Ухвала суду № 30604010, 20.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2013 р. м. Київ К/9991/9587/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Юзвенка В.Є.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Інтехінструмент»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012

у справі № 2а-18812/11/2670 (2-а-18812/11/2670)

за позовом Приватного підприємства «Інтехінструмент»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Інтехінструмент» (надалі - позивач, ПП «Інтехінструмент», ПП) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, ДПІ), у якому просило суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 №0001253500/0, №0001243500/0, від 14.07.2010 №0001253500/1, №0001243500/1, від 20.09.2010 №0001253500/2, №0001243500/2, від 14.12.2010 №0001253500/3, №0001243500/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 у задоволенні адміністративного позову ПП «Інтехінструмент» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва відмовлено у повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Інтехінструмент» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Плавікс» за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, за результатами якої 15.04.2010 складено акт №28/35-40/33882268 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), яке полягало у заниженні податку на прибуток на загальну суму 138 613,00 грн., та порушення приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), яке полягало у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 103 977,00 грн.

На підставі акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2010 № 0001243500/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 207 919,50 грн., у тому числі 138 613,00 грн. основного платежу та 69 306,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 № 0001253500/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 155 965,50 грн., у тому числі 103 977,00 грн. основного платежу та 51 988,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку, скарги позивача були залишені без задоволення, та винесено податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 № 0001243500/1, від 14.07.2010 №0001253500/1, від 20.09.2010 №0001243500/2, від 20.09.2010 №0001253500/2, від 14.12.2010 №0001243500/3, від 14.12.2010 №0001253500/3, якими суми податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій не змінено.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано документів на підтвердження господарських операцій з ПП «Плавекс», обов'язкова наявність яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами встановлено, що суми валових витрат та податкового кредиту позивачем було сформовано за результатами взаємовідносин із ПП «Плавікс».

Як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій, єдиним засновником Приватного підприємства «Плавікс» є ОСОБА_6, місцезнаходженням підприємства було АДРЕСА_1.

При цьому, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2009 у справі №1-200/09 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) було встановлено, що у період з червня 2005 року по листопад 2008 року, групою осіб у складі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у порушення статті 3 Господарського кодексу України, без наміру здійснення статутної господарської діяльності, було створено 6 фіктивних підприємств, а саме TOB «Дсмопроммонтаж», ПП «Плавікс», TOB «Махартет», TOB «Ауріс А», TOB «Тволевсн», TOB «Ростор» для прикриття фактично здійснюваної ними незаконної діяльності з надання фінансових послуг.

Згідно вказаної постанови, продовжуючи злочинну діяльність, у грудні 2006 року, ОСОБА_7, діючи повторно, спільно із ОСОБА_8, вирішивши незаконно збагатитися шляхом отримання прибутку від надання фінансових послуг - конвертації фінансових активів - грошових коштів третіх осіб, з метою прикриття незаконної діяльності - створення фіктивного підприємства, без наміру здійснювати статутну діяльність, запропонували ОСОБА_6, не поінформованому про злочинні наміри членів групи, зареєструвати юридичну особу ПП «Плавікс», без надання йому права здійснювати статутну діяльність. ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи у складі групи, створивши господарюючий суб'єкт ПП «Плавікс», отримали печатку ПП «Плавікс», відкрили рахунок ПП «Плавікс»в Дніпропетровській філії АКІБ «Укрсиббанк», отримали чекову книжку, використовували чекову книжку, використовували поточний рахунок ПП «Плавікс»та недостовірні відомості про виконання різних робіт та послуг, для зарахування на рахунок підприємства в Дніпропетровській філії АКІБ «Укрсиббанк» безготівкових грошових коштів.

По вказаній кримінальній справі судом, зокрема, встановлено, що всі установчі та реєстраційні документи, ПП «Плавікс», його печатка, програмне забезпеченням «Клієнт-Банк» для управління рахунками підприємства зберігались у ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які використовували печатку та рахунки підприємства у власній злочинній діяльності - надання фінансових послуг з конвертації безготівкових грошових коштів третіх осіб, у їх інтересах, з безготівкової форми в готівкову, з метою отримання прибутку. Крім того, встановлено, що ПП «Плавікс» за юридичною адресою не знаходилось, реальної господарської діяльності не здійснювало.

Крім того, відповідно до пунктів 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до пунктів 11.5, 11.7 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передасться Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів - покупець чи постачальник, у покупця, як вантажоодержувача повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної. Водночас, матеріали справи не містять відповідних товарно-транспортних накладних. Тобто, на підтвердження понесених витрат позивачем не було надано документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що у зв'язку з відсутністю реального здійснення ПП «Плавікс» підприємницької діяльності, та за відсутності обов'язкових документів на підтвердження здійснення господарських операцій, валові витрати, сформовані позивачем, за наслідками таких взаємовідносин, протиправно.

Крім того, з аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних відносин, вбачається, що право платника податків на формування сум податкового кредиту безпосередньо пов'язане з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту, були складені ПП «Плавікс» з метою прикриття безтоварності фінансово-господарських операцій, а не у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), а тому вони не мали юридичної сили, не створили будь-яких правових наслідків, - з огляду на що не можуть буди підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що окружний та апеляційний адміністративні суди правильно встановили правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, дійшли правильного висновку про необґрунтованість позову та відсутність законних підстав для його задоволення.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Інтехінструмент» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі № 2а-18812/11/2670 (2-а-18812/11/2670) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.