Ухвала суду № 30604008, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К/9991/41163/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Колосовського Ю.О.,відповідача:не з'явився,прокуратури:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012

у справі № 2а-0870/6850/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (надалі - позивач, ПАТ «Запорізький завод феросплавів») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 № 0001230808, від 10.08.2011 № 0001240808, від 10.08.2011 № 0001250808.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 № 0001230808, від 10.08.2011 № 0001240808, від 10.08.2011 № 0001250808.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький завод феросплавів» з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у березні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №177/08-08/00186542 від 28.07.2011 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, що призвело до завищення ПАТ «Запорізький завод феросплавів» від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за березень 2011 року на суму 2 482 282,00 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за березень 2011 року на суму 3 131 668,00 грн., завищення заявленої за квітень 2011 року суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку на загальну суму 2 482 282,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.08.2011 № 0001230808, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 2 482 282,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.; від 10.08.2011 № 0001240808, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 2 482 282,00 грн.; від 10.08.2011 № 0001250808, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у сумі 3 131 668,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені у зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у березні та квітні 2011 року, а віднесення сум до складу валового доходу та валових витрат в податковому обліку здійснював на підставі саме даних первинного обліку.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно наявних у справі матеріалів, податковий кредит сформований позивачем у березні та квітні 2011 року у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (виробництво феросплавної продукції), за результатами якої був отриманий та задекларований дохід.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у тому числі і операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (експорт).

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Згідно первинних документів та реєстрів податкових накладних, податковий кредит з податку на додану вартість у березні та квітні 2011 року сформовано позивачем на підставі:

належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників товарів, робіт, послуг, з яких у березні 2011 року позивачем сплачено суму податку на додану вартість у розмірі 11 911 262,94 грн., у тому числі при постачанні енергоносіїв у сумі 9 711 418,19 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, завірених належним чином;

на підставі вантажних митних декларацій, оформлених при ввезенні товарів на митну територію України (імпорті), які підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України у сумі 8 304 739,78 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень завірених належним чином та вантажними митними деклараціями з відміткою «Сплачено» Запорізької митниці.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит законно сформовано позивачем у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

При цьому, згідно пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який у відповідний період підлягав застосуванню, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів ПАТ «Запорізький завод феросплавів» виходило з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки та відповідають рівню звичайних цін, оскільки протилежного податковим органом не доведено, а законодавством не заборонено.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, - вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем необґрунтовано зменшено податковий кредит березня 2011 року на 5 613 950,00 грн. за операціями з придбання матеріальних запасів, з посиланням на те, що даний кредит не був використаний підприємством в оподатковуваних операціях при реалізації продукції в березні 2011 року, з огляду на наступне.

Під час виробництва реалізованої у березні 2011 року продукції, позивачем було використано сировину, оплачену у 2010 році. У зв'язку з чим, податковий кредит при придбанні такої продукції був сформований за правилом першої події (списання коштів з банківського рахунку) у 2010 році на підставі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що судами попередніх інстанцій було обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача. Відтак, підстав для задоволення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби немає.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-0870/6850/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.