Рішення № 30613044, 11.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/4300/12 Головуючий в 1 -й інстанції

Провадження 22ц/774/712/К/13 Свистунова О.В.

Категорія - 46 (У1) Доповідач Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.

суддів: Савіної Г.О., Грищенко Н.М.

при секретарі: Євтодій К.С.

за участю: позивача за первісним позовом ОСОБА_2, представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про стягнення ? частини грошових коштів, сплачених за кредитним договором, ? частини грошових коштів, сплачених за страхування майна за кредитним договором, розподіл невиконаних зобов'язань за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої неправомірними діями відповідача,- В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення ? частини грошових коштів, сплачених за кредитним договором, ? частини грошових коштів, сплачених за страхування майна за кредитним договором, розподіл невиконаних зобов'язань за кредитним договором.

Неодноразово уточнивши позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 в останній їх редакції просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь ? частину грошових коштів, сплачених нею за кредитним договором № 11063167000 від 24.10.2006 року у розмірі 82 390,48 грн., що еквівалентно 10 311,70 доларів США; ? частину грошових коштів, сплачених ОСОБА_2 на страхування майна за вказаним кредитним договором у сумі 620,20 грн. Розділити між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 невиконані зобов'язання за кредитним договором у сумі 7 799,19 доларів США, залишивши за кожним окремо обов'язок сплатити ? частину від суми боргу, а саме - по 3 899,60 доларів США, що еквівалентно 31 157,80 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що 03 жовтня 2003 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який був розірваний 31 жовтня 2007 року на підставі рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився на утриманні позивача ОСОБА_2

Під час перебування у шлюбі, 24.10.2006 року відповідач ОСОБА_4 уклав договір з АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», надалі - Банк) про надання споживчого кредиту №11063167000, згідно умов якого Банк надав йому, як позичальнику 19 500 доларів США, що еквівалентно 98 475,00 грн. під 11,3 % річних, зi строком повернення до 21.10.2016 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, 24.10.2006 року було укладено договір поруки № 11063167000П між Банком та ОСОБА_7 та договір поруки № 11063167000П/2 від 24.10.2006року - між Банком та ОСОБА_5; договір іпотеки № 11063167000-3 від 24.10.2006 року - між Банком та ОСОБА_5, де предметом іпотеки є чотирикімнатна квартира, розташована на третьому поверсі триповерхового житлового будинку за адресою: м. Кривий Piг, АДРЕСА_1.

Позивачем, як поручителем та дружиною боржника, в рахунок погашення заборгованості по кредитном договору № 11063167000 від 24.10.2006 року, за період з червня 2007 року по жовтень 2012 року, було сплачено самостійно з власних коштів 20 386,39 доларів США, що з вітсотками складає 20 623,39 доларів США.

У серпні 2012 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача, у сумі 156000 грн., що еквівалентно 19500 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що 24.10.2006 року він уклав кредитний договір з ПАТ «УкрСиббанк», згідно умов якого Банк надав йому, як позичальнику, 19 500 доларів США, що еквівалентно 98 475,00 грн. під 11,3 % річних, зi строком повернення до 21.10.2016 року. Вказані грошові кошти були необхідні йому для передачі за усною домовленістю ОСОБА_8 у рахунок сплати за квартиру, подаровану ним ОСОБА_2 Оскільки квартира була придбана за договором дарування, а не за договором купівлі-продажу, то після розлучення з ОСОБА_2, вона залишилася у її володінні, у зв'язку з чим ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 січня 2013 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, сплачених ОСОБА_2 за кредитним договором № 11063167000 від 24.10.2006 року, у розмірі 82 390 грн. 48 коп, що еквівалентно 10 311,70 доларів США; ? частину грошових коштів, сплачених ОСОБА_2 на страхування майна за кредитним договором у poзмірі 620,20 грн. Розділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 невиконані зобов'язання за кредитним договором у cyмі 7799.19 доларів США, залишено за кожним окремо обов'язок сплатити ? частину суми боргу, а саме - по 3 899,60 доларів США, що еквівалентно 31 157грн. 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1121 грн 53 коп. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_4.

Зокрема, на думку відповідача ОСОБА_4, судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання його представника про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2; не взято до уваги, що проплати по кредитному договору ОСОБА_2 робила на власний розсуд, не будучи стороною вказаного договору, при тому, що до неї, як до поручителя, вимоги Банком не заявлялися. Судом залишено поза увагою, що ч.2 ст.16 ЦПК України не передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як розподіл невиконаних зобов'язань за кредитним договором. Крім того, суд, на думку ОСОБА_4, розділивши між сторонами по справі зобов'язання за кредитним договором, вніс зміни до нього. Долучаючи до матеріалів справи копії документів, надані ОСОБА_2, та відмовляючи у долученні копії розписки, наданої ОСОБА_4, суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін у судовому процесі. Також судом неправомірно дано оцінку договору дарування частини житлового будинку від 21.06.2006 року, оскільки такі позовні вимоги сторонами не заявлялися.

В апеляційній скарзі третя особа ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині поділу між сторонами по справі невиконаних зобов'язань за кредитним договором та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_2.

Зокрема, Банк посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що розподіл невиконаних зобов'язань за кредитним договором на підставі рішення суду не передбачений. Розподіляючи між сторонами по справі невиконані зобов'язання за кредитним договором, суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність письмової згоди Банку на заміну боржника у кредитному договорі та не визначив, яку саме суму боржники та в які строки мають сплачувати у рахунок погашення кредиту. Крім того, судом не досліджувалося питання згоди третьої особи ОСОБА_5, яка є поручителем по кредитному договору, на забезпечення виконання зобов'язання новим боржником.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2003 року між сторонами по справі було укладено шлюб, який був розірваний 31 жовтня 2007 року на підставі рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу та зареєстрований Центрально-Міським відділом РАЦС Криворізького МУЮ управління юстиції Дніпропетровської області 11 грудня 2007 року, актовий запис №419. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

24 жовтня 2006 року, тобто у період перебування у шлюбі, відповідач ОСОБА_4 уклав договір з ПАТ «УкрСиббанк» про надання споживчого кредиту №11063167000, згідно умов якого Банк надав йому, як позичальнику, 19 500 доларів США, що еквівалентно 98475,00 грн. під 11,3% річних, зi строком повернення до 21.10.2016 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором 24.10.2006 року було укладено договір поруки № 11063167000П між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 та договір поруки № 11063167000П/2 від 24.10.2006року - між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5; договір іпотеки № 11063167000-3 від 24.10.2006 року - між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, де предметом іпотеки є чотирикімнатна квартира, розташована на третьому поверсі триповерхового житлового будинку за адресою: м. Кривий Piг, АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення ? частини грошових коштів, сплачених за кредитним договором, ? частини грошових коштів, сплачених за страхування майна за кредитним договором, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.65, 70, 71 СК України, ст. 1054 ЦК України та виходив з наявності правових підстав для задоволення цих позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду з огляду на наступне.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ч.1 ст. 544 ЦК України, боржник? який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. Якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Статтею 70 СК України передбачено, що при поділі майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, уклавши в інтересах сім'ї договір споживчого кредиту та отримавши грошові кошти за договором, відповідач створив обов'язки по його погашенню також і для позивача, оскільки на час отримання грошових коштів за кредитним договором сторони перебували у шлюбі та відповідач не надав суду доказів на підтвердження використання кредитних коштів не в інтересах сім'ї.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання зобов'язань за кредитним договором, виходячи із солідарного обов'язку на погашення кредиту, сплатила з власних коштів, після припинення шлюбних відносин з відповідачем, 20 623,39 доларів США на погашення кредиту. Крім того, на виконання п. 4.8 кредитного договору сплачено 1240 грн. за щорічне страхування предмету іпотеки - квартири.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ? частини грошових коштів, сплачених за кредитним договором в сумі 10311.70 доларів США, що в еквіваленті складає 82390.48 грн., та ? частини грошових коштів, сплачених за страхування майна за кредитним договором в сумі 620.20 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що проплати по кредитному договору ОСОБА_2 робила на власний розсуд, не будучи стороною вказаного договору, при тому, що до неї, як до поручителя, вимоги Банком не заявлялися, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені кредитні кошти були отримані у період шлюбу сторін та використані в інтересах сім'ї, у зв'язку з чим у позивача виник солідарний обов'язок на погашення зазначених кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання його представника про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів не може взяти до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач довідалася про порушення свого права у 2012 році після відмови відповідача повернути їй ? частину сплачених нею грошових коштів по кредитному договору, у зв'язку з чим для вирішення зазначеного спору звернулася до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розподілу невиконаних зобов'язань за кредитним договором, та залишивши між сторонами обов'язок по сплаті залишку по кредитну по 1\2 частині за кожним, суд першої інстанції виходив з того, що підлягають розподілу між сторонами і невиконані зобов'язання за кредитним договором.

Однак. колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України.

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій же формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, згода кредитора на заміну боржника у зобов'язанні іншою особою є обов'язковою та повинна бути викладені у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитор, ПАТ «УкрСиббюанк», не дав своєї згоди на заміну кредитора по договору про надання споживчого кредиту № 11063167000 від 24.10.2006 року. ( том 1 а.с.242).

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає. що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення цієї частини позовних вимог.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу для задоволення позову, на положення ст.ст.65, 70 СК України та ст.ст. 541, 544 ЦК України, є помилковим, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст.ст. 513, 520, 521 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

У зв'язку з чим, доводи апеляційних скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, відповідач за основним позовом ОСОБА_4 посилався на те, що 21.06.2006 року між ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_2 був укладений договір дарування частини житлового будинку: квартири АДРЕСА_2. За подаровану квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_2 згідно домовленості з ОСОБА_8 сплатили йому 19500 доларів США, які ОСОБА_4 взяв у кредит. У зв'язку з тим, що після розірвання шлюбу, зазначена квартира перейшла у власність позивача ОСОБА_2, відповідач просив суд стягнути з неї матеріальну шкоду у зазначеній сумі, завдану неправомірними діями відповідача.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження укладання кредитного договору в рахунок сплати вартості за подаровану ОСОБА_2 квартиру, та відповідач не надав доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним ОСОБА_8 передані грошові кошти, отримані за кредитним договором № 11063167000 від 24.10.2006 року, за укладання договору дарування між ОСОБА_8 та ОСОБА_2.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, згідно договору дарування від 21.06.2006 року, ОСОБА_8 передав у дар ОСОБА_2 1/10 частину житлового будинку без господарських будівель, а саме: квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно п.5 Договору дарування, сторони свідчили, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови. що стосуються дарування частини житлового будинку, будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладання цього договору і не відображені у його тексті, не мають правового значення.

У зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення майнової шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, є правильним. Позов з інших підстав позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 не заявлявся.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують і не є підставою для задоволення зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розподілу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 невиконаних зобов'язань за кредитним договором №11063167000 від 24.10.2006 року в сумі 7799.19 доларів США, залишивши за кожним окремо обов'язок сплатити 1\2 частини від суми боргу, а саме по 3899,6 доларів США, що еквівалентно 31157, 80 грн. не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303-307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 січня 2013 року в частині розподілу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 невиконаних зобов'язань за кредитним договором № 11063167000 від 24.10.2006 року в сумі 7799.19 доларів США, залишивши за кожним окремо обов'язок сплатити 1\2 частини від суми боргу, а саме по 3899,6 доларів США, що еквівалентно 31157, 80 грн. Скасувати та ухвалили в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: