган) №0005991520/0 від 17.08.2009 року, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 154372,00грн., з яких 147021,00грн. основного платежу та 7351,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Розпоряджень Кабінету міністрів України № 757-р від 1.07.09 року і № 838-р від 17.07.09 року, викладений в акті перевірки № 874/1520/30331012 від 11.08.09 року, який став підставою прийняття оспорюваного рішення, є невірним. На думку позивача згадані розпорядження КМУ носять рекомендаційний характер і не можуть змінювати механізм справляння податків і зборів, визначений Законом.

Постановою суду першої інстанції спірне податкове повідомлення-рішення визнано нечинним. При цьому суд погодився з доводами позивача і зазначив, що платник податку у даному випадку діяв у відповідності до норм пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому спірне рішення відповідача суперечить вимогам вищезазначених норм.

Відповідач подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, вважає висновки суду помилковими, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Перевіривши постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає:

Спірні питання пов'язані з наступними обставинами. Позивачем на адресу податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009р. з відповідними додатками. В поданій декларації та додатку № 5 зазначено суми ПДВ за операціями по придбанню з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту, що вбачається з податкових накладних: від 27.02.09 року № 1146, виданої ДП «Центр ДЗК» Кіровоградська регіональна філія, на суму 22.00 гривень; від 27.02.09 року № 1156, виданої ДП «Центр ДЗК» Кіровоградська регіональна філія, на суму 11.00 гривень; від 2.12.08 року № 081202000000010, виданої ТОВ «Садаліт», на суму 184000.00 гривень.

Як свідчать матеріали справи, за результатами документальної перевірки податкової декларації позивача з податку на додану вартість, поданої за червень 2009р,. податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Розпоряджень Кабінету міністрів України № 757-р від 1.07.09 року і № 838-р від 17.07.09 року, а саме: товариством позивача здійснено декларування суми податкового кредиту не в період виникнення податкового зобов'язання у постачальника. На думку податкового органу податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця.

Результати перевірки зафіксовано актом № 874/1520/30331012 від 11.08.09 року, на підставі якого податковим органом прийнято №0005991520/0 від 17.08.2009 року, нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 154372,00грн., з яких 147021,00грн. основного платежу та 7351,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ згідно з належним чином оформленими податковими накладними, отриманими із запізненням, у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, в межах наданих Законом повноважень, у Листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 року "Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином" у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Така ж позиція висвітлена у Листі ДПА України від 30.12.2005 року №26268/7/16-1117 "Про деякі питання справляння податку на додану вартість" де, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Підпунктом г пп. 4.4.2 ст. 4 Закону № 2181-III передбачено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Підпунктом д пп. 4.4.2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Також судами попередніх інстанцій необґрунтовано було прийнято до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, оскільки за змістом пп.7.2.6 .п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку ж, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Щодо застосування Розпоряджень Кабінету міністрів України № 757-р від 1.07.09 року і № 838-р від 17.07.09 року колегія суддів погоджується з посиланням позивача на норми п.11.4 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно того, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком, а у разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2009р. у справі №2а-7322/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2009р. у справі № 2а-7322/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна