Ухвала суду № 30614563, 09.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року справа №805/121/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

Секретар судового засідання Братченко О.В.

За участі представника позивача Костенко Н.І. (на підставі довіреності)

За участі представника відповідача Телятнікової І.Г. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 р. у справі № 805/121/13-а за позовом Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0000642200.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року позовні вимоги Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" були задоволені.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду в якій зазначили на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого Державне підприємство «Орджонікідзевугілля», занижено податок на додану вартість на суму 84196,20 грн. за березень 2010 року, внаслідок включення до складу податкового кредиту за відповідний податковий період сум ПДВ по придбаним ТМЦ (дизельного палива) у ТОВ «Белпліт». Такий висновок податковий орган робить виходячи з наявності ознак нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Белпліт».Також апелянт зазначив , що перевіркою не встановлено факту передачі товару від ТОВ «Белпліт» до ДП «Орджонікідзевугілля». Крім того до перевірки не були надані сертифікати якості.

Представник відповідача (апелянт) в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволені позовних вимог Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0000642200.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення , а постанову суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скрги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» - є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області.

7 грудня 2012 року Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Белпліт» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 07.12.2012 року № 2854/22/32276912.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», результаті чого ДП «Орджонікідзевугілля» завищено валові витрати за 1 квартал 2010 року на суму 42098 грн., внаслідок включення до складу валових витрат операцій по придбанню дизельного палива від ТОВ «Белпліт», які є безтоварними;

- п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ДП «Орджонікідзевугілля» занижено податок на додану вартість на суму 84196,20 грн. за березень 2010 року, внаслідок включення до складу податкового кредиту за відповідний податковий період сум ПДВ по придбаним ТМЦ (дизельного палива), операції з придбання яких є безтоварними.

За наслідками перевірки та на підставі акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000642200 від 21.12.2012 року, згідно з яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 84196 грн. та штрафу у сумі 42098 грн.

Що стосується обставин, які були підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення № 0000642200 від 21.12.2012 року судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає, що в порушення зазначених вимог закону підприємством сформовано податковий кредит та валові витрати за операціями по виконанню правочину, укладеного з ТОВ «Белпліт», який відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемним.

В ході проведення перевірки ТОВ «Белпліт» по ланцюгу постачання податковими органами було встановлено, що ТОВ «Белпліт», у якого позивач придбав паливо придбало ТМЦ (паливо) у ПП «Пінгвін 2007», а ПП «Пінгвін 2007» у свою чергу у ТОВ «БРФ». Згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між даними ПП «Пінгвін 2007» з ТОВ «БРФ» встановлено розбіжність за березень 2010 року на суму ПДВ 113804,71 грн.

Крім того, було встановлено, що ТОВ «БРФ» має стан - припинено, але не знято з обліку. Декларації з податку на прибуток підприємства з дати реєстрації підприємства по теперішній час до ДПІ у Київському районі м. Донецька ТОВ «БРФ» не надавалися, відомості про наявність основних фондів на підприємстві відсутні. Саме з цього зроблені висновки про безтоварність усіх вказаних угод.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Спірним у даній справі є питання реальності господарських операцій, здійснених між Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" та його контрагентом ТОВ «Белпліт» що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань за вказаний період.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Белпліт» було укладено договір від 18 січня 2010 року про постачання палива.

На підтвердження товарності вказаної угоди позивач надав до суду договір від 18 січня 2010 року, податкові та видаткові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, журнал-ордер.

На підтвердження транспортування товару позивачем до суду були надані товарно-транспортні накладні, в яких було вказано вантажовідправником ТОВ «Белпліт», а Вантажоодержувачем ДП «Орджонікідзевугілля» СП «Управління матеріально-технічного постачання».

Матеріалами справи також підтверджується факт оплати товару (палива), по виконанню умов договору від 18 січня 2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Белпліт» на суму 120 тис. грн.

З матеріалів справи встановлено, що позивач використовував паливо у власній господарській діяльності. В подальшому паливо, що придбалось за договором від 18 січня 2010 року Структурним підрозділом «Управління матеріально-технічного постачання» ДП «Орджонікідзевугілля» передавалось іншим структурним підрозділам, а саме, Структурному підрозділу «Автобаза» та Структурному підрозділу «Ремонтно-механічний завод» ДП «Орджонікідзевугілля».

Вказане підтверджується податковою накладною, видатковими накладними, наказами на відпуск палива та довіреностями, виданими уповноваженим особам на відпуск палива.

Надані первинні бухгалтерські документи, повністю спростовують доводи податкового органу, щодо нікчемності угоди від 18 січня 2010 року, укладеної між позивачем та ТОВ «Белпліт».

Щодо висновків податкового органу про нікчемність укладеної угоди, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судова колегія погоджується з висновокм суду першої інстанції, що будь-яке порушення податкового законодавства спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Підприємство не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доказам, зібраним у справі з достатньою всебічністю, тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 р. у справі № 805/121/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 р. у справі № 805/121/13-а залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 12 квітня 2013 року.

Головуючий суддя І.А.Васильєва

Судді В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв