Ухвала суду № 30607624, 03.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 р.Справа № 2-а-8486/10/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі ЛопушанськійВ.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) та Головного управління Державного казначейства України в Миколаївської області (правонаступник - ГУ Державної казначейської служби України в Миколаївській області) про визнання дій протиправними та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

06.12.2010 року ТОВ «Артіль ЛТД» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) та ГУ Державного казначейства України в Миколаївської області (правонаступник - ГУ Державної казначейської служби України в Миколаївській області), в якому просило суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідачів, пов'язані з не відшкодуванням сум ПДВ за серпень 2010 року в сумі 314 073 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 314 073 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Актом від 19.11.2010 року №1822/07-000/13857386 ДПІ фактично підтвердила заявлене позивачем у податковій декларації за серпень 2010 року бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 314 073 грн., але відповідні висновки до ГУДК надала лише на суму 308 722 грн., а казначейство, в свою чергу, на час подачі даного позову не здійснило реальне відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Артіль ЛТД» задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва щодо ненадання висновку на відшкодуванню позивачу сум ПДВ за серпень 2010 року у сумі 5 351 грн. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Державного казначейства України в Миколаївської області щодо невідшкодування позивачу ПДВ за серпень 2010 року в сумі 308 722 грн. Відшкодовано (стягнуто) з державного бюджету України на користь ТОВ «Артіль ЛТД» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 314 073 грн. та судові витрати в сумі 1703,40 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представники ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва та ГУ Державного казначейства України в Миколаївської області, відповідно, 14.09.2011 року та 13.04.2011р., подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просять скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні усіх позовних вимог ТОВ «Артіль ЛТД» відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ прокурора, який підтримав апеляційні скарги відповідачів та виступ представника позивача, який категорично заперечував проти їх задоволення, та перевіривши матеріали і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «АРТІЛЬ ЛТД» 05.03.1992 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за №1 522 120 0000 001443 (а.с.16).

20.09.2010 року позивач подав до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість, зазначивши у додатках 2, 3, 4 суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 314 165,00 грн. (а. с. 6,7, 8 -10).

В зв'язку із подачею вказаної декларації, ДПІ у листопаді 2010 року провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Артіль ЛТД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 19.11.2010 року №1822/07-000/13857386, в якому податковим органом було підтверджено відображене позивачем у податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 291 138 грн. Окрім того, як зазначено у тому ж Акті, підтвердити бюджетне відшкодування в сумі 22 935 грн. неможливо у зв'язку із відсутністю відповідей від постачальників позивача на час складання Акту перевірки. Також в акті вказано, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року у сумі 92 грн. (а. с. 15).

Як видно з позовної заяви та підтверджено представником позивача під час розгляду справи в суді 1-ї інстанції, позивач не заперечує проти висновку ДПІ щодо завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 92 грн., а тому, і не заявляє вимог щодо відшкодування цієї суми.

Разом з тим, вищевказана та фактично підтверджена ДПІ сума бюджетного відшкодування з ПДВ на час розгляду справи судом 1-ї інстанції позивачу так і не сплачена.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що тривала бездіяльність відповідачів є протиправною, в зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду, з уважно дослідивши матеріали справи та, з урахуванням факту реального відшкодування 27.04.2012р. позивачу спірної суми ПДВ, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що суми ПДВ, які підлягають сплаті в бюджет визначаються як різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту. Податковий кредит, у свою чергу, складається із суми податку на додану вартість сплачених (нарахованих) постачальниками протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Датою ж виникнення права платника податків на податковий кредит є дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Як видно зі змісту п.п.7.7.1-7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 цього ж Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному ж значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п.7, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що згідно вказаних вимог Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до вимог пп.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу подати декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, відображається у податковій декларації.

Далі, як слідує з приписів пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірне нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначень суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997р., відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобов'язані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за п'ять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

В подальшому, як вбачається зі змісту п.7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АРТІЛЬ ЛТД» 20.09.2010 року подало до ДПІ податкову декларацію з ПДВ, зазначивши суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 314 165,00 грн. Після проведення перевірки цієї декларації податковий орган провів усі необхідні заходи з питань правових відносин позивача за відповідним ланцюгом постачання з контрагентами, і за результатами цієї перевірки ДПІ направило відповідні висновки до ГУДК, а саме - №0000000463 від 22.11.2010р. на суму 291 138 грн., №0000000471 від 30.11.2010р. на суму 6 271 грн., №0000000494 від 21.12.2010р. на суму 11 313 грн. тобто на загальну суму 308 722 грн.

