Ухвала суду № 30607633, 04.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 р.Справа № 2а/1570/7289/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Кравця О.О. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262300 від 14.06.2011р., -

встановиЛА:

15 вересня 2011 року, позивач звернувся до суду з позовом до Роздільнянської МДПІ Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262300 від 14.06.2011р., мотивуючи його тим, що Роздільнянською МДПІ Одеської області проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Агроком" з питань правових взаємовідносин з ТОВ "Агропортторг" за період 01.01.2011р. по 28.02.2011р., за результатами якої був складений акт №573-101/23-00/22470373 від 26.05.2011р. "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ"Агроком" з питань правових взаємовідносин з ТОВ "Агропортторг" при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період 01.01.2011р. по 28.02.2011р."На підставі вказаного акту було винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що перевірка проведена та акт складений з порушенням законодавства, оскільки ТОВ "Агроком" двічі надсилало відповіді на обов'язкові письмові запити відповідача з приєднанням до них витребуваних документів, таким чином, посилання в наказі №503 від 10.05.2011р., що позивачем не були надані у повному обсязі пояснення не відповідає дійсності. Крім того, у наказі про проведення перевірки, не вказані належні підстави для проведення перевірки. Також, позивач зазначив, що єдиною підставою для формування податкового кредиту у платника податку є належно оформлена податкова накладна, копії яких двічі надсилалися відповідачу та надавалися до перевірки. Крім того, позивач наголошував на реальності здійснюваних господарських операцій щодо яких було видано податкові накладні та сформовано податковий кредит.

У судовому засіданні першої інстанції представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні першої інстанції заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 31 травня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262300 від 14.06.2011р. -задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області №0000262300 від 14.06.2011р.

Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області ДПС не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області ДПС посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень №366 від 10.05.2011р., №367 від 10.05.2011р. виданих Роздільнянською МДПІ: Оксюті С.А. -начальнику відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб, інспектору податкової служби I рангу та Гвоздь С.Ю. -старшому державному податковому ревізор-інспектору відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб, інспектору податкової служби II рангу, згідно п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, відповідно наказу Роздільнянської МДПІ №503 від 10.05.2011р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агроком" з питань взаємовідносин з ТОВ "Агропортторг" при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р.

За результатами перевірки ТОВ "Агроком" був складений акт №573-101/23-00/22470373 від 26.05.2011р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ"Агроком"при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. У ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ "Агроком" в порушення ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України за січень -лютий 2011 року завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 264 926грн., в т.ч. за січень 2011 року - у сумі 114 444,00грн., за лютий 2011 року - у сумі 150481,80грн., що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню сплаті в бюджет за січень-лютий 2011року на 264 926,00грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками, ТОВ "Агроком" послідовно зверталося із запереченнями до акту перевірки до Роздільнянської МДПІ, ДПА в Одеській області, ДПА України, за наслідками розгляду яких висновки акту перевірки №573-101/23-00/22470373 від 26.05.2011р. залишено без змін.

На підставі висновків зазначених у акті №573-101/23-00/22470373 від 26.05.2011р. Роздільнянською МДПІ в Одеській області було винесене податкове повідомлення-рішення №0000262300 від 14.06.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 264926,00грн. та визначено штрафну санкцію 1грн.

Як зазначено у акті перевірки, ТОВ "Агроком" відповідно до розпорядження ДПА України №48-р від 24.02.2011р. "Щодо відпрацювання підприємств" за січень-лютий є "вигодонабувачем" по взаємовідносинам з ТОВ "Агропортторг", який є транзитером на загальну суму ПДВ 264925,80грн. Даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що ДПІ у Малиновському районі отримано довідку зустрічної перевірки №334/23-214/36675291 від 16.05.2011р., згідно якої постачальником даних товарів ТОВ "Агропортторг", що були реалізовані ТОВ "Агропортторг" та ПП "Ардея-Тех". За даними відповідача у контрагентів ТОВ "Агропортторг" та ПП "Ардея-Тех" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, достатні трудових ресурсів.

При цьому, відповідачем не надано доказів щодо пов'язаності господарських відносин ПП "Ардея-Тех" та ТОВ "Агропортторг" із постачанням молока ТОВ "Агроком".

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Основним видом діяльності позивача у перевіряємий період було: виробництво молочної продукції; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією та жирами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом та інші види оптової торгівлі.

У межах господарської діяльності ТОВ "Агроком" з ТОВ "Агропортторг" було укладено договір №110103 від 03.01.2011р. щодо купівлі-продажу пастеризованого молока. Відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ "Агропортторг" зобов'язується регулярно відвантажувати та передавати у власність ТОВ "Агроком", а ТОВ "Агроком" зобов'язується прийняти даний товар, своєчасно виконати оплату на умовах даного договору.

На виконання умов договору №110103 від 03.01.2011р. ТОВ "Агропортторг" поставлено на адресу позивача молоко пастеризоване у січні-лютому 2011року. За фактом поставки товару ТОВ "Агропортторг" виписано та надано позивачу наступні податкові накладні.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту січнь-лютий 2011 року, відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року та в реєстрі отриманих податкових накладних за січень-лютий 2011 року.

Факт придбання позивачем молока пастеризованого у січні-лютому 2011року від ТОВ "Агропортторг" згідно договору №110103 від 03.01.2011р. підтверджується видатковими накладними.

Окрім іншого, факт придбання позивачем молока пастеризованого у січні-лютому 2011року від ТОВ "Агропортторг" згідно договору №110103 від 03.01.2011р. підтверджується товарно-транспортними накладними.

Є необгрунтованими висновки зазначених в акті перевірки, відносно того, що товарно-транспортна накладна заповнена не належним чином, а саме відсутні записи щодо часу прибуття (вибуття) автомобіля завантаження та розвантаження, транспортні послуги; відсутні супроводжувальні документи: ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти, код вантажу, клас ватажу, маса брутто; відсутні дані про подорожні листи виходячи з наступного.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст.11 Наказу Мінтрансу № 363 від 14.10.1997р., "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім того, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Тобто, відповідальність за недостовірність даних, наведених у товарно-транспортних накладних, несуть особи, які склали та підписали ці документи. Крім того, дані обставини зазначені у журналі приймання молока, де зазначено час прибуття (вибуття) завантаження розвантаження, якість, маса брутто, копію якого представник позивача надав до матеріалів справи і їх наявність відповідачем не спростована.

Товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

В підтвердження оплати ТОВ "Агроком" за поставлене пастеризоване молоко ТОВ "Агропортторг" згідно договору №110103 від 03.01.2011р. позивачем надано платіжні доручення та банківські виписки щодо руху коштів.

Крім того, використання зазначеного товару у господарській діяльності ТОВ "Агроком" підтверджується договорами поставки молочної продукції позивача з контрагентами: договір №33/11 від 01.11.2009р. з ТОВ "Фоззі-Фуд", договір №ПВ 14/0206-10 від 02.06.2010р. з ТОВ "Торговий дім "Копійка", договір №471 від 31.12.2010р. з ТОВ "Таврія-В", договір №400 від 21.12.2010р. з ПП "Таврія 1", договір №599 від 21.12.2010р. з ПП "Таврія Плюс". Крім цього, представником позивача надано виписку з банку щодо оплати контрагентами за поставленні товари по вищевказаним договорам.

На підтвердження поставки молочної продукції по вищевказаним договорам контрагентам, позивачем надано довідку про кількість відвантаженої продукції та списаного молока за січень-лютий 2011року ТОВ "Таврія-В", ТОВ "Торговий дім "Копійка", ТОВ"Фоззі-Фуд" та надані товарно-транспортні накладні на підтвердження факту поставки.

В акті перевірки №573-101/23-00/22470373 від 26.05.2011р. відповідач робить суперечливий висновок стосовно того, що договори, укладені між ТОВ "Агроком" та ТОВ "Агропортторг" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

В силу приписів ст. 20 ПК України, відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення в актах перевірок нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорюванні (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факти господарських операцій є договори, видаткові накладні, податкові накладні та розрахункові документи. З досліджених матеріалів справи вбачається, що вся первинна документація бухгалтерського обліку, в якій відображено факти отримання товару за договором №110103 від 03.01.2011р., складена у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Окрім того, представник відповідача у підтвердження обґрунтованості висновків акту перевірки посилався на висновок акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси "Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Агропортторг" за період 01.01.2011р. по 30.04.2011р."№302/23-214/36675291 від 11.11.2011р. щодо встановленого перевіркою порушення ТОВ "Агропортторг" ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Агропортторг" при придбанні та продажу товарів (послуг). При цьому встановлено, що за наслідками судового розгляду постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №2-а-1570/10427/11 за позовом ТОВ "Агропортторг" до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення 11.11.2011р. документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агропортторг" щодо дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Агропортторг" за період 01.01.2011р. по 30.04.2011р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262300 від 14.06.2011р. є обґрунтованим, документально підтвердженим, а отже підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262300 від 14.06.2011р., - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя О.О. Кравець суддя Д.В. Запорожан