Постанова № 30618716, 08.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 4/2639-2/215

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Марка Р.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

з участю представників:

від ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» - Колодко В.І.

від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» - Шиян М.В., Поліщак І.Р.

від Шевченківського ВДВС - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", вих. № 06-1159 від 26.02.2013 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 21.02.2013 року прийняту за наслідками розгляду

заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

про визнання наказу господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року таким, що не підлягає виконанню

по справі №4/2639-2/215

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів

за участю органу ДВС - Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів

про стягнення заборгованості за надання послуг з транспортування природного газу протягом 2000р. на підставі договору № 3-17 від 12.01.2000р.

в с т а н о в и в :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.02.2013 року по справі №4/2639-2/215 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про визнання наказу господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року по справі №4/2639-2/215 таким, що не підлягає виконанню.

Суд в ухвалі посилаючись на ст.ст.526, 599 ЦК України, ст.ст.175, 193 ГК України, ст.ст.9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.2 ст.25, п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», п.6.2 ст.6 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», ч.4 ст.117 ГПК України, зазначаючи про неподання відповідачем доказів списання заборгованості, прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 21.02.2013 року по справі №4/2639/215, визнати наказ господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року №4/2639-2/215 про стягнення з ВАТ «Львівгаз» на користь ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 2759155,68 грн. таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, апелянт зазначає, що заборгованість населення станом на 01.01.2002 року перед ВАТ «Львівгаз» становила 5736142,52 грн., що зумовило заборгованість товариства перед ДК «Укртрансгаз» за надані послуги по договору від 12.01.2000 року №3-17, а відповідно до п.а) п.п. 9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» на умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості по зобов'язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин несплати населенням за електричну енергію та природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 1 січня 2002 року та є непогашеною станом на розрахункову дату. З огляду на наведене, апелянт зазначає, що заборгованість ПАТ «Львівгаз» перед ПАТ «Укртрансгаз» по договору від 12.01.2000 року №3-17 в сумі 2733537,68 грн. була списана сторонами у грудні 2007 року, за рішенням постійнодіючої комісії ВАТ «Львівгаз». Поряд з цим, вказує на наявність актів звірки розрахунків між сторонами станом на 31.12.2011 року та 31.10.2012 року, 31.12.2012 року, в яких не відображено спірної заборгованості.

Представник ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, вказував, що відповідачем не подано суду платіжних доручень, що підтверджують погашення боргу, протоколів щодо списання заборгованості, а також первинних документів, які б підтверджували списання 2733537,68 грн. заборгованості по договору на транспортування природного газу №3-17 від 12.01.2000 року. Крім того, звертає увагу суду на те, що виконавче провадження з виконання рішення по даній справі не закрите, орган ВДВС про списання заборгованості не повідомлявся.

Поряд з цим, позивачем на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року по даній справі, не подано зареєстрованого в органах статистики Балансу станом на 31.12.2012 року та розшифровку кредиторської заборгованості.

Представник Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання від 05.04.2013 року вих..№10957, в якому просить про розгляд справи за своєї відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників, присутніх в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2007 року по справі №4/2639-2/215 задоволено позов ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 року, стягнено з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь позивача 2733537,68 грн. основного боргу, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2007 року залишено без змін вказані вище рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції.

На виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2007 року, яке набрало чинності, господарським судом Львівської області 03.03.2008 року видано наказ про примусове виконання вказаного рішення.

04.02.2013 року на адресу господарського суду Львівської області від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» надійшла заява, в якій останнє просить визнати наказ господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року №4/2639-2/215 таким, що не підлягає виконанню. При цьому, заявник посилається на те, що заборгованість в розмірі 2733537,68 грн. по договору від 12.01.2000 року №3-17 підлягала списанню та була у грудні 2007 року списана сторонами (після винесення ВГСУ постанови по даній справі), на підставі п.9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а судові витрати по даній справі відшкодовані позивачу, про що свідчить платіжне доручення від 31.01.2013 року №883. Поряд з цим, відповідач вказує, що документи які підтверджують проведення списання не збереглись, у зв'язку із закінченням термінів зберігання, про знищення таких свідчить акт від 26.10.2011 року №7 «Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню», який погоджено протоколом ЕПК Державного архіву Львівської області від 01.11.2011 року №11, а також посилається на наявність актів звірки взаєморозрахунків від 31.12.2011 року, 31.10.2012 року, 31.12.2012 року, в яких не відображено спірної заборгованості.

Суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою відмовив у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу по даній справі таким, що не підлягає виконанню, зазначаючи про неподання відповідачем доказів списання заборгованості за наказом, проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що спірна заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням заявником розрахунків по договору на транспортування природного газу №3-17 від 12.01.2000 року, який укладено між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Львівгаз". Укладений між сторонами договір в частині транспортування природного газу діяв до 31.12.2000 року, а в частині здійснення розрахунків за отримані послуги до моменту повної оплати.

Пунктом 1.1 договору визначено, що позивач зобов'язується здійснити транспортування природного газу відповідача) по газотранспортній системі до газорозподільчих станцій для потреб населення, а відповідач зобов'язувався оплатити послуги по транспортуванню газу.

Відповідно до п.6.2 договору замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця в розмірі вартості послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці транспортування газу, до 10-го числа, наступного за звітним місяцем.

Додатковою угодою №7 від 2.11.2000р. сторони внесли зміни до п.6.2 договору від 01.12.2000р., а саме: замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом перерахування коштів на визначений рахунок в розмірі вартості послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці транспортування газу, в порядку та строки, визначені постановою НКРЕ №759 від 12.07.2000р. "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ.

Як зазначає відповідач (заявник) та не заперечується позивачем заборгованість населення станом на 01.01.2002 року перед ВАТ «Львівгаз» становила 5736142,52 грн., що зумовило виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги по договору №3-17 від 12.01.2000 року.

Відповідно до преамбули Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом; учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно із п.а) п.п.9.1.2 п.9.1 ст.9 вказаного Закону на умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості по зобов'язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин несплати населенням за електричну енергію та природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 1 січня 2002 року та є непогашеною станом на розрахункову дату.

Слід зазначити, що позивач та відповідач по даній справі включені до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам п.1.1 ст.1 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Крім того, заборгованість по договору №3-17 від 12.01.2000 року є заборгованістю по зобов'язаннях за послуги з транспортування енергоносія (природного газу) за якою не минув строк позовної давності, така виникла з причин несплати населенням за природний газ.

З огляду на наведене заборгованість в розмірі 2733537,68 грн. по договору від 12.01.2000 року №3-17 підлягала списанню на підставі п.п.9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Судом встановлено, що відповідно до вимог вищезазначеної норми Закону, товариством у грудні 2007 року проведено списання заборгованості населення за природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 1 січня 2002 року та є непогашеною станом на розрахункову дату.

Відповідно до п.п.6.1-6.4 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" однією з умов застосування кожного механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом. У процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом. Залежно від причини виникнення та обраного механізму погашення заборгованості до документів, на підставі яких складається акт про наявність та розмір заборгованості, можуть бути віднесені документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність в учасників розрахунків кредиторської або дебіторської заборгованості, а також копії рішень відповідних органів виконавчої влади про ліквідацію юридичних осіб - боржників або кредиторів тощо. Порядок підтвердження заборгованості при застосуванні різних механізмів її погашення на умовах, визначених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вказує апелянт, списання відбулось за рішенням ПАТ «Львівгаз» та відображено у бухгалтерському обліку товариства.

Проте, документи за 2007 рік, в тому числі документи про списання спірної заборгованості у ПАТ «Львівгаз» знищені в 2011 році, про що свідчать пункти 90 та 96 акту від 26.10.2011 року №7 «Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню», який погоджено протоколом ЕПК Державного архіву Львівської області від 01.11.2011 року №11.

Відповідно до п.4.2 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, який затверджений наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року №41, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 17.09.1998 року за №576/3016 (який діяв на момент проведення списання) первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) можуть бути знищені через 3 роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства.

Поряд з цим, суду подано акти звірки розрахунків між ПАТ «Львівгаз» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» станом на 31.12.2011 року, 31.10.2012 року, 31.12.2012 року по всіх договорах, укладених сторонами по яких існує заборгованість, однак у таких актах не відображено заборгованості в сумі 2733537,68 грн. по договору від 12.01.2000 року №3-17.

Як уже зазначено вище, господарським судом Львівської області від 03.03.2008 року видано наказ по справі №4/2639-2/215 про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» - 2733537,68 грн. основного боргу, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Слід зазначити, що судові витрати по даній справі відшкодовані позивачу, про що свідчить платіжне доручення від 31.01.2013 року №883 на суму 25618 грн. із призначенням платежу - оплата державного мита та ІТЗ по рішенню суду №4/2639-2/215 (арк. справи 40 т.ІІ).

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.117 ГПК України наказ 1. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 04.02.2013 року вих..№06-688 про визнання наказу господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року №4/2639-2/215 таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на зазначене вище, ухвалу господарського суду Львівської області від 21.02.2013 року по справі №4/2639-2/215 слід скасувати, заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" від 04.02.2013 року за вих.№06-688 задоволити та визнати таким що не підлягає виконанню наказ господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року по справі №4/2639-2/215.

Поряд з цим, з огляду на положення ст.ст.44, 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн.

Керуючись ст.ст.103, 104, 105, 106 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задоволити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 21.02.2013 року по справі №4/2639-2/215 скасувати, заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" від 04.02.2013 року за вих.№06-688 про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню задоволити.

Визнати наказ господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року по справі №4/2639-2/215 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (м.Київ, Кловський узвіз,9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (м.Львів, вул.Золота,42, код ЄДРПОУ 03349039) 573,50 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Кравчук Н.М.

Марко Р.І.