Тобто, станом на 04.03.2011 року, ДПІ передбачених Законом рішень щодо відшкодування підприємству позивача ПДВ на суму 5 351 грн. не прийняло.

Така бездіяльність податкового органу, на думку судів обох інстанцій, є протиправною, оскільки діючий на той час Закон України «Про податок на додану вартість» передбачав, що рішення повинно бути прийнято у п'ятиденний термін після закінчення перевірки, а тому, п/вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо ненадання висновку підлягає задоволенню, що і було правильно встановлено судом 1-ї інстангції.

Стосовно ж позовних вимог позивача щодо бюджетного відшкодування ПДВ на суму 314 073 грн., то судова колегія вказати наступне.

Так, як правильно зазначив відповідач в описовій частині свого Акту перевірки (а.с.13), сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією за податку на додану вартість за серпень 2010 року дорівнює 314 073 грн.

Тобто, перевіряючі ДПІ в Акті перевірки фактично підтвердили право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 314 073 грн., але далі, чомусь у своєму висновку зазначили суму 291 138 грн., пославшись на відсутність відповідей від постачальників.

Згідно з приписами ст.7 п.7.7. пп.7.7.2. "а" Закону України «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, як вже зазначалося вище, у спірному Акті перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) складає саме - 314 073 грн.

Виходячи з наведеного, оскільки Закон пов'язує право позивача на бюджетне відшкодування виключно із фактичною сплатою суми податку, що відповідачем-1 у Акті підтверджено, суди обох інстанцій вважають заперечення ДПІ щодо неотримання відповідей від постачальників позивача такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Також, як встановлено по справі, ДПІ надала ГУДК реєстри та висновки про відшкодування ПДВ у сумі 308 722 грн. (а.с.24,25,28,29,32), але, незважаючи на наявність цих документів, відповідач-2 кошти на банківський рахунок позивача на момент розгляду справи окружним судом так і не перерахував.

Так, як видно з матеріалів справи, Держказначейство фактично заперечує проти адміністративного позову, посилаючись на приписи спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України №451/501/132 від 03.08.2004 року, який передбачає, що Державне казначейство України здійснює відшкодування податку на додану вартість згідно з отриманим реєстром від ДПА України та висновками отриманими від регіональних податкових органів.

Разом з тим, факт отримання висновків відповідачем-2 не заперечується, однак, враховуючи відсутність реєстрів, казначейство вважає, що це є достатньою підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

Однак, судова колегія вважає, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, на яку посилається відповідач-2, а саме відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах діючого на той час законодавства. При цьому, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося вище, у відповідності до приписів ст.7 п.7.7. пп.7.7.6. Закону України «Про ПДВ», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом 5 (п'яти) операційних днів після отримання висновку податкового органу. Аналогічне положення міститься і в п.п.4.1.,4.3. «Порядку відшкодування податку на додану вартість», згідно з яким, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та «Порядок відшкодування податку на додану вартість» передбачають відшкодування з бюджету ПДВ виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів, про які зазначає представник останнього.

Посилання ж представника державного казначейства на «Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики» (затв. наказом ДПА України від 03.08.2004 року №451/501/132), не можуть бути прийняті судом 2-ї інстанції до уваги, оскільки його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, а не визначення чи зміна Порядку відшкодування ПДВ, які встановлені Законом України «Про ПДВ» та «Порядком відшкодування ПДВ» від 02.07.1997 року №209/72.

До того ж, суд апеляційної інстанції при прийнятті остаточного рішення по даній справі також вважає за необхідне зазначити та врахувати факт реальної сплати підприємству позивача 27.04.2012 року всієї спірної суми бюджетного відшкодування в розмірі 314 073 грн., що, в свою чергу, само по собі, є фактичним визнанням відповідачами даних позовних вимог.

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що даний адміністративний позов є обґрунтованим, а тривала бездіяльність відповідачів - протиправною.

Також, при цьому слід вказати, що згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено представниками відповідачів при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва та Головного управління Державного казначейства України в Миколаївської області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко