Ухвала суду № 30604584, 01.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12787/12/0170/4

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- Коверко Ілона Сергіївна, довіреність № 16/9/10-0 від 20.08.12

розглянувши матеріали справи №2а-12787/12/0170/4 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 07.12.12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим,97579)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.12р. задоволено адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0001251702 від 01.11.2012 року про збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 287798,75 грн., у тому числі 230839,00 грн. за основним платежем, 57709,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.12 та прийняти нове рішення по справі.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Відповідач наполягає на «нікчемності» господарських відносин позивача з контрагентами, зокрема по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Укрторгпартнер» ЄДРПОУ 36693415), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Пан Буд», (ЄДРПОУ 37081614), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001251702 від 01.11.2012 року.

ФОП ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків НОМЕР_1, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Сімферопольському районі.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс», (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (36165656), ПП «Габарит- груп» (ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП Райс-М» (ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП«Мобкримторг» (код ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (код ЄДРПОУ - 51965), Г1П «Кримторг» (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ Будівельна компанія «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП Базіс Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄРПОУ 36693441). ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ Аквамарин» (код ЄДРГІОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ПП Беллатрикс» (код ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітетрой» (код ЄДРПОУ 55096833), ГІП «Мастер Торг» (код ЄДРГІОУ 37196250) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2012 року №1841/17-02/НОМЕР_1, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, 7.4.5., 7.7.1 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у вигляді заниження податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 230839 грн..

Згідно акту перевірки, фактично встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 255658,00 грн., в тому числі за червень 2009 р. у сумі - 12746,00 грн., за вересень 2009 р. у сумі -12073,00 грн., за грудень 2009 р. у сумі - 9224,00 грн., за лютий 2010 р. у сумі - 19354,00 грн., за березень 2010 р. у сумі - 9767,00 грн.. за квітень 2010 р. у сумі - 19229,00 грн., за травень 2010 р. у суму - 18477,00 грн., за червень 2010 р. у сумі - 27251,00 грн., за липень 2010 р. у сумі - 18144,00 грн., за серпень 2010 у сумі - 30022,00 грн., за вересень 2010 у сумі - 28346,00 грн., за жовтень 2010 у сумі - 12089,00 грн., за листопад 2010 у сумі - 19582,00 грн., за грудень 2010 у сумі - 19354,00 грн.

Відповідно п.102.1 ст.102 розділу II Податкового кодексу України, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2009 року у сумі 12746,00 грн. та за вересень 2009 р. у сумі -12073,00 гри. до платника податку ФОП ОСОБА_2 не застосовуються.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001251702 від 01.11.2012 року, визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 287798,75 грн., у тому числі 230839,00 грн. за основним платежем, 57709,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказаного висновку відповідач дійшов виходячи з того, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з сумнівними контрагентами та сформував податковий кредит у загальній сумі 255658,00 грн., у тому числі по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Укрторгпартнер» ЄДРПОУ 36693415) у сумі 116972,00 грн., ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766) у сумі 20303,00 грн., ПП «Пан Буд», (ЄДРПОУ 37081614) у сумі 15990,00 грн., ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261) у сумі 82393,00 грн. та ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617) у сумі 20000,00 грн., що згідно ч.1 ст.203,ст. 215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, мають ознаки «нікчемності».

Також з висновків Акту вбачається, що «нікчемність» операцій позивача з зазначеними контрагентами пов'язана з висновками матеріалів попередніх актів перевірок, актів неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів, інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудит», пошуково-довідкової системи ДПА України «Картка платника», АРМ «ОПП», АРМ прийняття та обробка звітності «Бест «Звіт», АРМ «Облік», Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідачем не здійснено донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2009 року у сумі 12746,00 грн. та за вересень 2009 р. у сумі 12073,00 грн., вони не увійшли до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо меж заявлених вимог, що стосуються нарахування позивачу ПДВ без урахування зазначених періодів.

Позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року ПДВ в сумі 230839,00 грн., у тому числі:

по операціях з ПП «Кримторг»: в грудні 2009 року у розмірі 9224,00 грн; у лютому 2010 року у розмірі 19354,00 грн.; у березні 2010 року у розмірі 9767,00 грн.; у квітні 2010 року у розмірі 19229,00 грн.;

по операціях з ПП «Укрторгпартнер»: у травні 2010 року у розмірі 18477,00 грн.; у червні 2010 року у розмірі 27251,00 грн.; у липні 2010 року у розмірі 18144,00 грн.; у серпні 2010 року у розмірі 22140,00 грн.; у вересні 2010 року у розмірі 6543,00 грн.; у жовтні 2010 року у розмірі 8385,00 грн.; у листопаді 2010 року у розмірі 8050,00 грн.; у грудні 2010 року у розмірі 7981,00 грн.;

по операціях з ПП «Пан Буд»: у серпні 2010 року у розмірі 7882,00 грн.; у вересні 2010 року у розмірі 8108,00 грн.;

по операціях з ПП «Комманд»: у вересні 2010 року у розмірі 5392,00 грн.; у жовтні 2010 року у розмірі 3704,00 грн.; у листопаді 2010 року у розмірі 5684,00 грн.; у грудні 2010 року у розмірі 5523,00 грн.;

по операціях з ТОВ «ВТК «Окнополь»: у вересні 2010 року у розмірі 8303,00 грн.; у листопаді 2010 року у розмірі 5847,00 грн.; у грудні 2010 року у розмірі 5850,00 грн.

Також позивач у період грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року мав правовідносини з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд»,ПП «Пан Буд», ПП «Кримторг» та ТОВ «ВТК «Окнополь» та отримав від них товар (автозапчастини, масла, шини) загальною вартістю 1385042,58 грн. у тому числі ПДВ в сумі 230840,42 грн.. Факт отримання товарів підтверджується видатковими накладними.

Зберігання отриманого товару здійснювалося у складських приміщеннях, орендованих - позивачем за договорами оренди нежитлових приміщень від 01.01.2009 року №1, від 01.01.2011 року №5 з ЗАТ «Кримське ремонтно-будівельне управління». Передача нежитлових приміщень здійснена з Актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.01.2009 року.

За датою відвантаження товарів вартістю 1385042,58 грн. у тому числі ПДВ в сумі 230840,42 грн., продавцями відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. та п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону №168 складені податкові накладні.

Податкові накладні мають всі обов'язкові реквізити, надані позивачу за період грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року, отримані позивачем та, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7. Закону №168, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, суми податку віднесено до складу податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року.

Оплата за товари підтверджується платіжними документами на перерахування коштів в підтвердження взаємовідносин з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд»,ПП «Пан Буд», ПП «Кримторг» та ТОВ «ВТК «Окнополь», а саме: виписками банку за період грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року.

Операції з придбання товару (автозапчастини, масла, шини) від ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», ПП «Пан Буд», ПП «Кримторг» та ТОВ «ВТК «Окнополь», перерахування грошових коштів відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Вказаний ПДВ відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону №168, так як нарахований у зв'язку з придбанням товарів (автозапчастини, масла, шини) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, що підтверджується видатковими та податковими накладними, виданими позивачем на підтвердження реалізації зазначених товарів ПП «Кримавтозапчасть-трейд», ВАТ «Кримхліб», ВАТ «Племзавод Кримський», ТОВ «НПЦ»Мебіус-Плюс», КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» .

Матеріалами справи підтверджується оплата, отримання та використання у господарській діяльності позивача вартості товарів (автозапчастини, масла, шини), що придбанні у ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», ПП «Пан Буд», ПП «Кримторг» та ТОВ «ВТК «Окнополь», суму ПДВ по яких у розмірі 230839,00 грн. віднесено до податкового кредиту за грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року.

Сумуючи наведене суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 230839,00 грн. по правовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», ПП «Пан Буд», ПП «Кримторг» та ТОВ «ВТК «Окнополь» за період за грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи зазначене вище, у податкового органу не було визначених законом підстав збільшувати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Враховуючи встановлення помилковості зазначених висновків податкового органу, застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочинів позивача з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на неможливість проведення перевірок контрагентів судова колегія звертає увагу, що правочини були складені вже після здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Також слід звернути увагу, що з матеріалів справи вбачається, що податковими органами під час проведення документальної перевірки взагалі не досліджувалися первинні документи позивача щодо правовідносин із зазначеними вище контрагентами за перевіряє мий період.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача, що операції купівлі-продажу позивача з зазначеними вище контрагентами, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, не спричиняють реального настання правових наслідків позбавлені належного обґрунтування.

Сумуючи навдене, податкове повідомлення-рішення №0001251702 від 01.11.2012 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 287798,75 грн., у тому числі 230839,00 грн. за основним платежем, 57709,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.12.12р. по справі №2а-12787/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко