Постанова № 30605988, 11.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.04.2013 р. справа №9/5009/6980/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. від позивача: не з'явився;від відповідача:не з'явився;від третьої особи 1:Скуратов Д.В., за довіреністю;від третьої особи 2:не з'явився;від прокуратури:Русланова Г.М. за посвідченням; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промто Плюс", м. Запорожжя на рішення господарського суду Запорізької областівід29.01.2013 р. (підписано 31.01.2013)у справі№ 9/5009/6980/11 (суддя Серкіз В.Г.)за позовомВідкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" м. Запоріжжядо Приватного підприємства "Промто Плюс" м. Запоріжжяза участю третіх осіб, які не замовляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр", м. Запоріжжяза участюПрокурора Орджонікідзевського району міста Запоріжжя, м. Запоріжжяпростягнення 32 042,40 грн. основного боргу, 2 449,27 грн. - 3 % річних, 3 053,54 грн. - втрат від інфляції

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Вуглецевий композит", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Приватного підприємства "Промто Плюс" м. Запоріжжя (Відповідач) про 32 042,40 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 2 449,27 грн. - 3% річних, 3 053,54 грн. - втрат від інфляції.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2012р. у справі № 9/5009/6980/11, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. у справі №9/5009/6980/11 позовні вимоги задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто 32 042,57 грн. основного боргу, 405,57 грн. - 3% річних, 64,05 грн. - втрат від інфляції.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Зокрема, скаржник посилається на те, що місцевим судом не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для вирішення спору.

Апелянтом також надано доповнення до апеляційної скарги №117 від 05.04.2013р. в якому останній скаржиться на дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції стосовно факту стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 81 885,29 грн., які є незаконними на думку відповідача.

Відповідач наполягав на задоволенні скарги, просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013 р. справу № 9/5009/6980/11 було передано на повторний автоматичний розподіл справ.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013 р. призначено склад судової колегії: головуючий Стойка О.В., судді Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013р розгляд справи відкладався на 08.04.2013р., сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Позивач у відзиві №01/69 від 13.03.2013р. проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

У судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача і третьої особи 2 не з'явились, про час, місце та дату слухання справи були повідомлені належним чином.

Третя особа 1 та Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Представником відповідача подано клопотання від 05.04.2013р. про відкладення слухання справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника в командировці через участь у справі, призначеної в Одесі та визначено, що докази перебування у командировці будуть надані в наступному судовому засіданні.

Судовою колегією відмовлено у задоволенні вищенаведеного клопотання, причину неявки визнано неповажною, оскільки відповідач є юридичною особою та мав можливість направити іншого представника для участі в судовому засіданні.

За таких підстав, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін та третьої особи 2, що не скористались своїм правом участі в судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

Крім того, заявником апеляційної скарги надано клопотання №118 від 05.04.2013р. про скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 08.01.2013р. по справі №9/5009/6980/11 про накладення арешту на грошові кошти на відповідача.

В обґрунтування наданого клопотання скаржник посилається на накладення арешту вищевказаною ухвалою на грошові кошти відповідача в більшій сумі ніж визначено до стягнення за рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. у справі №9/5009/6980/11.

В задоволенні зазначеного клопотання судовою колегією відмовлено, оскільки в даному апеляційному провадженні розглядається апеляційна скарга саме на рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. у справі №9/5009/6980/11, тому суд апеляційної інстанції позбавлено повноважень перегляду ухвали господарського суду Запорізької області від 08.01.2013р. по справі №9/5009/6980/11.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом позовних вимог є вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 32 042,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на поставку за усною домовленістю з відповідачем продукцію на загальну суму 32 042,40 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи накладною та рахунком.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом вих. №78 від 27.05.2010р. замовив у позивача виготовлення та доукомплектацію наступними деталями теплового вузла до печі УВНК-8П: - втулка 4801Д.04.234.3.004 - у кількості 26 одиниць; - втулка 4801Д.04.234.3.005 - у кількості 10 одиниць; - втулка 4801Д.04.234.3.006 - у кількості 6 одиниць; - втулка 4801Д.04.234.6.006 - у кількості 4 одиниці, а також гарантувало оплату.

Встановлено, що на виконання умов домовленості 01.06.2010р. за накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей №12 позивач передав відповідачу замовлений ним товар на загальну суму 32 042,40грн., в т.ч. ПДВ - 5 340,40грн. У накладній сторонами були узгодженні назви та реквізити продавця та покупця, найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна сума товару.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у наведеній накладній підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладній та печаткою підприємства, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлений лист-вимога №01/217 від 16.08.2012р. про погашення заборгованості за поставлену продукцію (докази направлення наведеної вимоги наявні у матеріалах справи). Вказана вимога отримана відповідачем 20.08.2012р., про свідчить відповідний поштовий штемпель. Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість отриманого товару відповідач не оплатив. Станом на 14.11.2011р. відповідач підтвердив наявність боргу в сумі 32 042,40грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою підприємства відповідача акт звірки розрахунків.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України при встановлені моменту порушення відповідачем обов`язку оплатити отриманий товар, згідно якої та з урахуванням дати отримання відповідачем зазначеної вимоги таке порушення починається з 28.08.2012р.

Заперечення відповідача щодо фактичного виконання перед позивачем зобов'язання по сплаті 32 042,40 грн. в рахунок раніше здійснених платежів за спожиту позивачем електроенергію та інше, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки зазначені доводи не підтверджені будь-якими належними доказами в розумінні статті ст.ст. 32-33 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості у суму 32 042,40 грн. є вірним.

Судова колегія звертає увагу, що у мотивувальній частині рішення сума основного боргу судом першої інстанції зазначена в розмірі 32 042,40грн., а в другому абзаці резолютивної частини - 32 042,57 грн., що фактично є опискою суду та не може слугувати підставою для скасування рішення у цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 2 449грн.27коп. та втрат від інфляції в розмірі 3 053грн.54коп., судом першої інстанції останні прийняті до розгляду та задоволені безпідставно з огляду на наступне.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Посилаючись на ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву від 25.12.2012р., в якій зазначив про збільшення суму позову, але фактично заявив нові позовні вимоги у вигляді стягнення інфляційних втрат в сумі 3 053,54 грн. та 3% річних в сумі 2 449,27 грн.

Прийнявши збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що додаткові підстави стягнення спірної суми не змінюють підставу позову, оскільки це є новими додатковими позовними вимогами про стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, що є відповідальністю з порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідна заява подана позивачем вже після початку розгляду судом справи по суті - вона не підлягала розгляду в межах даної господарської справи.

За таких підстав рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 64,05 грн. та 3% річних в сумі 405,57 грн. та відмови в задоволенні позову в цій частині та розподілу судових витрат - підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України через порушення судом норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від 25.12.2012р. не підлягає задоволенню.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. у справі №9/5009/6980/11 слід залишити без змін.

Щодо наданого апелянтом доповнення до апеляційної скарги №117 від 05.04.2013р. в якому останній скаржиться на дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції стосовно факту стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 81 885,29 грн., які є незаконними на думку відповідача, судовою колегією не прийнято вказані доводи до уваги, оскільки у разі незгоди відповідача із діями виконавчої служби, останній має право оскаржити такі дії в передбаченому законом порядку до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки на момент сплати позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при поданні позовної заяви Закон України "Про судовий збір " ще не набрав чинної сили, судова колегія вважає, що позивачем було вірно сплачено означені суми в розмірі 320,42грн та 236 грн. відповідно, отже підстави до стягнення з позивача додаткових судових витрат відсутні.

У зв'язку з вищевикладеним слід стягнути з відповідача на користь позивача державне мито за подання позовної заяви у сумі 320,42 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., а с позивача на користь відповідача - 12,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промто Плюс", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. у справі №9/5009/6980/11 скасувати в частині стягнення 405грн.57коп. - 3% річних та 64грн.05коп. - втрат від інфляції.

Заяву Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит", м. Запоріжжя про збільшення розміру позовних вимог від 25.12.2012р. залишити без задоволення.

В решті рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. у справі №9/5009/6980/11 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Промто Плюс" (69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158-б, ЄДРПОУ 23284454, р/р 26008059993141 в філії ЗРУ КБ "ПриватБанк", МФО 313399) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" (69600, м. Запоріжжя, МСП-982, Північне шосе, 31-А, ЄДРПОУ 24516317) державне мито за подання позовної заяви в сумі 320,42 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" (69600, м. Запоріжжя, МСП-982, Північне шосе, 31-А, ЄДРПОУ 24516317) на користь Приватного підприємства "Промто Плюс" (69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158-б, ЄДРПОУ 23284454, р/р 26008059993141 в філії ЗРУ КБ "ПриватБанк", МФО 313399) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 12,60 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 9 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС

6,7 третім особам

8,9 Прокуратурі