Ухвала суду № 30604589, 01.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8760/12/0170/22

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 17.01.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" (вул. Героїв Севастополя, 21, м. Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.13р. задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0003051504 від 08.08.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень, лютий 2012 року ПАТ "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування".

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" судовий збір у розмірі 9438,15грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Відповідач наполягає на правомірності висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки за наслідками якої складено акт №1767/15-4/05786117 від 15.05.2012р., а також законності податкового повідомлення-рішення від 08.08.2012р. №0003051504 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1757 грн., у тому числі: за січень 2012 року на суму 1305 грн. та за лютий 2012 року на суму 452 грн.

Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012р. №0002771504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43815 грн.

Позивач зареєстрований як юридична особа (ЄДРПОУ 05786117) та перебуває на обліку в ДПІ м.Сімферополя АР Крим ДПС.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку за наслідками якої складено акт №1767/15-4/05786117 від 15.05.2012р..

За висновками даного акту та встановлених порушень відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012р. №0003051504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1757 грн., у тому числі: за січень 2012 року на суму 1305 грн. та за лютий 2012 року на суму 452 грн.

Висновки відповідача про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 1305,00 грн. зроблені на підставі того, що перевіркою, проведеною в рамках кримінальної справи №69-0146, не підтверджена реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями наступних постачальників: ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) - Акт №29/22/36165567 від 06.04.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки»; ПП «Севелітсрой» (ЄДРПОУ 35096833) - Акт №28/22/35096833 від 06.04.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки»; БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) - Акт №37/22/31263808 від 11.04.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки».

Оскільки позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012р. включені суми ПДВ по вказаним постачальникам на загальну суму 1305 грн., у тому числі: ТОВ «Бренд Строй» на суму ПДВ 165 грн.; ПП «Севелітсрой» на суму ПДВ 840 грн.; БВП «Строитель-Плюс» на суму ПДВ 300 грн., на думку відповідача це призвело до порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту за січень 2012р. та, відповідно, до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у січні 2012р. у загальній сумі ПДВ 1305 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як вбачається із п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг), або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Відповідно до ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п.201.4).Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (201.8). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (201.10).

Зазначене обумовлює право платника податку на податковий кредит тільки двома законодавчими вимогами: придбання або виготовлення товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність належно оформлених податкових накладних постачальника. При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.

Встановлено, згідно інформації викладеної на офіційному web-сайті Державної податкової служби України (http://sts.gov.ua) ТОВ «Бренд Строй» ЄДРПОУ 36165567, ІПН платника ПДВ -361655601098, станом на січень 2012 року був платником ПДВ та свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.04.2012 року; ПП «Севелітстрой» ЄДРПОУ 35096833, ІПН платника ПДВ -350968327058, станом на січень 2012 року був платником ПДВ та свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.04.2012 року; БВП «Строитель-Плюс» ЄДРПОУ 31263808, ІПН платника ПДВ -312638001290, станом на січень 2012 року був платником ПДВ та свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.05.2012 року.

З урахуванням чого на дати здійснення операцій з постачання товарів (послуг) ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України, та відповідно мали право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» у січні 2012 року на загальну суму ПДВ - 1305,00 грн., оформлені у відповідності до вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу.

Згідно Декларацій з ПДВ з уточнюючими розрахунками, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів (додаток 5 до Декларації) та реєстрів отриманих податкових накладних встановлено, що у січні 2012 року позивач на підставі отриманих від постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» податкових накладних відобразив податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1305,00 грн.

У відповідності до податкових накладних, отриманих позивачем від постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс», також встановлено, що номенклатура постачання товарів/послуг у цих податкових накладних (гр.9 Додатку 1 до цього висновку) узгоджується із господарською діяльністю позивача, основними видами якої згідно Довідки з ЄДРПОУ № 462404 від 27.05.2011 р. за КВЕД є:

29.32.1 - Виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства;

28.12.0 - Виробництво будівельних металевих виробів;

28.62.0 - Виробництво інструментів;

51.87.0 - Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням;

52.62.0 - Роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

Отже, податкові накладні, отримані позивачем від постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму ПДВ 1305,00 грн., виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, містять усі обов'язкові реквізити та відповідають усім законодавчим вимогам до первинного документу податкового обліку і складені у зв'язку із придбанням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Щодо висновків відповідача про відсутність у позивача прав для формування податкового кредиту з ПДВ у січні 2012 року на суму 1305,00 грн. у зв'язку із порушенням ним п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України є необґрунтованими, оскільки вказаними нормами законодавства встановлена відсутність права на податковий кредит, якщо він не підтверджений податковими накладними або вони є оформленими з порушенням встановлених вимог. Мі ж тим податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, які оформлені без порушення встановлених вимог.

Також слід зазначити, що свідоцтва платників ПДВ - ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» анульовані у квітні - травні 2012р., а податкові накладні даними постачальниками виписувались у січні 2012р., тобто коли вони були зареєстрованими платниками ПДВ та мали право на нарахування податку та складання податкових накладних відповідно до п. 201.8. ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо реального вчинення позивачем господарських операцій із контрагентами встановлено наступне.

Як зазначено вище право платника податку на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: наявність належно оформлених податкових накладних постачальника та придбання або виготовлення товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (п.п.139.1.1., пп.139.1.9. п.139.1 ст.139)

Отже, при використанні придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності платник податку відображає їх вартість у складі витрат, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань та внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу, за умови підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що ПП "Бренд Строй" на підставі договору №35/528 від 14.04.2011р. поставив позивачу товар - Датчик ППБ-24-12 у кількості 5 од. на суму 990 грн. в т.ч. сума без ПДВ 825,00 грн., ПДВ 165,00 грн. Про виконання умов договору свідчать зокрема: видаткова накладна №32 від 25.01.2012р., прибутковий ордер №№26/2 від 02.02.2012р. (по формі №М-4),.

Позивачем на підставі рахунку № 11 від 19.01.2012р. платіжне доручення №3252 від 25.01.2012р. перераховано гроші в безготівковому порядку за Датчик ППБ-24-12 в сумі 990,00 грн., у тому числі ПДВ 165 грн.

Як вбачається із первинних бухгалтерських документів з отримання ТМЦ, в тому числі видаткової накладної №23 від 30.01.2012р. та прибуткового ордеру №20/2 від 03.02.2012р. (по формі №М-4) встановлено, що ПП "Севелітстрой" поставив позивачу товар - рукавиці п/бр у кількості 500 пар та рукавички у кількості 100 пар на загальну суму 5040,00 грн. (у т.ч. сума без ПДВ 4200,00 грн., ПДВ 840,00 грн.).

На підставі рахунку № 30 від 17.01.2012р. платіжним дорученням №3301 від 27.01.2012р. позивачем перераховані гроші в безготівковому порядку за рукавиці та перчатки в сумі 5040,00 грн., у т.ч. ПДВ 840,00 грн.

Згідно акту надання послуг №70 від 23.01.2012р. БВП "Строитель Плюс" надав позивачу послугу по перевезенню вантажу за маршрутом м.Дніпропетровськ - м.Сімферополь на загальну суму 1800,00 грн. (у т.ч. сума без ПДВ 1500,00 грн., ПДВ 300,00 грн.), що відображене за даними журналів-ордерів за кредитом рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" в кореспонденції з дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" у січні 2012р.

Перевезення здійснено від постачальника позивача - ТОВ «Аттоліс», який відвантажив на адресу позивача коробки картоні з друком у кількості 12300 од. та вкладиші гофрокартонні у кількості 12300 од., що підтверджується накладними ТОВ «Аттоліс» №5, №6 від 20.01.2012р., товарно-транспортними накладними перевізника БВП "Строитель Плюс" від 20.01.2012р. та прибутковим ордером позивача №8/2 від 23.01.2012р.

На підставі рахунку №73 від 23.01.2012р. платіжним дорученням №3290 від 27.01.2012р. позивачем перераховано гроші в безготівковому порядку за послуги перевезення в сумі 1800,00 грн., у т.ч. ПДВ 300,00 грн.

Отже, за даними бухгалтерського та податкового обліку позивача відображене придбання товарів (послуг) від постачальників та їх оплата ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй», БВП «Строитель-Плюс» у загальній сумі 7830,00 грн. (у т.ч. сума без ПДВ 6525,00 грн., ПДВ 1305,00 грн.) за період січень - лютий 2012р., що підтверджується наданими первинними документами по придбанню (видатковими накладними постачальників, актами виконаних робіт, прибутковими ордерами по формі N М-4), первинними документами по сплаті (рахунками, платіжними дорученнями) та зведеними обліковими документами бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається із п.2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.4 ст. 9 цього Закону регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Отже, дані податкового обліку можуть ґрунтуватися лише на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію, мають обов'язкові реквізити, дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні, підтверджують її здійснення та яка спричиняє реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Викладене підтверджується також і висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи №4/12 від 21.12.2012 року, якою встановлено, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" висновки ДПІ у м.Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки від 15.05.2012р. №1767/15-4/05786117, щодо зменшення суми від'ємного значення не підтверджується.

Фактичне придбання товарів підтверджується первинними документами по придбанню, а саме: видатковими накладними постачальників, актами виконаних робіт, прибутковими ордерами позивача по формі №М-4.

Реальність господарських операцій між Публічним акціонерним товариством "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" та ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», БВП «Строитель-Плюс» у січні 2012 року вказаних у акті перевірки з урахуванням місця, часу, складських виробничих потужностей також підтверджується.

Отримані позивачем товари (послуги) використані у його господарський діяльності на суму 6525,00 грн. (7830,00 грн. - ПДВ 1305,00 грн.), що підтверджується первинними документами та зведеними обліковими документами бухгалтерського обліку - актами виконаних робіт, лімітно-забірними картками по ф.М-8, вимогами по ф.М-10, вимогами по ф.М-11, картками складського обліку матеріалів по ф.М-17.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано безперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його апеляційна скарга.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.13р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко